Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/9626/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9626/13 15.07.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИК"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ»

про: стягнення 59.347,01 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кеба Р.В. - за довіреністю від 18.05.2013 № 18/2;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11 та договору поставки укладеного у спрощений спосіб, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОДЖИК" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ» отримало товар загальною вартістю 217.174,45 грн. Частину отриманого від позивача товару, відповідач повернув останньому. Сума повернутого позивачеві товару складає 14.853,00 грн.

Відповідач решту отриманого товару оплатив на користь позивача лише частково в сумі 145.000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання за Договорами у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 57.321,15 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, а також 3 % річних в сумі 2.025,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9626/13.

Ухвали суду надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце належним чином.

В судові засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖИК», як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язався передати торговельне обладнання (далі - товар) у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти товар в кількості і номенклатурі, узгодженій сторонами спору і сплатити його вартість на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Загальна сума Договору становить 274.166,22 грн. (п. 2.2 Договору).

Відповідно п. 2.3 Договору сума передоплати, яка складає 30 % від загальної суми Договору, вказаної у п. 2.2, повинна бути перерахована на рахунок позивача не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами спору Договору, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок позивача.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що наступний платіж у розмірі 30 % від загальної суми Договору перераховується відповідачем позивачеві протягом 2 (двох) банківських днів з моменту повідомлення позивачем відповідача про готовність обладнання до відвантаження, але у будь-якому разі не пізніше строку поставки визначеного у п. 3.2 Договору, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок позивача.

Остаточний розрахунок в розмірі 40 % від загальної вартості Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачеві протягом 3 (трьох) місяців рівними частинами - до 20 (двадцятого) числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після передачі позивачем обладнання відповідачу за накладною позивача, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок позивача (п. 2.5 Договору).

Як визначено п. 3.2 Договору, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем, згідно Договору повинні бути проведені протягом 4 (чотирьох) тижнів з моменту надходження на рахунок позивача передоплати згідно п. 2.3 Договору, але у будь-якому разі не раніше отримання на рахунок позивача 60 % загальної суми Договору.

Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами спору та діяв до 31.12.2011, але в будь-якому випадку не припиняє свою дію раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 9.1 Договору).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 167.773,93 грн., а останній його отримав, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 10.06.2011 № Т-00000072, від 17.06.2011 № Т-00000076, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, згідно досягнутих між сторонами даного спору домовленостей з приводу поставки товару поза межами укладеного Договору поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11, позивач поставив останньому товар на загальну суму 49.400,52 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.08.2011 № Т-00000124, копія якої міститься в матеріалах справи.

В подальшому відповідач повернув позивачеві частину отриманого товару на суму 14.853,00 грн., про що свідчить видаткова накладна на повернення від 07.10.2011 № 0000001, засвідчена копія наявна в матеріалах даної справи.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, між сторонами даного спору виникли правовідносини на основі укладених між ними Договору поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11 та Договору поставки укладеного у спрощений спосіб.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655).

Отже, виходячи з аналізу статей 655, 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та його ціна.

Даний спір виник внаслідок допущеного порушення відповідачем свого зобов'язання за Договором поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11 та за Договором поставки укладеного сторонами у спрощений спосіб, а саме:

- відповідач отриманий на підставі Договору поставки від 27.05.2011 № Т-27/05/11 товар оплатив на користь позивача частково у сумі 120.000,00 грн., про що свідчать банківські виписки з розрахункового рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи. Таким чином, за вказаним договором у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 47.773,93 грн.;

- відповідач отриманий ним товар згідно видаткової накладної від 12.08.2011 № Т-00000124 оплатив на користь позивача частково в сумі 25.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи. Отже, з урахуванням часткового повернення позивачеві товару на суму 14.853,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки укладеного останніми у спрощений спосіб становить 9.547,52 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, за розрахунком суду, становить 57.321,45 грн.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а оскільки позивачем не подано заяви про вихід суду за межі позовних вимог, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 57.321,15 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договорами поставки, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 відсотків річних у загальному розмірі 2.025,86 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 відсотків річних за порушення грошового зобов'язання за Договорами поставки за період з 15.01.2012 по 20.03.2013 у сумі 2.025,86 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ» (02222, м Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 35619215, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖИК» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 85, кв. 17; код ЄДРПОУ 37208082, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 57.321,15 (п'ятдесят сім тисяч триста двадцять одна) грн. 15 коп. - основного боргу; 2.025,86 (дві тисячі двадцять п'ять) грн. 86 коп. - 3 % річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 року.

Суддя С.В. Балац