Постанова

від 25.03.2013 по справі 801/1750/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2013 р. (12:53) Справа №801/1750/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007722204 від 26.10.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівного контрагенту ТОВ «Галнафта», що має ознаки "нікчемності" за 1-й квартал 2011 року.

У судовому засіданні представники позивача Соловйова Н.В. та Спиридонова І.М. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 36275100), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №145819 (а.с.8-9).

З 27 листопада 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС (а.с.32).

Основними напрямками діяльності позивача відповідно до Статуту є оптова та роздрібна торгівля паливом, нафтопродуктами та інше (а.с.12-31).

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281) у січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2012 року №7381/22-3/36275100 (а.с.37-44), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 131858 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 року №0007722204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 131858 грн. (а.с.45).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у акті №3473/23-7/36275100 від 29.03.2011 року "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року (а.с.58-68).

Відповідно до зазначеного вище акту, податковими органами встановлено, що у січні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281), за рахунок якого отримав податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ. Встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, на думку відповідача, в даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Договори є нікчемними, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю..."

Також, в акті перевірки зроблено висновок, про неможливість фактичного отримання ТОВ "Євростиль-Крим" товару у зв'язку з тим, що постачальники ТОВ "Євростиль-Крим" не отримували товар від ТОВ "МИНАС-ТИРИТ" по причинам відсутності у останнього основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість отримання товару ТОВ "Євростиль-Крим" по ланцюгу.

Враховуючи порушення, викладені в акті перевірки від 11 жовтня 2012 року №7381/22-3/36275100, встановлено завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на суму 527430 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 1-й квартал 2011 року у сумі 131858 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0003712301 від 19.04.2011 року про донарахування позивачу ПДВ всього у сумі 105487 грн. у т.ч. за основним платежем у розмірі 105486 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1 грн., прийняте за актом №3473/23-7/36275100 від 29.03.2011 року "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, який став підставою для висновків в Акті про заниження податку на прибуток та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскаржене позивачем в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2012 року у справі №2а-10955/11/0170/23, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 року, визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105 487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105 486 грн., за штрафними санкціями 1 грн. (а.с.81-89, 90-98).

Під час розгляду справи №2а-10955/11/0170/23 суди дійшли висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, перевірено використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ «Галнафта» товарів.

Крім того, судом перевірено правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період необхідно керуватися нормами саме Закону №334, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року у сумі 131858 в результаті завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на суму 527430 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення за актом перевірки у сумі 527430 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 131858 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ «Галнафта».

31.12.2010 р. між ТОВ "Галнафта" та ТОВ "Євростиль-Крим" було укладено Договір купівлі-продажу № А-1 від 31.12.2010 p., згідно з яким Продавець (ТОВ "Галнафта") зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ТОВ "Євростиль-Крим ") нафтопродукти в асортименті (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його ціну на умовах цього Договору.

Асортимент та кількість товару визначався в Додатках до даного Договору (п.2.2 Договору).

Оплату за товар, придбаний в січні 2011р., Покупець зобов'язаний був здійснити до 30.06.2011 р. (п.1 Додаткової угоди до Договору).

Поставка нафтопродуктів за Договором №А-1 здійснювалась на умовах EXW (склади ВАТ "Дніпронафтопродукт") у розумінні ІНКОТЕРМС 2000 (з урахуванням п.1 Додатку №1 до Договору та акту прийому-передачі нафтопродуктів за січень 2011 p.).

Термін EXW ("франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі), без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до вищезазначеного договору у січні 2011 p. ТОВ "Євростиль- Крим" отримало від ТОВ "Галнафта" на умовах EXW (резервуари нафтобаз ВАТ "Дніпронафтопродукт") бензин А-76 (АИ-80) у кількості 64 644 кг (89 012 л.) вартістю 632 916,48 грн., у т. ч. 105 486,08 грн. ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим актом прийому-передачі б/н від 31.01.2011 р. та зведеною прибутковою накладною №310108 від 31.01.2011 р. (додаток №1).

15 червня 2011 р. ТОВ "Євростиль-Крим" перерахувало ТОВ "Галнафта" у сплату вартості бензину А-76 (АИ-80) 632916,48 грн. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом: платіжним дорученням №456.

Продавець (ТОВ "Галнафта") відповідно до п.201.1., 201.4. та 201.7. ст. 201 ПКУ виписав податкову накладну №031008 від 31.01.2011 р. на суму ПДВ 105 486,08 грн. по операціях поставки бензину А-76 (АИ-80) вартістю 632916,48 грн. з ПДВ.

Первинними документами позивача, зокрема, податковою накладною №031008 від 31.01.2011 на суму 632916 грн. з ПДВ, зведеною накладною №310108 від 31.01.2011 р. щодо поставки 64,6440 т. бензину А-80 на загальну суму 632916,48 грн. з ПДВ, актом прийому передачі 64,644 т бензину А-80 від 31.01.2011 р. підтверджується здійснення господарських операції між ТОВ "Євроситль-Крим" та ТОВ "Галнафта".

Зазначені обставини встановлені вищевказаними постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2012 року у справі №2а-10955/11/0170/23, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 року, а тому відповідно до ст. 72 КАС України додаткового доказування не потребують.

Отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року на суму 527430 грн. (по правовідносинам з ТОВ «Галнафта» у січні 2011 року) підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 131858 грн. є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, натомість в обґрунтування своїх доводів зазначено про порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагенту позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами ЗАТ"Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована, до того ж матеріалами справи підтверджено не тільки мету, а й факти використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення від 26.10.2012 року №0007722204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 131859 грн. має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1318,59 грн. (а.с.2).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 25 березня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 29 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0007722204 від 26 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» судовий збір у розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 59 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет