Постанова

від 15.07.2013 по справі 802/2525/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 липня 2013 р. Справа № 802/2525/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалої Тетяни Михайлівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос Мирослава Сергіївна

представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

до: Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення.

Позов мотивовано тим, що податкове повідомленя-рішення №0004691702 від 01 квітня 2013 року, видане на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №741/1721/НОМЕР_1 від 05 березня 2013 року, протиправне, винесене з порушенням вимог чинного законодавства та таке, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги, додатково надали докази в підтвердження зайнятої правової позиції, пояснили, що в позивача є всі первинні документи, які підтверджують реальність його господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Авто" та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що позивачем не надано як до перевірки, так і після її проведення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Шляховик-Авто", а тому встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, проводячи перевірку та приймаючи оскаржуване податкове повідомленя-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради, 31.05.2007року, на податковому обліку перебуває з 06.06.2007 року.

На підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.78.6 ст.78, ст.79, ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ №437 від 5 лютого 2013 року, проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 по питанню правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шляховик-Авто» за грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року, результати якої відображені в акті №741/1721/НОМЕР_1 від 05 березня 2013 року.

Перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями, а саме завищення податкового кредиту за період з 01.12.2009 по 30.04.2010 року на суму 70714грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.12.2009 по 30.04.2010року на суму 70714,00грн., в тому числі за грудень 2009 року на 15121,00грн., січень 2010 року-14046грн., лютий 2010 року-19146,00грн., березень 2010 року-13040грн., квітень 2010 року-9361грн..

Як вбачається із Акта перевірки, при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу використані наявні у податкового органу копія свідоцтва про державну реєстрацію, довідка про взяття на облік, декларації з податку на додану вартість з додатками за період з 01.12.2009 по 30.04.2010 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Шляховик-Авто" з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанню товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої її реалізації підприємствам покупцям за період з 1.10.2009 по 30.06.2011 року від 29.10.2012 року №3863/22-222-35976724, яким встановлено нереальність господарських операцій з контрагентами, серед яких і ФОП ОСОБА_3, відсутність формування податкових зобов'язань на суму 9703124,00грн. та податкового кредиту на суму 9675227,00грн.(а.с.52-64, т.1).

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС прийнято податкове повідомленя-рішення №0004691702 від 01 квітня 2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 41547 гривень та за штрафними санкціями на 10386,75 гривень, всього на суму 51933,75 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог суд враховуює слідуюче.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 16.1.5. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з п. п. 20.1.4. та п. п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 62.1.3. п. 62.1. ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України 79.1. документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. цієї ж статті передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що з метою виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань, 25.12.2012 року Вінницька ОДПІ на підставі п.п.20.1.6, п.п.20.1.23, п.20.1, ст.20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України звернулась із запитом № 55231/43/17 до ФОП ОСОБА_3 щодо надання інформації та її документального підтвердження, копія якого надана у судовому засіданні представником відповідача для приєднання до матеріалів справи (а.с.6, т.3).

При цьому, слід зазначити, що як вбачається зі змісту вищезазначеного запиту, необхідність у його формуванні і складенні пов'язується з тим, що за результатами проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року та інших звітних документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів по ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), встановлено наявність ймовірних податкових ризиків, податковий кредит сформований по ланцюгу постачання від суб'єктів господарювання ("транзитерів", "податкових ям"), а саме: від ТОВ "Шляховик-Авто"(код ЄДРПОУ 35976724).

Також, судом з'ясовано, що вищевказаний запит надісланий на податкову адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте конверт повернувся на адресу податкового органу із позначкою "за закінченням терміну зберігання". Крім того, адреса на яку надсилався письмовий запит, вказана у витягу з ЄДР (а.с. 218, т.2, 5, 20-23, т.3).

Слід зауважити, що нормою Податкового кодексу України, а саме п.42.2 ст.42 передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Правомірність винесення наказу № 437 від 05.02.2013 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі зазначеного наказу були предметом розгляду справи № 802/898/13-а, по якій постановою в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду набрала законної сили.

Таким чином, в зв'язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит податкового органу, на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України 05 лютого 2013 року в.о. начальника Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби прийнято наказ №437 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3" з 20.02.2013 року терміном 5 робочих днів(а.с.9, т.3) та повідомлення № 58 про проведення перевірки (а.с.7,т.3). Зазначені документи направлені позивачу рекомендованим листом з кур'єрською доставкою та отримані ним особисто 12.02.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.8, т.3).

В одному із судових засідань ОСОБА_3 підтвердив, що особисто отримував наказ та повідомлення про перевірку, але пізніше зазначив, що точно не пам'ятає чи отримував зазначені документи. Крім того, позивач вказав, що йому також телефонували з податкової служби та повідомляли про проведення перевірки.

Враховуючи зазначене, суд виходить з того, що позивачу було відомо про проведення перевірки.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Із аналізу наведених норм слідує, що у випадку ненадання посадовим особам органу державної податкової служби документів, що підтверджують показники податкової звітності вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності. При цьому, Податковий кодекс України містить єдиний виняток можливого ненадання посадовим особам органу державної податкової служби первинних документів, а саме їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

П. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

П.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт №741/1721/НОМЕР_1 від 05 березня 2013 року, який направлено позивачу та отримано ним 20 березня 2013 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, фіскальними чеками та описом (а.с.16-19, т.3). Зазначена обставина підтверджена також позивачем в судовому засіданні.

При цьому, як з'ясовано судом, позивачем протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки не надано до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні, які спростовували б висновки податкового органу або підтверджували показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

На запитання суду, позивач пояснив, що предметом перевірки були відносини з ТОВ "Шляховик-Авто" за грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року. В зв'язку з тим, що з часу цих відносин минуло багато часу йому необхідно було зібрати відповідні документи.

Крім того, судом встановлено, що 20.02.2013 року позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено лист-роз'яснення №3475/20 щодо надання документів для перевірки, але зазначений лист отримано позивачем після проведення перевірки лише 20.03.2013 року (а.с.10-15, т.3).

Оцінюючи зазначене, суд виходить з того, що направлення такого запиту не є обов'язковим відповідно до норм Податкового кодексу, а обов'язок надання документів для перевірки виникає у платника після початку проведення перевірки незалежно від направлення такого листа-роз'яснення.

Позивачем до суду надано документи, які, на його думку, підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Шляховик-Авто"(послуг перевезення), а також документи, які підтверджують придбання товару, який перевозився та його реалізацію, зокрема: договори заявки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, по деяким операціям видаткові накладні (а.с.76-248, т.1, 1-219, т.2)

Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятого Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 1 квітня 2013 року.

Тому, суд враховує докази та обставини, які були або мали бути взяті до уваги відповідачем на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, оскільки дані операції не були належним чином підтверджені під час перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що вимагалися.

Надання позивачем первинних документів за господарськими операціями вже після проведення перевірки у судовому засіданні не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період. Надані позивачем первинні документи не можуть свідчити про неповноту дослідження обставин відповідачем та помилковість висновків, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Оскільки судом встановлено, що позивач був повідомлений про проведення перевірки, але при цьому первинні документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки не надані позивачем під час проведення перевірки, а також не надані органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки та до винесення оскаржуваного рішення, будь-яких доводів щодо неможливості надання документів податковому органу позивачем не наведено, суд приходить до висновку, що посадові особи органу державної податкової служби правомірно виходили з того, що такі документи були відсутні у позивача на час складення податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 року по справі за № К/9991/60149/12 та постановах Вінницького апеляційного адміністративного суду по справам №802/135/13-а, №802/1069/13-а.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, які б спростовували протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомленя-рішення.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна