Рішення

від 16.07.2013 по справі 922/1897/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 922/1897/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс", м.Біла Церква Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс", м.Харків, про стягнення 12700,76 грн. за участю представників:

позивача - Лиценко З.В. (довіреність № 1Д від 05.03.2013р.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс", м.Біла Церква Київської області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс", м.Харків, грошових коштів в сумі 11670,16 грн. за недопоставлений товар (картон взуттєвий), а також процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1030,60 грн., всього - 12700,76 грн. Судовий збір в розмірі 1720,50 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1897/13 та розгляд справи призначено на 27.05.2013р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 16.07.2013р. об 11:30 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання. Даною ухвалою за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - по 28.07.2013р.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.07.2013р., представник позивача повідомила, що у позовній заяві позивачем було помилково визначено суму 11670,16 грн. як основний борг, у зв'язку з чим представник позивача звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 12700,76 грн., з яких: 11670,16 грн. - сума попередньої оплати, якою безпідставно користується відповідач; 1030,60 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, прийняв її як обґрунтовану, таку, що не суперечить вимогам діючого законодавства, та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Копії ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані на адресу відповідача: м.Харків, пр.Перемоги, буд. 67, кв. 464 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.05.2013р.), повернуті до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тімекс" (відповідачем) склались господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Так, позивачем на підставі рахунків-фактур, наданих відповідачем, було перераховано грошові кошти в сумі 122240,00 грн. у якості оплати за картон взуттєвий, що підтверджується наступними виписками з банківських рахунків:

- від 14.11.2011р. (18700,00 грн.);

- від 09.12.2011р. (20400,00 грн.);

- від 16.01.2012р. (18500,00 грн.);

- від 13.03.2012р. (1640,00 грн.);

- від 15.03.2012р. (2000,00 грн.);

- від 22.03.2012р. (10000,00 грн.);

- від 28.03.2012р. (5000,00 грн.);

- від 10.04.2012р. (3000,00 грн.);

- від 13.04.2012р. (3000,00 грн.);

- від 12.06.2012р. (5000,00 грн.);

- від 13.06.2012р. (30000,00 грн.);

- від 14.06.2012р. (5000,00 грн.).

Відповідачем було поставлено позивачу товар (картон взуттєвий) на загальну суму 110569,84 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-000024 від 14.10.2011р. на суму 8700,00 грн.;

- № РН-000032 від 15.11.2011р. на суму 20400,00 грн.;

- № РН-0000003 від 03.02.2012р. на суму 97640,00 грн.;

- № РН-0000013 від 09.10.2012 року на суму 27 000,00 грн.

При цьому, частина партії товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000003 від 03.02.2012р. була повернута позивачем відповідачу як неякісний товар, що підтверджується видатковою накладною на повернення № ВП-0000003 від 26.04.2012р. на суму 43170,16 грн. Фактично прийнято товару за видатковою накладною № РН-0000003 від 03.02.2012р. на суму 54469,84 грн.

Решта товару станом на 26.04.2013р. залишилась не поставленою.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою повернути грошові кошти, але постійно отримував відповіді відповідача про неможливість розрахуватись, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

19.07.2012р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення грошових коштів. Дана вимога була отримана відповідачем 23.07.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Але відповідач грошові кошти не повернув, а лише 09.10.2012р. поставив партію товару на суму 27000,00 грн.

Таким чином, сума грошових коштів позивача, якими безпідставно користується відповідач, становить 11670,16 грн.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимогу про стягнення з відповідача 1030,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 12700,76 грн., у тому числі: 11670,16 грн. - сума попередньої оплати, якою безпідставно користується відповідач; 1030,60 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Валтекс" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 536, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (61174, м.Харків, пр.Перемоги, буд. 67, кв. 464; код ЄДРПОУ: 37093326; п/р 260029427 в ПО "Полтава-Банк", МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" (09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Гординського, 2; код ЄДРПОУ: 32393877; п/р 26001799994053 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 380838; п/р 26008053104003 у БЦФ КТРУ "Приватбанк", МФО 321842) - 12700,76 грн., у тому числі: 11670,16 грн. попередньої оплати; 1030,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; а також 1720,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.