Рішення

від 18.07.2013 по справі 914/2019/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2013 р. Справа № 914/2019/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства «Новий пет», м. Львів,

про: стягнення 154 691 грн. 84 коп. суми основної заборгованості за договором, 18 000 грн. 00 коп. витрат на виготовлення експертної оцінки майна, 5 971 грн. 68 коп. витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації, 1 071 грн. 98 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Маловічко А.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Приватного підприємства «Новий пет» про стягнення 154 691 грн. 84 коп. суми основної заборгованості за договором, 18 000 грн. 00 коп. витрат на виготовлення експертної оцінки майна, 5 971 грн. 68 коп. витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації, 1 071 грн. 98 коп. штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.06.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 25.06.2013 року відкладено на 11.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Розгляд справи 11.07.2013 року відкладено на 18.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 18.07.2013 року з'явився, подав (вх. №28470/13), у якій просить суд відхилити подану 11.07.2013 року заяву (вх. №27386/13) та додаткові пояснення (вх. №28471/13), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Як вбачається із інформаційної довідки УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 02.07.2013 року №79014 0813063 0, поштова кореспонденція з процесуальним документом, яка направлялась на адресу відповідача (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, буд. 1-А), повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (оригінал інформаційної довідки в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, буд. 1-А, що відповідає адресі відповідача, вказаній у позовній заяві, є належним доказом надсилання відповідачеві процесуальних документів.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20077743, знаходиться за адресою: 02090, м. Київ, вул. Лобачевского, буд. 23-В, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ №314968, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №786166 та довідкою Головного управління статистики у м. Києві з ЄДЮО та ФОП серії АБ №332029 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Новий Пет» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30975679, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 1-А, що підтверджується довідкою Головного управління міжрегіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП від 09.07.2013 року №23-07/1770 (докази в матеріалах справи).

03.10.2012 року між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Новий Пет» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна,Ю що належить до державної власності №13673 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно балансовою вартістю 3 325 833 грн. 33 коп., що належить орендодавцю на підставі довідки про балансову вартість від 03.10.2012 року №1116/05/3, для здійснення орендарем господарської діяльності. Вартість, найменування, характеристика (технічний стан, тощо) майна, яке передається в оренду, зазначається в Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Згідно висновку ТОВ «Фінансова компанія «ТИТАН» від 27.08.2012 року, вартість майна становить 3 244 083 грн. 00 коп.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., про що зроблено запис №13673, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору визначено умови передачі орендованого майна орендарю.

Так, згідно пунктів 2.1.-2.2. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, орендар користується ним протягом строку оренди.

Розділом 3 договору передбачено орендну плату.

Так, згідно пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (із змінами.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України. Орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що у разі, коли на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше трьох місяців, орендар також сплачує штраф в розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Розділами 5 та 7 договору передбачено обов'язки сторін, розділами 6 та 8 - їх права.

Так, згідно пункту 5.1. договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що орендар зобов'язаний відшкодувати протягом десяти днів з моменту укладення договору витрати орендодавця, пов'язані з виготовленням експертної оцінки майна в розмірі 15 000 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, а також витрати, пов'язані з розміщенням оголошень в засобах масової інформації в загальній сумі 5 971 грн. 68 коп. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.7. договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Розділом 10 договору встановлено строк чинності, умови зміни і припинення договору.

Так, відповідно до пункту 10.1. договору його укладено строком на один рік, що діє з 23.01.2012 року по 22.01.2013 року включно.

Розділом 9 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 10 - строк чинності та припинення договору, його інші умови.

Так, згідно пункту 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що спори, які виникають за договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються судовому порядку.

Відповідно до пункту 10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та нотаріального посвідчення.

Договором від 22.02.2013 року про розірвання договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №13673, посвідченого Морозовою С.В,, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.10.2012 року за реєстровим №13673 стотони погодили, у зв'язку з істотним порушенням орендарем умов договору, розірвати вищезазначений договір оренди.

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., про що зроблено запис №1285, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Пунктом 2 договору про розірвання договору оренди встановлено, що у зв'язку з розірванням договору орендар зобов'язувався протягом п'яти робочих днів сплатити на користь орендодавця заборгованість в розмірі 178 663 грн. 52 коп., яка складається із 154 691 грн. 84 коп. суми основної заборгованості за договором, 18 000 грн. 00 коп. витрат на виготовлення експертної оцінки майна, 5 971 грн. 68 коп. витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації.

Відповідно до пункту 4 договору про розірвання договору оренди вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та нотаріального посвідчення.

Згідно пункту 5 договору про розірвання договору оренди з моменту набуття чинності цим договором про розірвання, сторони втрачають права вимоги за Договором оренди, окрім визначених пунктом 2 договору про розірвання.

З метою досудового врегулювання спору позивач 28.01.2013 року та 10.04.2013 року звертався до відповідача із Претензіями вих. №115/07-1 та вих. №478/07 з вимогою про сплату заборгованості за договором (належним чином завірені копії Претензій долучена до матеріалів справи). Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно за договором сортувальний комплекс МСЛ-1/50 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість із сплати орендної плати в розмірі 154 691 грн. 84 коп., витрат на виготовлення експертної оцінки майна в розмірі 18 000 грн. 00 коп., витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації в розмірі 5 971 грн. 68 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Так, заборгованість відповідача перед позивачем із сплати орендної плати становить 154 691 грн. 84 коп., з витрат на виготовлення експертної оцінки майна - 18 000 грн. 00 коп., з витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації - 5 971 грн. 68 коп., доказів її погашення станом на момент розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, посвідченого Морозовою С.В,, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03 жовтня 2012 року за реєстровим номером 136783 від 22.02.2013 року №1285.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Окрім стягнення заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 071 грн. 98 коп. штрафу, за прострочення сплати орендної плати (розрахунок суми штрафу в матеріалах справи).

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати у справі покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в користь Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного із позивачем договору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Новий Пет» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 30975679) на користь стягувача: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевского, буд. 23-В; код ЄДРПОУ 20077743) 154 691 грн. 84 коп. суми основної заборгованості за договором, 18 000 грн. 00 коп. витрат на виготовлення експертної оцінки майна, 5 971 грн. 68 коп. витрат на розміщення оголошення в засобах масової інформації, 1 071 грн. 98 коп. штрафу та 3 594 грн. 72 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

18.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 22.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.