Рішення

від 17.07.2013 по справі 914/2250/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 р. Справа № 914/2250/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" в особі Філіалу ТОВ "САВСЕРВІС -МОВА", с. Малехів, Львівської області

до відповідача Суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 9 551,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Гай О.О. - представник (довіреність 03/2011-Ф від 17.03.2011р.);

від відповідача не з?явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" в особі Філіалу ТОВ "САВСЕРВІС -МОВА" до Суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення вартості неоплаченої продукції в сумі 9 417, 44 грн., пені за несвоєчасну оплату 704, 37 грн., 3 % річних за невиконання зобов'язання в сумі 101, 48 грн., штраф у сумі 2 825, 23 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.07.2013р.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 17.07.2013р. за клопотанням відповідача, з метою надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Представником позивача в судовому засіданні 17.07.2013р. подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№28197/13 від 17.07.2013р.), у якій він повідомляє суд про те, що станом на 17.07.2013р. відповідач частково сплатив основний борг згідно касових чеків від 14.06.2013р. на суму 65,39 грн.; від 14.06.2013р. на суму 934,61 грн.; від 21.06.2013р. на суму 937,01 грн.; від 21.06.2013р. на суму 63,00 грн.; від 28.06.2013р. на суму від 1300,00 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 6 117, 43 грн. основного боргу, 507, 29 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу, 101, 46 грн. 3% річних, 2825, 23 грн. штрафу, всього 9 551,41 грн.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзив та інші документи, які витребовувались судом не подав, для ознайомлення з матеріалами справи не з"явився, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду від 10.06.2013р. та 03.07.2013р. не повідомив. Зважаючи на положення п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується реєстром № 860 на відправлення рекомендованої кореспонденції господарського суду Львівської області за 04.07.2013р. (копія знаходиться в матеріалах справи). Ухвала суду від 03.07.2013р. надсилалась відповідачу на дві адреси на юридичну адресу, вказану позивачем у позовній заяві, зокрема: АДРЕСА_1 та на фактичну адресу: АДРЕСА_2

Крім того, слід зазначити, що про дату та час розгляду відповідачу було відомо, оскільки суд в судовому засіданні 03.07.2013р. оголосив сторонам, що розгляд справи відкладено на 17.07.2013р. о 12:00 год.

Станом на дату розгляду спору (17.07.2013р.) відзив, клопотання, докази, витребувані від відповідача ухвалами суду від 10.06.2013р. та від 03.07.2013р. на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 22 ГПК сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на свій захист та не надав суду докази в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд,-

встановив:

14.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" в особі Філіалу ТОВ "САВСЕРВІС -МОВА" (продавець) та Суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ФЛ 2062 (далі по тексту - договір), відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно п.1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 та п.4.4 договору доставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії договору. Доставка товару покупцеві здійснюється на підставі замовлень останнього протягом узгодженого сторонами строку. Датою передачі партії товару та переходу права власності на товар вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі.)

Згідно п.5.1 та п.5.2 договору покупець здійснює розрахунки на товар на умовах відстрочки платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси покупця.

Щодо самої процедури прийому-передачі товару, то пунктом 6.1 договору передбачено, що прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних. У питаннях прийому-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6, та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7.

На виконання вищенаведених умов договору позивачем здійснювались систематичні поставки товару відповідачеві, який у свою чергу протягом тривалого часу отримував товар та сплачував за нього грошові кошти. Проте, умова договору щодо оплати товару не була виконана відповідачем в повній мірі, оскільки відповідачем станом на дату звернення позивача із позовною заявою до суду (07.06.2013р.) було здійснено лише часткову оплату отриманого товару на загальну суму 660,32 грн.

Після порушення провадження у справі, на час розгляду справи в суді, відповідач продовжував здійснювати часткові проплати основного боргу згідно касових чеків від 14.06.2013р. на суму 65,39 грн.; від 14.06.2013р. на суму 934,61 грн.; від 21.06.2013р. на суму 937,01 грн.; від 21.06.2013р. на суму 63,00 грн.; від 28.06.2013р. на суму 1300,00 грн. Копії вищезазначених касових чеків позивачем додано до матеріалів справи.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 9 551,41 грн. з яких 6 117,43 грн. основного боргу, 507,29 грн. пені, 101,46 грн. 3% річних, 2825,23 грн. штрафу.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується видатковими накладними на загальну суму 10 077,76 грн., а саме: № 62736063 від 28.11.2012р. на суму 2746,39 грн.; №62738685 від 28.11.2012р. на суму 2021,15 грн., № 63000679 від 12.12.2012р. на суму 937, 01 грн., №63000690 від 12.12.2012р. на суму 4373,21 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1 договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах відстрочки платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Пунктом 4.4. договору передбачено, що датою передачі партії товару та переходу права власності на товар вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній ( відповідному товаросупроводжувальному документі).

З вищенаведеного випливає, що відповідач повинен здійснювати розрахунки протягом 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Проте, відповідач не оплачував поставлений йому товар у строки, визначені договором.

Відповідач 12.04.2013р. сплатив позивачу 580,00 грн. та 29.04.2013р. сплатив 500,00 грн., з яких 660,32 грн. були зараховані позивачем як оплата по накладних № 62736063 від 28.11.2012р. на суму 2746,39 грн.; №62738685 від 28.11.2012р. на суму 2021,15 грн., № 63000679 від 12.12.2012р. на суму 937, 01 грн., №63000690 від 12.12.2012р. на суму 4373,21 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем 660,32 грн. за поставлений товар, станом на день подання позовної заяви 07.06.2013р., основна сума заборгованості за договором складала 9 417,44 грн.

Проте, на протязі розгляду судом спору, відповідач здійснив часткові проплати основного боргу згідно касових чеків від 14.06.2013р. на суму 65, 39 грн.; від 14.06.2013р. на суму 934,61 грн.; від 21.06.2013р. на суму 937,01 грн.; від 21.06.2013р. на суму 63,00 грн.; від 28.06.2013р. на суму 1300,00 грн.

Таким чином, основна сума заборгованості 9 417,44 грн. зменшилася до 6 117,43 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача згідно заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 6 117, 43 грн. згідно заяви про зменшення позовних вимог є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши уточнений розрахунок позовних вимог, перевіривши нарахування позивачем 3% річних суд дійшов висновку підставності до стягнення з відповідача 101,46 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.7.1. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов"язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Зважаючи на факт прострочки відповідачем виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар, позивач первісно нарахував відповідачу пеню у сумі 704,37 грн., але на вимогу суду ним здійснено перерахунок згідно якого до стягнення підлягає пеня в сумі 507, 29 грн.

Розглянувши уточнений розрахунок позовних вимог, суд встановив правильність нарахування позивачем пені, відтак з відповідача підлягає до стягнення 507,29 грн. пені.

Згідно п.7.2. договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості отриманого товару (п.5.1.) понад 60 календарних днів, вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати поставленого товару та зобов"язаний додатково сплатити на користь продавця суму штрафу у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 2 825, 23 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлю, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на вищевказані норми враховуючи те, що сума штрафу значно перевищує розмір збитків, нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способам збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов"язання суд, використовуючи своє право, надане ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, а також враховуючи той факт, що відповідач вчиняє дії по частковій сплаті боргу, дійшов висновку зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 825,23 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку підставності позову з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до задоволення частково.

З огляду на вказане з відповідача підлягає стягненню 7551,41 грн. з яких 6 117,43 грн. основний борг, 101,46 грн. 3% річних, 507,29 грн. пеня, 825,23 грн. штраф. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 000,00 грн. штрафу слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

17.07.2013р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сплачений позивачем платіжним дорученнями №796 від 26.04.2013р. судовий збір становит 1 720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладається на відповідача повністю.

У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п.4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, судовий збір в сумі 1 720,50 грн. слід покласти на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 530, 549, 551, 610- 612, 625, 627,629, 655, 663 ЦК України, ст.ст. 193 , 230-232, 233 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" в особі Філіалу ТОВ "САВСЕРВІС -МОВА" (80383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Нова, 20а; код ЄДРПОУ 34187772, п/р 2600513083 у ЛОД АТ "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 325570) 6117, 43 грн. основного боргу, 101, 46 грн. 3% річних, 507, 29 грн. пені, , 825,23 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 2 000,00 грн. штрафу відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.