Рішення

від 18.07.2013 по справі 910/13033/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13033/13 18.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу тайм Груп»

Про розірвання договору № 2009-2 від 12.11.2009, зобов'язання повернути

приміщення та стягнення 1 967,58 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тимошенко К.О. - по дов. № б/н від 18.03.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу тайм Груп» про розірвання договору оренди № 2009-2 від 12.11.2009; про зобов'язання повернути приміщення площею 49,5 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, 1; про стягнення 1 967,58 заборгованості, яка складається з: 1 881,00 грн. основного боргу по орендній платі за період з 01-10 квітня 2013 року, 71,89 грн. пені та 14,69 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім договірних зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13033/13 та призначено справу до розгляду на 18.07.2013.

Позивач в судовому засіданні 18.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 18.07.2013 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Тельмана, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.07.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засідання 18.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоу тайм Груп» (орендар) було укладено договір оренди № 2009-2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець здає, а орендар приймає в строкове платне користування підсобні приміщення загальною площею 49,5 кв. м., які знаходяться за адресою : м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, 1, згідно схеми (додаток 1).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 1.3. договору строк оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщень. Сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі не пізніше 16.11.2009.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що приміщення переходить орендарю у користування з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі.

Згідно акту прийому-передачі майна від 16.11.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування приміщення загальною площею 49,5 кв. м. в будівлі, яка розташована за адресою : м. Київ, Дніпровський узвіз, 1.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Умовами договору сторони не визначили строк дії договору.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 5.1. договору визначено, що орендна плата встановлюється в грошовій формі і складає 95,00 грн., крім того ПДВ - 19,00 грн., всього 114,00 грн. за 1 кв. м. в місяць. Загалом разом з ПДВ становить 5 643,00 грн.

Згідно з п. 5.3. договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у період з 1-10 квітня 2013 року не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, що неоспорені відповідачем, становить 1 881,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно розраховуватись за приміщення.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 881,00 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату за квітень 2013 року не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за прострочку виплати сум, передбачених розділом 5 цього договору, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати) з урахуванням вимог7 діючого законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 71,89 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 71,89 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 14,69 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14,69 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору посилається на істотне порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати з квітня 2013 року, в зв'язку з чим виник борг в розмірі 1 881,00 грн., а тому договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, суд відзначає, що сума в розмірі 1 881,00 грн. складає розмір орендної плати за користування приміщеннями у період з 1 по 10 квітня 2013 року.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 81 від 04.06.2013, який є пропозицією про розірвання договору, в якому повідомляється про наявність заборгованості та тривале непогашення боргу.

Даний лист було надіслано відповідачу 05.06.2013 рекомендованою кореспонденцією за адресою : м. Київ. Дніпровський узвіз, 1, що підтверджується поштовою квитанцією № 6603 та описом вкладення у цінний лист від 05.06.2013.

Доказів надіслання даної пропозиції за адресою відповідача, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме : м. Київ, вул. Тельмана, 5 не подано.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.

Доказів того, що відповідач не виконує зобов'язання по сплаті орендної плати систематично протягом тривалого часу не подано.

На думку суду несплата орендної плати за 10 днів оренди приміщення у квітні 2013 року не може сприйнято судом як істотне порушення умов договору.

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору.

Однак, умовами договору не передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок не внесення орендної плати за користування об'єктом оренди протягом одного місяця.

З огляду на наведене вимоги позивача щодо розірвання договору оренди № 2009-2 від 12.11.2009 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2.3.1. договору у випадку припинення даного договору, орендоване приміщення повертається орендодавцю в 5-денний строк з моменту його припинення.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи те, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути приміщення площею 49,5 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, 1, яким останній користується на підставі діючого договору оренди № 2009-2 від 12.11.2009, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу тайм Груп» (м. Київ, вул. Тельмана, 5, код ЄДРПОУ 36588508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, 1, код ЄДРПОУ 30966313) 1 881 (одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 71 (сімдесят одну) грн. 89 коп. пені, 14 (чотирнадцять) грн. 69 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.07.2013.

Суддя В.В.Сівакова