Рішення

від 18.07.2013 по справі 905/3590/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2013р. Справа № 905/3590/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт», м. Донецьк

про стягнення неустойки в сумі 57155,42рн.

за участю представників сторін:

від позивача: Попов К.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт», м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 57155,42рн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Фондом та відповідачем був укладений договір оренди №3686/2009 від 31.03.2009р., яке рішенням господарського суду Донецької області по справі №24/145пд від 11.08.2010р. розірвано та зобов'язано відповідача повернути об'єкт оренди. Однак майно до теперішнього часу відповідачем не повернуто, акт приймання-передачі не підписаний, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позов про стягнення неустойки за період з вересня 2011р. по березень 2013р. в сумі 57155,42грн. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за користування річчю за час прострочення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт» зареєстрований за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, б.17. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

31 березня 2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Контакт" (Орендар) був укладений договір №3683/2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 28,91кв.м, розташоване за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, що знаходиться на балансі Українського науково-дослідного проектно-конструкторського та технологічного інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом (УкрНДІВЕ), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.09.2008р. і становить за незалежною оцінкою 62 079,00 грн.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За умовами п.3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2009р. 1226,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень 2009р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору оренди). Порядок розрахунку орендної плати конкретизований сторонами в додатку №1 до договору оренди.

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.5.12 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Згідно п. 10.9 договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Пунктом 10.11 договору встановлено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 31.03.2009р. до 25.03.2012р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до п.2.1 договору, 31.03.2009р. приміщення було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Контакт", про що сторонами складено відповідний акт приймання-передавання (додаток №2 до договору оренди).

Додатковою угодою №1 від 09.07.2009р. сторони внесли зміни до п.3.1 кредитного договору, змінивши порядок нарахування орендної плати у період травень-грудень 2009р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2010р. по справі №24/145пд розірвано договір оренди №3683/2009 від 31.03.2009р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Контакт", та зобов'язано останнього повернути орендоване майно Українському науково-дослідному проектно-конструкторському та технологічному інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом за актом приймання-передачі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, вищезазначене рішення сторонами не оскаржено та відповідно до ст. 85 ГПК України набрало законної сили 25.08.2010р.

15 березня 2013р. орендодавець звернувся до відповідача листом №11-06-05-03005 з вимогою сплатити заборгованість та неустойку.

У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після розірвання договору оренди позивачем була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме за період з вересня 2011р. по березень 2013р. у розмірі 57155,42грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Приписами ст.782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2010р. по справі №24/145пд розірвано договір оренди №3683/2009 від 31.03.2009р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Контакт", та зобов'язано останнього повернути орендоване майно Українському науково-дослідному проектно-конструкторському та технологічному інституту вибухозахищеного та рудникового електрообладнання з дослідно-експериментальним виробництвом за актом приймання-передачі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно вимог передбачених ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

За таких обставин, враховуючи що договір оренди припинив свою дію суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням.

Відповідно до приписів ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом вказаної статті неустойка підлягає сплаті за період користування вчасно не повернутим майном.

З самих матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору оренди №3683/2009 від 31.03.2009р. та приписів законодавчих актів України орендоване приміщення не звільнив та завчасно не повернув позивачу.

З огляду на вищезазначене відповідач повинен сплатити позивачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином неспростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст..129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 530, 598, 610, 612, 626, 629, 631, 632, 638, 759, 761, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 174, 180, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт», м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 57155,42рн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт» (83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, б. 17, код ЄДРПОУ 30075295) на користь Державного бюджету (р/р №31113094700005, МФО 834016, код бюджетної класифікації - 22080300, отримувач - ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38034015) Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245) неустойку в сумі 57155,42грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Контакт» (83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, б. 17, код ЄДРПОУ 30075295) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький