Рішення

від 17.07.2013 по справі 914/2309/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 р. Справа № 914/2309/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Яслик Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Українське Електротехнічне Товариство", м.Львів

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м.Жидачів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 21 504,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Рибко В.В. - директор (наказ №1 від 10.12.2008р.);

від відповідача Посікіра Р.Р. - начальник юридичного відділу (довіреність №23-5 від 08.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Приватного підприємства "Українське Електротехнічне Товариство" до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 21 504,50, з яких 21 300,50 грн. основного боргу та 204,00 грн. 3% річних. Крім того у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1 720,50 грн. судового збору та 5500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.06.2013р. Ухвалою суду від 26.06.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р.

Представник позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (від 17.07.2013р. вх.№28187/13) в якому позивач позовні вимоги в частині стягнення 21 300,50 грн. основного боргу та 204,00 грн. 3% річних визнає повністю, в частині свтягнення 5 500,00 грн. просить відмовити. Крім того, в поданому відзиві позивач просить розстрочити виконання рішення на дванадцять платежів рівними частинами на 12 місяців.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення на 12 місяців заперечив, однак зазначив, що позивач лише вбачає можливість відстрочити виконання рішення максимум на 3 місяці з дня винесення рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

22.08.2012р. між Приватним підприємством "Українське Електротехнічне Товариство" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №22-08/2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, електрообладнання (товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.3.1. договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Згідно із п.3.4. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах зазначених у додатках, що додаються на кожну партію товару.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що на підставі накладних, а також, інших первинних бухгалтерських документів, сторони не пізніше 5-го числа кожного календарного місяця, проводять звірку взаєморозрахунків за даним договором.

Відповідно до п.4.4. договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або перевізником на складі постачальника, вказана у видатковій накладній.

Згідно із п.6.1.1. договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених у додатку до даного договору.

Пунктами 6.2.2. та 6.2.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах вказаних в даному договорі та оплатити товар відповідно до умов договору

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 38 229,50 грн.

Однак в порушення умов договору відповідачем здійснено лише часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 16 929,00 грн., відтак, як зазначено у позовній заяві, у відповідача існує борг на загальну суму 21 300,50 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, розмір яких становить 204,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 21 504,50 грн., з яких 21 300,50 грн. основного боргу 204,00 грн. 3% річних.

Також позивач просить у позовній заяві стягнути з відповідача 1 720,50 грн. судового збору та 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.3.4. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах зазначених у додатках, що додаються на кожну партію товару.

У специфікація долучених до матеріалів справи зазначено, що оплата здійснюється на умовах 100% післяоплати з відтермінуванням 30 днів по факту отримання товару.

Відповідачем здійснено лише часткові оплати за поставлений товар на суму 16 929,00 грн., що підтверджуються банківськими виписками які містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуті в судовому засіданні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у поданому відзиві визнає існування у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" заборгованості перед ПП "Українське Електротехнічне Товариство" у розмірі 21 504,50 грн., яка складається із 21 300,50 грн. основного боргу та 204,00 грн. 3% річних.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає існування у нього заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 21 300,50 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 204,00 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо поданого відповідачем відзиву, в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців суд зазначає наступне.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує тим, що ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" перебуває у складному фінансово-економічному становищі, а також обґрунтовує зменшенням обсягів виробництва та збуту продукції, виконанням численних боргових зобов'язань перед контрагентами та наявністю загрози банкрутства та наявністю інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу.

В підтвердження вищевикладеного відповідачем до відзиву долучено наступні докази: довідку про обсяги виготовленої товарної продукції у 2013р., обсяги реалізованої готової продукції у 2013р. та про наявність дебіторської заборгованості; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства; та баланс підприємства станом на 31.12.2012р.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та матеріальні інтереси як відповідача, так і позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців не підлягає задоволенню, однак, враховуючи подані відповідачем докази скрутного фінансово-економічного становища ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", а також те, що позивач не заперечує про відстрочення виконання рішення максимум на 3 місяці з дня проголошення рішення, суд вважає за доцільне відстрочити виконання судового рішення на 3 місяці до 17.10.2013р.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 500,00 грн. витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

05.04.2013р. між ПП «Українське електротехнічне товариство» (замовник) та ПП «Ворк Супорт» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Як вказано у п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р., № 02-5/78 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст.49 ГПК України.

Відповідно до п.12 вказаного роз'яснення вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи те, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу є завищеним відносно ціни позову, а також враховуючи те, що виконавцем за договором про надання правової допомоги було надано послуги лише по підготовці документів та направлення їх до суду, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2203 від 05.06.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, будинок 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Приватного підприємства "Українське Електротехнічне Товариство" (79035, м.Львів, вул.Кримська, будинок 26 А, код ЄДРПОУ 36312084) основний борг в розмірі 21 300,50 грн., 3% річних в розмірі 204,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. з відстрочкою виконання рішення на 3 місяці до 17.10.2013р.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.07.2013р.

Суддя Петрашко М.М.