Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/10832/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10832/13 15.07.13 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник - 6»

про стягнення 70 738,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кацко С.І. - представник за довіреністю № 21 від 01.03.2013 року;

від відповідача: не з'явились

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник - 6» про стягнення 70 738,67 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.10.1998 року між державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та житлово-будівельним кооперативом «Проектувальник - 6» (абонент за договором) укладено договір № 5859/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник забезпечує, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2 договору).

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.06.2011 року по 28.02.2013 року в розмірі 57 278,82 грн. за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до суду з вимогами про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник - 6» 57 278,82 грн. заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, пені в розмірі 602,64 грн., 3 % річних в розмірі 1 348,49 грн., інфляційних витрат в розмірі 52,96 грн. та штрафу в розмірі 11 455,76 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10832/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 15.07.2013 року.

В судове засідання 15.07.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник - 6» 57 278,82 грн. заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, пені в розмірі 602,64 грн., 3 % річних в розмірі 1 348,49 грн., інфляційних витрат в розмірі 52,96 грн. та штрафу в розмірі 11 455,76 грн., а також 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 24541146 від 07.07.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

27.10.1998 року між державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник за договором) та житлово-будівельним кооперативом «Проектувальник - 6» (далі-відповідач, абонент за договором) укладено договір № 5859/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого позичальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Відповідно до наказу Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.94 N 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.94 за N 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.92 N 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

У відповідності до положень п 1.3. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція) затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником майнових та особистих немайнових прав та обов'язків державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал».

Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

У відповідності до п. 2.2. договору, абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. Уразі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил № 65 (на сьогодні п. 5.29 Правил № 190).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. договору).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374,. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 57 278,82 грн. за надані в період з 01.06.2011 року по 28.02.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента та дебетово-інформаційних повідомлень.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998 року в період з 01.06.2011 року по 28.02.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 57 278,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 602,64 грн. нараховану за період з 01.09.2012 року по 31.01.2013 року, штраф в розмірі 11 455,76 грн., 3 % річних в розмірі 1 348,49 грн. нарахованих за період з 01.06.2011 року по 30.01.2013 року та інфляційні витрати в розмірі 52,96 грн. нарахованих за період з 01.06.2011 року по 30.01.2013 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.2. договору передбачено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % несплаченої суми.

За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несвоєчасно суми за кожний день просточки (п. 4.3. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат за період з 01.06.2011 року по 30.01.2013 року:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.06.2011 - 30.06.2011 2570.52 1.004 10.28 01.07.2011 - 31.07.2011 4810.65 0.987 -62.54 01.08.2011 - 31.08.2011 7255.43 0.996 -29.02 01.09.2011 - 30.09.2011 9724.43 1.001 9.72 01.10.2011 - 31.10.2011 11964.80 1.000 0.00 01.11.2011 - 30.11.2011 14505.80 1.001 14.51 01.12.2011 - 31.12.2011 16799.42 1.002 33.60 01.01.2012 - 31.01.2012 19130.48 1.002 38.26 01.02.2012 - 29.02.2012 21570.46 1.002 43.14 01.03.2012 - 31.03.2012 24777.10 1.003 74.33 01.04.2012 - 30.04.2012 27552.82 1.000 0.00 01.05.2012 - 31.05.2012 30540.54 0.997 -91.62 01.06.2012 - 30.06.2012 33011.40 0.997 -99.03 01.07.2012 - 31.07.2012 35466.80 0.998 -70.93 01.08.2012 - 31.08.2012 37745.26 0.997 -113.24 01.09.2012 - 30.09.2012 40662.90 1.001 40.66 01.10.2012 - 31.10.2012 43893.78 1.000 0.00 01.11.2012 - 30.11.2012 46936.06 0.999 -46.94 01.12.2012 - 31.12.2012 49960.24 1.002 99.92 01.01.2013 - 31.01.2013 53594.98 1.002 107.19 Всього: - 41,71 Таким чином, вимоги позивача про нарахування позичальнику індексу інфляції у період з 01.06.2011 року по 30.01.2013 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5859/4-02 від 27.10.1998 року в розмірі 57 278,82 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 602,64 грн. нарахованої за період з 01.09.2012 року по 31.01.2013 року, штрафу в розмірі 11 455,76 грн. та 3 % річних в розмірі 1 348,49 грн. нарахованих за період з 01.06.2011 року по 30.01.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Проектувальник - 6» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 54, ідентифікаційний код 22865404) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 57 278 (п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 82 коп. заборгованості, пеню в розмірі 602 (шістсот два) грн. 64 грн., штраф в розмірі 11 455 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 76 грн. та 3 % річних в розмірі 1 348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 49 коп., а також 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.07.2013 року

Суддя С.М. Мудрий