Постанова

від 01.07.2013 по справі 804/7170/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 р. Справа № 804/7170/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Серелеги В.В. Мадалиць В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ріаз Дніпро" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року приватне підприємство «Ріаз Дніпро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якій просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з проведення та при проведенні перевірки ПП «Ріаз Дніпро», в результаті яких було складено акт від 07.02.2013 року №306/222/38042478 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Дара-Сервіс» за період з 01.03.2008 року по 30.06.2012 рік»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що полягають у фіксації в акті перевірки від 07.02.2013 року №306/222/38042478 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дара-Сервіс» за період з 01.03.2008р. по 30.06.2012р." висновків про відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «Дара-Сервіс» - ПП «Ріаз Дніпро» - ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна», ТОВ «Дніпровагонремстрой».

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В період з 26.10.2012р. по 05.02.2013р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з TOB «Дара-Сервіс», за результатами якої складено Акт перевірки від 07.02.2013 року №306/222/38042478 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Дара-Сервіс» за період з 01.03.2008 року по 30.06.2012 рік».

Згідно з висновками Акту, складеного за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 26.05.2011 року №1649/23-6/2186189, встановлено порушення позивачем ч.1 статті 203, статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг).

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту не приймалось, проте, інформація на підставі висновків Акту була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надходить до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Позивач вважає висновки викладені в Акті перевірки незаконними, безпідставними, а дії відповідача протиправними, що й стало приводом звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та додатково пояснив, що згідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України у разі виявлення фактів (за наслідками перевірок інших платників податків), що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, то згідно ст.78 ПК України здійснюється документальна позапланова перевірка.

На запит відповідача від 08.08.2012р. №17509/10/22-2 протягом 10 робочих днів відповідь від ПП «Ріаз-Дніпро» отримано не було, у зв'язку з чим керівником ДПІ прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Під час проведення перевірки ТОВ «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Дара-Сервіс» встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період грудень 2009 року по ланцюгу з постачальником ДП «Фестон», покупцем TOB «Дара-Сервіс»; з жовтня по грудень 2010 року по ланцюгу з покупцем ПАТ «Дніпровагонремстрой»; лютий-квітень 2010 року, червень 2010 року, жовтень 2010 року з покупцем TOB з II «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна»; лютий-квітень 2010 року, червень 2010 року, жовтень-грудень 2010 року з постачальником TOB «Дара-Сервіс».

Представник відповідача зазначив, що самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.

Зроблені в акті перевірки висновки можуть в подальшому стати підставою для прийняття рішення податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення має бути надано правову оцінку тим висновкам, які стали підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.

Перевіркою встановлено, що між ПП «Ріаз Дніпро» в особі в.о. директора Таратути М.П. (покупець) та TOB «Дара-Сервіс», в особі директора Сусідко О.О. (постачальник) укладено договір на поставку від 18.01.2010р. №1801/2010. За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити продукцію виробничо-технічного призначення, яка використовується в господарській діяльності. Вартість кожної одиниці товару, який постачається, та загальна вартість договору визначається на підставі специфікацій, рахунків-фактур та накладних. Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити всю кількість товарів, зазначених в рахунках-фактурах і накладних. Ціна товару зазначається з урахуванням вартості доставки в межах Україні. Датою переходу права власності на товар буде вважатися дата отримання товару уповноваженим представником покупця на узгодженому сторонами складі або дата передавання товару постачальником перевізнику, призначеному покупцем, залежно від обраного сторонами базису поставки. Термін дії договору до 31.12.2010р.

Відповідач направив запит до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 25.12.2012р. №34164 /7/222 «Про проведення зустрічної звірки TOB «Дара-Сервіс», що перебувало у господарських відносинах з ПП «Ріаз Дніпро».

Згідно Акту № 1649 /23-6/21861893 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB "Дара-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року», що надійшов від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на адресу відповідача, встановлено, що TOB «Дара-сервіс» за податковою адресою не знаходиться.

Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

Невиїзною документальною перевіркою встановлено, що TOB «Дара-Сервіс» є «податковою ямою» в силу приписів частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними). Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод не з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Згідно документів, наданих керівником ПП «Ріаз Дніпро», отриманий від TOB «Дара-Сервіс» товар було реалізовано іншим покупцям. Тобто ПП «Ріаз Дніпро» не є кінцевим споживачем вищезазначеного товару, а є посередником.

Придбані товари позивачем реалізовано TOB з II Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна ІПН 325098404097, ЄДРПОУ 32509841 та ПАТ «Дніпровагонремстрой» ІПН 005545104022, ЄДРПОУ 00554514.

Взаємовідносини між продавцем ПП «Ріаз Дніпро» з покупцями TOB з II Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна та ПАТ «Дніпровагонремстрой», у період з 01.03.2008р. по 30.06.2012р. не спричиняють реального настання правових наслідків. виходячи з того, що відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з вищевикладеним просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 26.10.2012р. по 05.02.2013р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дара-Сервіс». За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 07.02.2013р. №306/222/38042478 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ріаз Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Дара-Сервіс» за період з 01.03.2008 року по 30.06.2012 року».

Між TOB «Дара-Сервіс» та ПП «Ріаз Дніпро» було укладено договір поставки товару від 18.01.2010 року №1801/2010, відповідно до якого Постачальник (TOB «Дара-Сервіс») зобов'язується поставити, а Покупець (ПП «Ріаз Дніпро») зобов'язується прийняти та сплатити продукцію виробничо-технічного призначення в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Договір виконаний сторонами в повному обсязі, предмет договору не обмежений в господарському обороті, не відноситься до переліку обмежених видів діяльності щодо яких діючим законодавством встановлені певні заборони. Первинні документи, якими підтверджується факт виконання договору, складені з дотриманням вимог до їх оформлення, зауваження щодо їх змісту, з огляду на акт перевірки, у органу державної податкової служби відсутні.

Відповідно до діючого законодавства показники бухгалтерського та податкового обліку підприємства формуються на підставі документів первинного обліку.

Виконання договору та правомірність формування податкового кредиту підтверджується первинними документами (додаткові угоди, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури).

Оплата товару ПП «Ріаз Дніпро» здійснена в повному обсязі. Заборгованість станом на момент проведення перевірки відсутня.

В подальшому, придбаний у TOB «Дара-Сервіс» товар був реалізований в адресу TOB з II «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Украйна» і TOB «Дніпровагонремстрой».

Відповідачем було направлено запит до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 25.12.2012р. №34164/7/222 «Про проведення зустрічної звірки TOB «Дара-Сервіс», що перебувало у господарських відносинах з ПП «Ріаз Дніпро».

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська направила на адресу відповідача Акт від 26.05.2011р. № 1649 /23-6/21861893 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Дара-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року» згідно якого встановлено, що TOB «Дара-Сервіс» за податковою адресою а саме: м. Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 41/Б не знаходиться.

Відповідно до вищевказаного Акту невиїзною документальною перевіркою встановлено, що контрагент позивача TOB «Дара-Сервіс» є «податковою ямою» в силу приписів частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними). Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; перевіркою не виявлено, а підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки; перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Придбані позивачем товари були реалізовані TOB з II "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна" ІПН 325098404097, ЄДРПОУ 32509841 та ПАТ «Дніпровагонремстрой» ІПН 005545104022, ЄДРПОУ 00554514 (м. Дніпропетровськ, вул.Універсальна, 10).

Згідно Акту перевірки, встановлено, що взаємовідносини між продавцем ПП «Ріаз Дніпро» з покупцями TOB з II "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна" та ПАТ «Дніпровагонремстрой» у період з 01.03.2008р. по 30.06.2012р. також не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Ріаз Дніпро» ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з придбання від TOB «Дара-Сервіс» (код ЄДРПОУ 21861893) та подальшої реалізації TOB з II «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» та ПАТ «Дніпровагонремстрой».

Операції з поставки по ланцюгу не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або врученням йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Порядок оформлення матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984.

Вищезазначене свідчить, що перевірка проводиться з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України щодо необхідності її проведення саме на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, тобто з урахуванням усіх перелічених документів в їх сукупності, а не лише на підставі даних акту перевірки контрагента позивача.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Між тим, відповідач здійснюючи перевірку без врахування первинних документів та лише за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська фактично здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, назвавши її, при цьому, позаплановою невиїзною документальною перевіркою.

Наведене свідчить про порушення норм чинного законодавства при складанні Акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але ще й є доказом його невиконання.

Згідно п. 86.1 статті 86 ПК України - результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З огляду на положення статті 86 ПК України випливає, що у разі вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту була введена до бази даних АС «Аудит», з якої інформація автоматично надійшла до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Отже, відповідач, використовуючи висновки Акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв ні рішення, а ні довідку.

Поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить позивача у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого Акту або визнання його незаконним.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 статті 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 статті 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом статті 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з п.54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог п.п.54.3.2 п.54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. статті 14 ПК України - податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Окрім того, чинна форма «Р» податкового повідомлення-рішення згідно з додатком Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Також варто відзначити, що у відповідності до п.п. 3, 6 Порядку №984 акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом викладених норм, акт перевірки повинен містити виключно висновки про порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тому зазначення в ньому порушень будь-якого іншого, ніж передбачено Порядком №984, законодавства є перевищенням повноважень і суперечить вимогам ч. 2 статті 19 Конституції України.

Згідно з даними перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем положень ЦК України в частині недодержання вимог ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг).

З наведеного вбачається, що податковий орган, склавши Акт перевірки, а не довідку, не лише не зафіксував, ані завищення, ані заниження сум податкових зобов'язань, хоча дані про відхилення сум ПДВ вніс до інформаційної бази, не вказав жодної норми податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зокрема, визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконанням таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій (невинесення податкового повідомлення-рішення) можна зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивача, порушив та втрутився в особисте право останнього на самостійне їх декларування.

Визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

Суть висновків Акту перевірки від 07.02.2013 року полягає у тому, що позивач порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України щодо реальності та дійсності правочинів з контрагентом, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

В матеріалах справи містяться копії документів - договори купівлі-продажу, поставки, первинні документи з їх виконання, податкові та видаткові накладні, копії банківських виписок щодо оплати товарів за перевіряємий період, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з контрагентами, як продавцями, так і покупцями.

Таким чином, письмовими доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем TOB «Дара-Сервіс».

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з TOB «Дара-Сервіс», які були предметом перевірки.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки Акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та дані «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідач прийшов до висновку, що правочини укладені між позивачем та TOB «Дара-Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З даним твердженням відповідача суд погодитися не може у зв'язку з наступним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Згідно з вказаною статтею ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до статті 228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З наведеного можна зробити висновок, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

Таким чином, висновки акту перевірки є незаконними та необгрунтованими, оскільки перевірка була проведена без належних підстав та позивачем під час перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, коригування даних податкової звітності можливе виключно на підставі конкретних норм, що встановлюють механізм такого коригування (стаття 215, стаття 216 ЦК України, стаття 228 ЦК України).

Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Виключно ці дві статті не передбачають правових підстав для визнання угоди нікчемною.

В контексті податкових правовідносин для визнання угоди нікчемною орган державної податкової служби повинен обґрунтовано та доведено застосувати до спірних правовідносин статтю 228 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на акт перевірки, органом державної податкової служби зроблено висновки про завищення податкового кредиту та валових витрат виключно на підставі статті 138, 198 ПК України, що, з урахуванням наведеного, є незаконним.

Згідно зі статтею 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Суд вважає, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На час здійснення господарської операції, за якою податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки висновки не відповідають вимогам статей 215,216 ЦК України.

Отже, дії відповідача з проведення перевірки та визнання правочинів ПП «Ріаз Дніпро» по придбанню товарів у TOB «Дара-Сервіс» такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не спрямовані на реальне настання наслідків є протиправними та не відповідають дійсності, адже в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують протилежне.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 34,41 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки ПП "Ріаз Дніпро", за результатами якої складено акт від 07.02.2013 року №306/222/38042478 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ріаз Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Дара-Сервіс" за період з 01.03.2008 року по 30.06.2012 року".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що полягають у фіксації в акті перевірки від 07.02.2013 року №306/222/38042478 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ріаз Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Дара-Сервіс" за період з 01.03.2008 року по 30.06.2012 року" висновків про відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ "Дара-Сервіс" - ПП "Ріаз Дніпро" - ТОВ з ІІ "Проектер енд Гембл Менюфекчурінг Україна", ТОВ "Дніпровагонремстрой".

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Ріаз Дніпро" судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 05 липня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 05 липня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник