Постанова

від 22.05.2013 по справі 810/1857/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року 14:32 810/1857/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Міллтеко» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі- позивач, податковий орган) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Міллтеко» (далі-відповідач, товариство) про накладення арешту на рахунки ТОВ «Міллтеко»; стягнення податкового боргу в сумі 14537,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фінансово-господарської діяльності відповідачем до державного бюджету не сплачено податкову заборгованість по податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Представник позивача 22.05.2013 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні у задоволені адміністративного позову просив відмовити повністю. Надав письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що на момент складання першої уточнюючої декларації відповідач мав податкові накладні, оформлені контрагентом із порушенням чинного законодавства, тому 05.10.12 відповідач подав уточнюючу декларацію, в якій зняв сформований раніше податковий кредит з ПДВ, у зв'язку з чим виник борг перед бюджетом. 26.20.2012 ТОВ «Міллтеко» подало другу уточнюючу декларацію по податку на додану вартість на таку ж суму, але з протилежним знаком, тобто він скасував першу уточнюючу декларацію і повернувся до основної декларації. Цю декларацію відправлено за допомогою електронної програми звітності до позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міллтеко» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, ідентифікаційний код 34911451. Як платник податку перебуває на обліку в органах державної податкової служби 07.05.2007 за № 2706 в ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС.

За відповідачем утворилась заборгованість по сплаті податку на додану вартість в розмірі 14537,69 грн. з наступних підстав.

Відповідачем до податкового органу направлено податкові декларації з податку на додану вартість, де самостійно визначено податкове зобов'язання за жовтень 2012 р. у сумі 182 грн., за листопад 2012 р. - у сумі 164 грн., за грудень 2012 р. - у сумі 21383 грн.

10 грудня 2012 р. працівниками ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС здійснено перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №3610/15-02/34911451/409, в якому встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку № 9060500031 від 04.10.2012.

На підставі Акту перевірки керівником ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 003044/1503/466 від 10.12.12 з податку на додану вартість на загальну суму 37 грн., яке отримав керівник ТОВ «Міллтеко» 10.12.2012, що підтверджується розпискою на корінці податкового повідомлення-рішення.

У подальшому відповідачем до податкового органу направлено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 9060500031 від 04.10.2012 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

15 січня 2013 р. працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку за грудень 2011 р., за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності № 47/15-02/34911451/2, яким встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: платником порушено граничні терміни сплати податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку № 9060500031 від 04.10.2012.

На підставі Акту перевірки керівником ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 00048/1503/2 від 15.01.13 з податку на додану вартість на загальну суму 47,40 грн., яке надіслану товариству рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Ці податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржено, отже борг вважається узгодженим.

Розмір заборгованості відповідача по сплаті ПДВ з урахуванням самостійно визначених ним грошових зобов'язань та винесених податкових повідомлень-рішень складає 14537,69 грн. Станом на день судового розгляду заборгованість відповідачем не сплачено.

Докази надання відповідачем другого уточнюючого розрахунку до раніше поданої декларації з ПДВ та першого уточнюючого розрахунку та його отримання податковим органом у справі відсутні і позивачем їх не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Дослідивши наявні у справі докази з урахуванням вищенаведених норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що суми податку у вказаних деклараціях визначено відповідачем самостійно, а винесені щодо нього податкові повідомлення-рішення ним в установленому законом порядку не оскаржувались, отже податкове зобов'язання є узгодженим, але податковий борг добровільно не сплачено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Податковим кодексом України визначені функції та компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 19 1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 19 1 .1.1); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (підпункт 19 1 .1.15); організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (19 1 .1.19).

Пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначені права органів державної податкової служби, зокрема: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.17); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (20.1.18).

В силу положень статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статей 61, 62 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

В силу статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Крім того, винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна), підстави і порядок застосування якого визначені статтею 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Системний аналіз наведених вище норм у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що основними завданнями державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, виконанням платниками податків податкових обов'язків, а також погашення (стягнення) податкового боргу.

При цьому, способами примусового погашення податкового боргу платника податків є: звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу (пп. 87.11 ст. 87, пп. 91.1, 91.3 ст. 91 ПК України); звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп. 91.3 ст. 91 ПК України).

Щодо адміністративного арешту майна платника податків (арешт майна), то як вже зазначалось, цей інститут є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який застосовується з виключних підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Застосування арешту майна платника податків, якій в дійсності полягає в обмеженні права особи щодо володіння, користування та розпорядження її майном, в якості самостійного способу захисту порушеного права, способу погашення податкового боргу, форми захисту державних інтересів або виду відповідальності платників податків ні Податковим кодексом України, ні іншими законами України не передбачено.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган також може звернутися до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову, у тому числі шляхом накладення арешту на майно платника податків в межах суми стягнення, в разі якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Але жодних інших норм матеріального права, які б утворювали підстави для застосування арешту майна платника податків за позовом органу державної податкової служби, визначали права, обов'язки платників податків та їх відповідальність, які б випливали з цих правовідносин, чинне законодавство України не містить.

Таким чином, положення підпункту 19 1 .1.19 пункту 19 1 .1 статті 19 1 , підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими податковим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, слід розуміти як право звертатися до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника у справах щодо стягнення податкового боргу з такого платника податків.

Суд враховує також те, що податковим органом не надано до суду відомостей щодо наявних у відповідача коштів або будь-яких інших цінностей на рахунках.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а решта позовних вимог - щодо накладення арешту на кошти на рахунках відповідача - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллтеко» (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Енергетиків, буд. 7 кв. 27, ідентифікаційний код 34941451) до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 14537 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 69 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 травня 2013 р.