Рішення

від 17.07.2013 по справі 905/4348/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/4348/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Колективного підприємства обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки, ідентифікаційний код 01738274

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди №12 від 31.12.2009р. заборгованості з орендної плати у розмірі 43392грн., відшкодувань витрат з водопостачання у розмірі 16,2грн. та електроенергії у розмірі 1502,71грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Гончарова Л.В. (за довіреністю від 02.04.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 17.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Колективне підприємство обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №12 від 31.12.2009р. заборгованості з орендної плати у розмірі 43392грн., відшкодувань витрат з водопостачання у розмірі 16,20грн. та електроенергії у розмірі 1502,71грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №12 від 31.12.2009р. зі сплати орендної плати та відшкодування оплати з водо- і електропостачання за травень-грудень 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заборгованості, договір оренди №12 від 31.12.2009р., акт звіряння-розрахунків, претензію №45 від 05.06.2013р., правоустановчі документи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Відповідача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 11, 12, 14-16, 509, 526, 527, 530, 610, 612, 614, 624, 629, 759 Цивільного кодексу України та ст. 198 Господарського кодексу України.

На виконання ухвали суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.19-114).

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.17,18), станом на 12.06.2013р., достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно правової позиції, викладеної в п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 17.07.2013р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішенні спору в цьому засіданні незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формулювання і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №12 (а.с.а.с.7, 8), згідно розділу 1 та п. 3.1 якого, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в строкове користування на умовах оренди, виробниче приміщення площею 237,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зі строком дії до 31.12.2010р.

Приналежність Позивачеві будівлі, в якій розташований об'єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.13).

Умовами розділу 2 договору визначений розмір орендної плати та порядок розрахунків: щомісячна орендна плата становить 5550 грн. та сплачується шляхом перерахування в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або в касу Орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця. Окрім орендної лати Орендар має щомісячно сплачувати платежі з утримання приміщення, комунальні послуги (електрику, воду, телефон та інш.).

01.01.2010р. за актом приймання-передачі (а.с.8 зворотна сторона) Позивач передав Відповідачу об'єкт оренди.

В період орендних правовідносин Позивачем виписувалися Відповідачу рахунки на оплату послуг (а.с.а.с.22-79), частина з яких Відповідачем сплачена не була: за компенсацію послуг з постачання води у розмірі 16,20 за травень - червень 2010 грн., з відшкодування послуг електроенергії на суму 1502,71 грн. за травень-грудень 2010р. та за оренду приміщення на загальну суму 43392,00 грн. за травень-грудень 2010р., доказів вручення яких до матеріалів справи не надано. Крім того, до матеріалів справи також не було надано доказів фактичного понесення Позивачем витрат з оплати відповідних послуг та розрахунок їх частки, що підлягає компенсації Відповідачем.

В свою чергу, в перебігу орендних правовідносин Відповідач згідно представлених прибуткових касових ордерів (а.с.а.с.80-114) сплатив Позивачеві орендну плату на загальну суму 29347,00 грн.

05.06.2013р. Позивачем була складена претензія №45 на ім'я Відповідача (а.с.11) з вимогами про погашення наявної заборгованості у розмірі 44910,91грн. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. Доказів надсилання (вручення) такої претензії Відповідачеві до справи не надано.

У зв'язку із незадоволенням вказаних претензійних вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Як вбачається з наданої довідки №48 від 11.07.2013р. (а.с.20) за підписом директора і бухгалтера Позивача, заявлена до стягнення сума заборгованості після порушення провадження у справи не погашена і її розмір співпадає із розміром заборгованості, визначеним в акті звірення розрахунків (а.с.а.с.9,10).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації вартості спожитого електро- і водопостачання узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №12 від 31.12.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця відповідно до умов розділу 2 договору оренди №12 від 31.12.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за травень-грудень 2010р. у загальній сумі 43392грн. або їх (грошових зобов'язань) припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 43392грн.

Відносно решти позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості сплачених комунальних та експлуатаційних послуг з водопостачання у сумі 16,20грн. та електроенергії у розмірі 1502,71грн. позиція суду полягає такому:

Як вбачається із наявних матеріалів справи, Позивачем не надано жодних доказів надання відповідних послуг їх постачальниками у розглядуваний період і їх отримання (споживання) Відповідачем, доказів понесення витрат Позивачем зі сплати таких послуг, які б (витрати) і підлягають компенсації, обґрунтування визначеного розміру таких зобов'язань, так само, як і доказів виставлення (отримання Орендодавцем) відповідних рахунків.

Відсутність доказів наявності всіх умов для виникнення обов'язку з компенсації стягуваних сум за послуги з водо- і електропостачання за травень-грудень 2010р. зумовлює у світлі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України відмову у задоволенні відповідних позовних вимог через недоведеність наявності порушеного права на отримання таких коштів.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Колективного підприємства обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки (ідентифікаційний код 01738274) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди №12 від 31.12.2009р. заборгованості з орендної плати у розмірі 43392грн., відшкодувань витрат з водопостачання у розмірі 16,20 грн. та електроенергії у розмірі 1502,71 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки (ідентифікаційний код 01738274) заборгованість за договором оренди №12 від 31.12.2009р. з орендної плати у розмірі 43392грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства обласне виробниче автотранспортне об'єднання Донецької облспоживспілки (ідентифікаційний код 01738274) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1662,17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков