Ухвала

від 18.07.2013 по справі 801/2008/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2008/13-а

18.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 22.04.13 у справі № 801/2008/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Крим" (вул. Тургенева, буд.20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2008/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0002151502 від 12.02.2013 року та № 001241501 від 12.02.2013 р.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.01.2013р. по 25.01.2013р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Форест Крим" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Пан Буд" за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., за результатами якої складений акт №453/15.2/33581067 від 29.01.2013р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ "Форест Крим" пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 4900,00 грн.

Також податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановлено заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3920,00 грн.

На підставі акту перевірки, 12.02.2013р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002151502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4900,00 грн., у тому числі 3920,00 грн. - за основним платежем, 980,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001241501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6125,00 грн., у тому числі 4900,00 грн. - за основним платежем, 1225,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з постановою суду першої інстанції з огляду на наступне.

До висновків про наявність порушень відповідач дійшов на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентом ПП "Пан Буд", з використанням при цьому акта від 06.04.2012 р. №21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пан Буд", а також інформації комп'ютерних автоматизованих систем.

Так, податковий орган, з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, зауважив, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП "Пан Буд" від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, відповідач зробив висновок, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.3.9 п.п 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Форест Крим" до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 19600,00 грн., за результатом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП "Пан Буд" за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., яка має ознаки фіктивності. Таким чином, внаслідок неправомірного, на думку відповідача, віднесення ТОВ "Форест Крим" до складу валових витрат вартості товарів, робіт та послуг на загальну суму 19600,00 грн., позивачем був занижений податок на прибуток на суму 4900,00 грн. за 4 квартал 2010 р.

Також в акті зазначено, що ТОВ "Форест Крим" не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ПП "Пан Буд", у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто ПП "Пан Буд" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Так, податковою інспекцією було зазначено, що оскільки фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з контрагентом ПП "Пан Буд" не підтверджено, зазначені операції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим податковий кредит за жовтень 2010 року неправомірно збільшено на 3920,00 грн., та занижено податкове зобов'язання з ПДВ за цей період на 3920,00 грн.

Переглядаючи правомірність висновків податкового органу та суду першої інстанції апеляційним розглядом встановлено, що 01.10.2010 р. між ПП "Пан Буд" (постачальник) та ТОВ "Форест Крим" (замовник) був укладений договір поставки № 59, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити і продати, а замовник придбати та оплатити товар відповідно до рахунку, накладної, підтверджуючих кількість та вартість придбаного товару, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складає 105000,00 грн., у тому числі ПДВ.

На виконання цього договору постачальником були передані позивачеві меблі на загальну суму 23520,00 грн., у тому числі ПДВ 3920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000513 від 06.10.2010 р., виданою на підставі рахунку-фактури № СФ-000015 від 06.10.2010 р.

Розрахунки за придбані меблі позивачем здійснені не були, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, в якому відображене кредитове сальдо в сумі 23520,00 грн.

06.10.2010 р. ПП "Пан Буд" була виписана податкова накладна №513 на загальну суму 23520,00 грн., у тому числі ПДВ 3920,00 грн. (а. с. 23), яка була отримана позивачем 06.10.2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період (а. с. 64). Крім того, вартість товару, поставленого ПП "Пан Буд", була віднесена позивачем до складу валових витрат 2010 року.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ПП "Пан Буд", суд звертає увагу на те, що згідно довідки статистики (а. с. 26) одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (31.01), діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (46.15) та оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (46.47).

Отже, придбання позивачем у ПП "Пан Буд" товарів безпосередньо пов'язано з основною діяльністю позивача.

Крім того, подальша реалізація меблів, отриманих від ПП "Пан Буд" за договором поставки № 59 від 01.10.2010 р., вказує на правомірність формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ПП "Пан Буд" меблі були в подальшому реалізовані позивачем контрагенту ДП НЕК "Укренерго" Кримська ЕС у складі товарів на загальну суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ 15000,00 грн., поставка яких була оформлена видатковою накладною № РН-0000052 від 15.11.2010 р. При цьому, вартість відчуження є вищою за вартість придбання, що підтверджує наявність економічної вигоди від здійснення господарської операції.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП "Пан Буд" та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської операції з ПП "Пан Буд", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у період, що перевірявся) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що валові витрати та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Пан Буд" були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна №513 від 06.10.2010 р. містить всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідає формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469).

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

З цього приводу колегія суддів вказує таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «пан Буд", як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції та обґрунтовано скасував податкові повідомлення - рішення про донарахування позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, а також штрафні санкції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2008/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна