Постанова

від 12.06.2013 по справі 801/3527/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. (16:35 год.) Справа №801/3527/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Акімова Галина Сергіївна, довіреність №б/н від 22.05.13р.; Усеїнова Таміла Аккіївна, рішення про призначення директора від 01.07.2008р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Виробниче-комерційного підприємства "Кримсервісснаб"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Виробниче-комерційне підприємство "Кримсервісснаб" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ДПС АРК про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005601502 від 20.03.2013 року та № 0003601501 від 20.03.2013 року.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 02.04.2013 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02.04.2013 року, у визначений судом строк, у зв'язку з чим перешкод для відкриття провадження по справі немає.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.06.2013 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили, що не погоджуються з висновками акту перевірки №1261/15.2/24497703 від 28.02.2013р. про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту у сумі 3 881,00грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 4 293,00грн., підставою для яких стало встановлення ознак нікчемності договорів, що укладались у відповідний період.

29.12.2011 року між ТОВ "Бренд Строй" та ВКП "Кримсервісснаб" було укладено договір постачання, за яким продавець передає, а покупець приймає та сплачує товар, перелік якого, ціна та якісні показники визначені у специфікації.

На підставі вказаного Договору ТОВ "Бренд Строй" поставило товар на користь ВКП "Кримсервісснаб" на загальну суму 13 084,31грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 2 180,72грн.), що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною №275 від 29.12.2011 року (а.с.11).

13.02.2012 року між ПП "Пан Буд" та ВКП "Кримсервісснаб" було укладено договір постачання №84 (а.с.12), за яким продавець передає, а покупець приймає та сплачує товар перелік якого, ціна та якісні показники визначені у специфікації.

На підставі вказаного Договору ПП "Пан Буд" поставило товар на користь ВКП "Кримсервісснаб" на загальну суму 10 198,40грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 1 699,73грн.), що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною №64 від 13.02.2012 року (а.с.15).

За результатами поставки товарів ВКП "Кримсервісснаб" здійснило оплату, в тому числі сплативши у їх вартості відповідні суми податку на додану вартість.

Факт придбання товарів ВКП "Кримсервісснаб" у ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй" підтверджують так само і видаткові накладні №287 від 13.02.2012 року (а.с.14), №275 від 29.12.2011 року (а.с.17), в яких зазначений товар, придбаний у ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй".

На думку позивача сума 4 293,00грн. законно віднесена до складу витрат ВКП "Кримсервісснаб", а сума 3 881,00грн. віднесена до податкового кредиту ВКП "Кримсервісснаб" на підставі відповідних податкових накладних, виписаних ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд".

На підставі наведеного позивач вважає безпідставним висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток ВКП "Кримсервісснаб".

Відповідач явку свою або свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові заперечення на позов суду не надав.

Позивач помилково зазначив відповідачем у позові Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ДПС АРК, в той час, як вірним є найменування відповідача - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС, тому належним відповідачем у справі є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК ДПС.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям таких повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Виробниче-комерційне підприємство "Кримсервісснаб" має статус юридичної особи з 13.11.1996 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 633234, ідентифікаційний код 24497703 (а.с.164-165), згідно якого Виробниче-комерційне підприємство "Кримсервісснаб" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим, та Довідкою АА № 528883 з ЄДРПОУ (а.с.33), згідно якої Виробничо-комерційне підприємство "Кримсервісснаб" зареєстровано в якості юридичної особи - приватного підприємства 13.11.1996 року, ідентифікаційний код 24497703. Оскільки ідентифікаційні номери Виробниче-комерційного підприємства "Кримсервісснаб" за даними ЄДР та Виробничо-комерційного підприємства "Кримсервісснаб" за даними ЄДРПОУ співпадають, суд вважає, що вірним найменуванням позивача є Виробниче-комерційнє підприємство "Кримсервісснаб", згідно відомостей про державну реєстрацію юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд зазначає, що ВКП "Кримсервісснаб" взято на облік як платник податків у ДПІ у м. Сімферополі 18.11.1996 року за № 5219 відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків за формою №4-ОПП від 26.08.2011 року №2733/29-0 та зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00846084 від 18.07.1997 року, індивідуальний податковий номер 244977001283 (а.с.34,113).

Таким чином, судом встановлено, що ВКП "Кримсервісснаб" є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.33).

Судом встановлено, що з 15.02.2013 року протягом 5 робочих днів на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополі "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 13.02.2013 року № 607, посадовою особою ДПІ на підставі ст. 20 розділу 1, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКП "Кримсервісснаб" (ЄДРПОУ 24497703) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567) за грудень 2011р., ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614) за лютий 2012р., про що складено Акт №1261/15.2/24497703 від 28.02.2013 року (а.с.36-52).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.6, пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 293,00грн., у тому числі у періодах:

4 квартал 2011р. - 2 508,00грн.

1 квартал 2012р. - 1 785,00грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту у сумі 3 881,00грн., в тому числі: грудень 2011р. - 2 181,00грн., лютий 2012р. - 1 700,00грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати у сумі 3 881,00грн., у тому числі:

грудень 2011р. - 2 181,00грн.

лютий 2012р. - 1 700,00грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки №1261/15.2/24497703 від 28.02.2013 року, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.53-56).

У відповідь на заперечення позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС надіслала лист від 13.03.2013 року до ВКП "Кримсервісснаб", в якому підтвердила правомірність висновків по акту перевірки №1261/15.2/24497703 від 28.02.2013 року.

Висновки Акту перевірки №1261/15.2/24497703 від 28.02.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень №0005601502 від 20.03.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 851,25грн., у тому числі 3 881,00 грн. за основним платежем та 970,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003601501 від 20.03.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 739,00грн., у тому числі 4 293,00 грн. за основним платежем та 446,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.66,69).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень №0005601502 від 20.03.2013 року, №0003601501 від 20.03.2013 року, суд встановив наступне.

Стосовно донарахування ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС позивачу податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року у сумі 4 293,00грн., суд зазначає наступне.

В п. 3.1.1 акту перевірки (а.с.39) зазначено, що за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 ВКП "Кримсервісснаб" задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 429 663,00грн.

За період з 01.04.2011 по 31.03.2012 ВКП "Кримсервісснаб" задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 423 112,00грн.

Перевіркою повноти визначення зазначених витрат з питань взаємовідносин з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення всього у сумі 19 405,00грн., у тому числі 2-4 квартал 2011р. - 10 905,00грн., 1 квартал 2012р. - 8 500,00грн.

В ході проведення перевірки була використана інформація, згідно якої встановлено, що ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, з акту перевірки №29/22/36165567 від 06.04.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бренд Строй" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року" встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ "Бренд Строй" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Окрім цього, з акту перевірки №21/22/37081614 від 06.04.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року" встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП "Пан Буд" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Підприємство фактично товар не поставляло.

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок, відповідач дійшов висновку, що ВКП "Кримсервісснаб" не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів від наступних постачальників: ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд".

У зв'язку з не підтвердженням у ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів від постачальників, відповідач вважає, що у ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями та ст. 22. ст. 188 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" безпідставно сформували податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено ст. 22, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, неправомірно віднесено вартість товарів на загальну суму 19 405,00грн. та занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" у сумі 4 293,00грн.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність вказаних висновків, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

П. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 зі змінами та доповненнями передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження правомірності формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" у сумі 19 405,00грн., у тому числі 2-4 квартал 2011р. - 10 905,00грн., 1 квартал 2012р. - 8 500грн. позивачем надані наступні документи, які досліджені судом.

Так, 10.02.2012 року між ПП "Пан Буд" (продавець) та ВКП "Кримсервісснаб" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №84, предметом якого є передача майна покупцю, що знаходиться у власності продавця, а саме: будівельні матеріали, інструменти (а.с.12-13).

На підставі договору продавцем були видані видаткова накладна № 287 від 13.02.2012 року на загальну суму 10 198,40грн., у тому числі ПДВ - 1 699,73грн., податкова накладна № 64 від 13.02.2012 року на загальну суму 10 198,40грн., у тому числі ПДВ - 1 699,73грн. (а.с.14-15).

Також, розрахунок позивача з постачальником підтверджується випискою банку №26004000080755 за 03.03.2012р. (а.с.119).

На підставі договору поставки від 29.12.2011р. продавцем були видані видаткова накладна № 275 від 29.12.2011 року на загальну суму 13 084,31грн., у тому числі ПДВ - 2 180,72грн., податкова накладна № 275 від 29.12.2011 року на загальну суму 13 084,31грн., у тому числі ПДВ - 2 180,72грн. (а.с.11,17);

Придбані товари були використані у господарській діяльності підприємства позивача, а саме:

- шпатлівка ADA SADEN, придбана у ПП "Пан Буд" реалізована ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця", що підтверджується видатковою накладною № 2 від 12.01.2012 року на суму 873,00грн. з ПДВ та податковою накладною №1 від 12.01.2012 року на суму 727,50грн. без ПДВ (а.с.125, 135).

- перфоратор GBH 7-46 DF 0611263321, придбаний у ПП "Пан Буд" реалізований ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця", що підтверджується видатковою накладною № 1 від 13.02.2012 року на суму 9 500,00грн. без ПДВ та податковою накладною №1 від 13.02.2012 року на суму 9 500,00грн. без ПДВ (а.с.126,136).

- циліндр замку, придбаний у ТОВ "Бренд Строй", реалізований ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця", що підтверджується видатковою накладною № 11 від 22.12.2011 року на суму 4 270,00грн. без ПДВ та податковою накладною № 3 від 22.12.2011 року на суму 4 270,00грн. без ПДВ (а.с.127,137).

- ламінат світлий дуб, придбаний у ТОВ "Бренд Строй", реалізований ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця", що підтверджується видатковою накладною № 77 від 01.12.2011 року на суму 2 857,64грн. з ПДВ та податковою накладною №1 від 01.12.2011 року на суму 2 381,37 без ПДВ (а.с.128,138).

Реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача за грудень 2011 року, січень 2012 року та лютий 2012 року підтверджується видача податкових накладних:

- 01.12.2011 року податкова накладна видана ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" на загальну суму постачання 20 472,04грн., з яких ПДВ - 3 412,01грн. (а.с.159);

- 22.12.2011 року податкова накладна видана ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" на загальну суму постачання 18 138,00грн., з яких ПДВ - 3 023,00грн. (а.с.159);

- 12.01.2012 року податкова накладна видана ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" на загальну суму постачання 6 124,56грн., з яких ПДВ - 1 020,76грн. (а.с.86);

- 13.02.2012 року податкова накладна видана ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" на загальну суму постачання 14 680,40грн., з яких ПДВ 2 446,73грн. (а.с.141).

Доставка товару ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофздоровниця" відбувалась транспортом ВКП "Кримсервісснаб", для чого ВКП "Кримсервісснаб" орендувало автомобіль марки фольцваген транспортер, номерний знак 885-66КР за договором оренди автомобіля № 17 від 05.01.2009 року (а.с.129-130). Доставка підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.12.2011 року, від 13.02.2012 року, від 01.12.2011 року, від 12.01.2012 року (а.с.131-134).

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування позивачем спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак зазначені документи відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвело до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період у сумі 3 881,00грн., у тому числі за грудень 2001р. - 2 181,00грн., за лютий 2012р. - 1 700,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм.

На підтвердження того, що контрагенти, в період виконання зобов'язань за договорами, були платниками ПДВ позивачем наданий роздрукований витяг з Офіційного порталу "Міністерство доходів і зборів України":

1. ПП "Пан Буд", код ЄДРПОУ - 37081614, номер свідоцтва платника ПДВ - 100288783 анульоване 11.05.2012 року (а.с.123);

2. ТОВ "Бренд Строй", код ЄДРПОУ - 36165567, номер свідоцтва платника ПДВ - 100148623 анульоване 11.04.2012 року (а.с.124).

Тобто свідоцтва платників ПДВ контрагентів ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй" були анульовані вже після виконання зобов'язань за договорами з позивачем.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень №0005601502 від 20.03.2013 року; №0003601501 від 20.03.2013 року про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй" договорів.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даного договору відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено нездійснення ВКП "Кримсервісснаб" господарських операцій з придбання товарів від ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд".

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, такий правочин є фіктивним, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Приписом ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає протиправним прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0005601502 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ВКП "Кримсервісснаб" за платежем: податок на додану вартість у сумі 4 851,25грн.; №0003601501 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ВКП "Кримсервісснаб" за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 4 739,00грн.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання податкових повідомлень-рішень №0005601502 від 20.03.2013 року; №0003601501 від 20.03.2013 року недійсними, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містить різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення №0005601502 від 20.03.2013 року; №0003601501 від 20.03.2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВКП "Кримсервісснаб" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0005601502 від 20.03.2013 року; №0003601501 від 20.03.2013 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у належному розмірі на суму 114,70грн. згідно квитанції №240 від 30.03.2013 року (а.с.2).

В судовому засіданні 12.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 17.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005601502 від 20.03.2013 року; №0003601501 від 20.03.2013 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробниче-комерційного підприємства "Кримсервісснаб" (ЄДРПОУ 24497703) судовий збір в розмірі 114,70грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.