Рішення

від 17.07.2013 по справі 905/3494/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/3494/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м.Енергодар Запорізької області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка », м. Донецьк

про стягнення 863 048,44грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Пашко А.І. - представник по довіреності №607 від 28.03.13

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м. Енергодар Запорізької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка», м. Донецьк штрафних санкцій у розмірі 631 579,52грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договорів поставки продукції №552(5) 12УК від 12.07.12; №579(5) 12УК від 20.07.12; №589(5) 12УК від 27.07.12; №614(5) 12УК від 02.08.12. в частині строків поставки товару.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаних договорів, копії накладних №61 від 22.08.2012р., №63 від 19.09.2012р., копію листа вих.№07-38/31266 від 10.12.2012р., копію претензії вих.№28-23/3521 від 13.02.2013р.

12.06.2013р. та 03.07.2013р. через канцелярію суду від позивача, надійшли супровідні листи разом з додатковими документами по справі.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою вих.28-23/17455 від 11.07.2013. в порядку ст.22 ГПК України, в якій збільшив розмір позовних вимог та просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка», м. Донецьк суму у розмірі 863 048,44грн., яка складається з пені за несвоєчасну поставку товару в сумі 631 579,50грн. та штрафу в сумі 231 468,94грн. (Усього 863 048,44грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Крім того, поштові конверти були повернуті органом поштового зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 17.07.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

12.07.2012р., 20.07.12, 27.07.12, 02.08.12 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м. Енергодар Запорізької області (далі по тексту-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка», м. Донецьк (далі по тексту-Постачальник), були укладені договори поставки продукції №552(5) 12УК, №579(5) 12УК, №589(5) 12УК, №614(5) 12УК , згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити портландцемент ПЦ-ІІ/А-Ш-400, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою вказані договори, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договорами поставки та підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Пунктом 1.1 договорів встановлено, що поставка продукції здійснюється загальною вартістю 990 000грн. за договором №552(5) 12УК від 12.07.12р.; загальною вартістю 990 000грн. за договором №579(5) 12УК від 20.07.12; загальною вартістю 990 000грн. за договором №589(5) 12УК від 27.07.12р.; загальною вартістю 705 845,25грн. за договором №614(5) 12УК від 02.08.12р. у період з серпня-грудень 2012р.

Відповідач, всупереч ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та умов Договору покладені на нього обов'язки належним чином не виконував, здійснив поставку продукції частково.

Згідно з накладними №61 від 22.08.2012р., №63 від 19.09.2012р. було відвантажено продукції на суму 369 146,26грн.

Таким чином, відповідач здійснив поставку продукції лише на суму 369 146,26грн., а продукція на суму 620 853,74грн. взагалі не була поставлена позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих.№07-38/31266 від 10.12.2012р. з проханням повідомити про дату відвантаження продукції.

В свою чергу, відповідач у листі вих.№12/12-1 від 12.12.2012р. повідомив, що станом на 12.12.2012р.за ВП «Запорізька АЕС» числиться прострочена заборгованість перед ТОВ «ТД»Донпромпоставка» у сумі 2 482 141,76грн. (в т.ч. 369 146,26грн. за цемент поставлений за договором №552(5) 12УК від 12.07.12р.). Через велику суму заборгованості ВП «Запорізька АЕС» ТОВ «ТД»Донпромпоставка» немає можливості здійснити закупівлю цементу.

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктами 7.2. договору встановлено, що за порушення строків поставки продукції або недопоставку продукції Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов»язання.

У зв'язку з недопоставкою продукції відповідачем у повному обсязі, позивачем на підставі п.7.2. договору заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2013р.-10.07.2013р. в сумі 631 579,50грн. та штрафу в сумі 231 468,94грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши викладені позивачем доводи та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м. Енергодар Запорізької області підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або порушення пов'язання з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв'язку з тим, що порушене господарське зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції за договорами поставки продукції №552(5) 12УК від 12.07.12р., №579(5) 12УК від 20.07.12р., №589(5) 12УК від 27.07.12р., №614(5) 12УК від 02.08.12., а Покупцем за спірним договором є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектору економіки, а саме Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м. Енергодар Запорізької області, то до цих правовідносин за їх порушення, в якості відповідальності правомірно застосовувати штрафні санкції передбачені п.7.2. договору, які кореспондуються з нормами ч.2 ст.231 ГК України.

Проте, пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право надано суду нормами ст. 233 ГК України, причому, згідно ч. 2 ст. 233 ГК України, таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків кредитору.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в 3.17.4 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає можливим зменшити розмір пені та штрафу, оскільки їх стягнення у повному об'ємі може привести до більш важких наслідків. По-друге, як пояснив представник позивача у судовому засіданні 17.07.2013р., він до теперішнього часу не оплатив поставлений товар у сумі 369 146,26грн. за договором поставки продукції №552(5) 12УК від 12.07.12р. Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу позивачем надано не було, таким чином на сам перед зобов'язання покупцем не виконані належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону. У листі вих.№12/12-1 від 12.12.2012р. відповідач повідомив, що станом на 12.12.2012р.за ВП «Запорізька АЕС» числиться прострочена заборгованість перед ТОВ «ТД»Донпромпоставка» у сумі 2 482 141,76грн. (в т.ч. 369 146,26грн. за цемент поставлений за договором №552(5) 12УК від 12.07.12р.). Через велику суму заборгованості ВП «Запорізька АЕС» ТОВ «ТД»Донпромпоставка» відповідач немає можливості здійснити закупівлю цементу. Разом з цим, було запропоновано узгодити графік погашення заборгованості перед ТОВ «ТД»Донпромпоставка» з боку ВП «Запорізька АЕС» та продовжити строк поставки цементу відповідно до цього графіку або підписати угоду про закриття договорів на поставку цементу. Проте, позивачем не було вчинено жодних дій щодо оплати боргу, узгодження графіку погашення заборгованості. По-третє, позивачем не представлено будь-яких доказів понесення ним збитків, пов"язаних з простроченням виконання ТОВ «Торговий дом «Донпромпоставка» своїх зобов"язань по договорам. В-четвертих, розмір стягуваної неустойки (штрафу, пені) не відповідає таким наслідкам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 631 579,50грн. та штрафу в сумі 231 468,94грн., підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: пеня -100 000грн., штраф - 50 000грн.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526, 546, 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 1 ст. 193, ч.1 ст.230, ч. 2 ст. 233 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м.Енергодар Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка», м. Донецьк про стягнення 863 048,44грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Донпромпоставка», м. Донецьк на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЄС", м.Енергодар Запорізької області пеню у розмірі 100 000грн., штраф у розмірі 50 000грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 17 260,97грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна