Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/9337/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9337/13 15.07.13

За позовом: Приватного підприємства "ВОЛЬТЕР-М"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС"

про: стягнення 56.970,41 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Приймак В.В. - за довіреністю від 21.06.2013 № 398;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство «ВОЛЬТЕР-М» оплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС» товар, вартість якого складає 56.970,41 грн., але останній оплачений товар позивачеві не поставив, суми попередньої оплати не повернув.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги останнього та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 56.970,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9337/13.

Ухвали суду надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце належним чином.

В судові засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно досягнутих між сторонами даного спору домовленостей з приводу поставки товару, приватне підприємство «ВОЛЬТЕР-М» (далі - позивач) здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС» (далі - відповідач) попередню оплату металопрокату (лист оцинкований - 1,0 мм; L=1x2v; у кількості 6,8 т) (далі - товар) в сумі 56.970,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.10.2012 № 444 та від 17.10.2012 № 447, оригінали яких наявні в матеріалах справи. Відповідач, в свою чергу, згідно вказаних домовленостей зобов'язався поставити позивачеві товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та його ціна.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач оплачений позивачем товар останньому не поставив, грошові кошти в розмірі 56.970,41 грн. позивачеві не повернув.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

З огляду на те, що між сторонами спору не був погоджений строк та порядок повернення грошових коштів попередньої оплати у разі невиконання зобов'язань з боку відповідача за Договором, позивачем надіслано відповідачеві вимогу від 12.12.2012 № 238, згідно з якою позивач вимагав відповідача повернути суму попередньої оплати товару в розмірі 56.970,41 грн. Відповідач вказану вимогу позивача отримав 28.12.2012, про що свідчить повідомлення поштового зв'язку про вручення представникові відповідача поштового відправлення позивача.

У разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Проте, зазначена вище вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором з боку відповідача, в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56.970,41 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 56.970,41, сторонами до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 56.970,41 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС" (02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 73; код ЄДРПОУ 37675706, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства "ВОЛЬТЕР-М" (86154, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 21, кв. 5; код ЄДРПОУ 36479727, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 56.970,41 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 41 коп. - основного боргу; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 року.

Суддя С.В. Балац