Постанова

від 18.07.2013 по справі 910/2446/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа№ 910/2446/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Лабунський В.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Манжосов П.С. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р.

у справі №910/2446/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна»

про стягнення 225 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ-Сервіс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна» (далі-відповідач) 225 000,00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ "ЕССЕ-Сервіс", як орендодавцем, та ТОВ "Рентал Центр Україна", як орендарем, був укладений договір оренди компресора № 9911-1 від 09.09.2011. Оскільки після розірвання договору, об'єкт оренди не був повернутий позивачу, то у останнього, відповідно до положень ст.785 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. у справі №910/2446/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕ-Сервіс» 225 000,00 грн. неустойки та 4 500,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.03.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр Україна", як орендарем, був укладений договір оренди № 9911-1 (далі - Договір) на оренду компресора IRMAIR 5.5 (8162 0918 81) об'ємом 5,3 куб.м., тиском 7 бар (далі - об'єкт оренди), відповідно до умов якого орендодавець приймає на себе зобов'язання на умовах, обумовлених цим Договором, передати орендареві у строкове платне користування визначений цим Договором об'єкт оренди, а орендар зобов'язується прийняти в користування об'єктом оренди і сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах, визначених цим Договором.

Так, 09.09.2011р. відповідач отримав від позивача об'єкт оренди передбачений договором № 9911-1, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 09.09.2011р. (т.1 а.с.15).

Згідно із п.7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2011, проте в жодному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір лишається чинним на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць не повідомила письмово іншу сторону про намір припинити його дію.

Відповідно до п.5.2 Договору орендна плата за 1 день оренди компресора IRMAIR 5.5 становить 450 грн. з ПДВ, що здійснюється у наступній формі: 50% - передоплата від орієнтованого строку оренди, решта-до 5 числа кожного місяця, який слідує за місяцем підписання акту про передачу об'єкта оренди

Згідно із п.3.5 Договору з моменту підписання акту про передачу об'єкта оренди право користування об'єктом оренди переходить до орендаря, після чого орендодавець не має права яким-небудь чином використовувати об'єкт оренди та/або перешкоджати орендареві в такому користуванні.

Відповідно до п.3.6 Договору орендар зобов'язаний передати (повернути) об'єкт оренди у стані не гіршому ніж на момент отримання (з урахуванням нормального фізичного зносу) на склад орендодавця за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 62. Об'єкт оренди передається (повертається) орендарем орендодавцю за актом про повернення об'єкта оренди.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що перебіг строку оренди за цим договором починається з моменту передачі об'єкта оренди орендарю в користування та триває до складання акту про повернення об'єкта оренди, передбаченого п.3.6 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі № 5011-4/4584-2012 за позовом ТОВ "Ессе-Сервіс" до ТОВ "Рентал Центр Україна" про стягнення 52 660,00 грн. встановлено, що договір оренди № 9911-1 від 09.09.2011 припинив свою дію з 09.02.2012. Вказаною постановою вимоги ТОВ "Ессе-Сервіс" про стягнення з ТОВ "Рентал Центр Україна" заборгованості по орендній платі задоволено частково, а саме вирішено стягнути заборгованість за період з 09.09.11 по 08.02.12 в сумі 35100,00 грн. (т.1 а.с.22-28).

За таких обставин, суд також встановив факт порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором № 9911-1 від 09.09.11 року в частині своєчасної та повної сплати встановленої договором орендної плати.

В силу ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини (факту припинення дії договору оренди № 9911-1 від 09.09.11 з 09.02.12), адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами (справа № 5011-4/4584-2012).

Переоцінка факту припинення дії договору оренди № 9911-1 від 09.09.11 з 09.02.12, буде свідчити про поставлення під сумнів судових рішень у справі № 5011-4/4584-2012, що є неприпустимим.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 3.6 Договору оренди, з 09.02.12 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 9911-1 від 09.09.11.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар після припинення Договору оренди об'єкт оренди орендодавцеві не повернув, у зв'язку з чим 04.10.12 позивач направив відповідачу вимогу № 320-10.12 про повернення майна (т.1 а.с.31), на що було отримано відповідь згідно листа відповідача № 59/12 від 11.10.12 про згоду повернути майно 16.10.12 (т.1 а.с.32).

В матеріалах справи наявна копія акта прийому-передачі майна від 16.10.12, відповідно до якого об'єкт оренди було повернуто орендодавцеві без зауважень (т.1 а.с.33).

Дана обставина сторонами не оспорюється.

Згідно із ч. 2, 3 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ст.291 ГК України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 225 000,00 грн. за період з 09.02.12 по 16.10.12.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 225 000,00 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі №40/117). Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (Інформаційного листа ВГСУ від 29.05.12 № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України").

Враховуючи викладене, позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

Судова колегія критично оцінюється наданий відповідачем договір зберігання від 23.12.11, додаткову угоду від 21.01.12 № 1 до нього, так само як і договір про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування від 23.10.12, оскільки вказані угоди укладені позивачем без наміру створення юридичних наслідків, а лише з метою уникнути відповідальності за несвоєчасне повернення об'єкту оренди.

Крім того, укладення вказаного договору зберігання від 23.12.11 жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку негайного повернення об'єкту оренди після припинення договору оренди, і як наслідок від відповідальності за його невиконання.

Листи № 82/11 та 83/11, на які посилається відповідач як на докази вчинення ним дій щодо повернення об'єкту оренди, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки ці листи були направлені позивачу 27.12.11, тобто до припинення дії договору оренди. Доказів вчинення будь-яких дій щодо повернення об'єкту оренди після 09.02.12 відповідачем не надано, хоча відповідно до п.3.6 Договору оренди саме на орендаря покладено обов'язок передати (повернути) об'єкт оренди у стані не гіршому ніж на момент отримання (з урахуванням нормального фізичного зносу) на склад орендодавця за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 62 за актом про повернення об'єкта оренди.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Центр Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі №910/2446/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі №910/2446/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2446/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 22.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.