Рішення

від 16.07.2013 по справі 902/639/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2013 р. Справа № 902/639/13

Провадження № 16/902/43/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Плюс", м.Львів

до приватного підприємства торгово-виробнича фірма "Гріфон", м.Вінниця

про стягнення 13716,17 грн. заборгованості за надані послуги перевезення

За участю представників:

позивача - Беліменко В.І. (договір №1 від 04.04.2013 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нове Плюс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства торгово-виробничої фірми "Гріфон" 13716,17 грн заборгованості за надані послуги перевезення згідно договору №83/1 від 18.10.2012 та заявки замовника №19/10/2 від 18.10.2012, з яких: 13506,00 грн - основний борг; 27,01 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 183,16 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 07 травня 2013 року порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 13 червня 2013 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 13.06.2013 представника відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом документів ухвалою суду від 13.06.2013 розгляд справи відкладено до 16.07.2013 та продовжено строк вирішення спору у справі №902/639/13 на 15 днів.

В судовому засіданні 16.07.2013 представник позивача подав заяву (вх.№08-46/8734/13) про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 27,01 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 183,16 грн 3% річних.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Пунктом 4 статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При цьому необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.2 ст.80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, перевіривши повноваження представника позивача на вчинення дій стосовно відмови від позову суд дійшов висновку, що такі дії не суперечать чинному законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому відмова позивача від позову підлягає прийняттю судом. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 27,01 грн інфляційних та 183,16 грн 3% річних на підставі п.4 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, причин неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду спору останній повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

18.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Нове Плюс" (в договорі "Перевізник", далі позивач) та приватним підприємством торгово-виробничою фірмою "Гріфон" (в договорі "Замовник-експедитор", далі відповідач) укладено договір про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №83/1 (надалі Договір), згідно з п.1.2. якого перевізник зобов'язався доставити або організувати перевезення від свого імені і за рахунок замовника/експедитора довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник/експедитор зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується замовником/експедитором і надається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну силу замовлення (заявки), що надається факсимільним зв'язком (п. 2.1. договору).

Перевізник зобов'язаний після одержання замовлення (заявки) вжити заходів для організації перевезення вказаного у замовленні вантажу; забезпечити своєчасне прибуття транспортних засобів під завантаження, придатних для перевезення вантажу згідно з отриманим замовленням (заявкою) на перевезення; забезпечити наявність 12-ти аркушевої накладної CMR (при міжнародних перевезеннях) або товарно-транспортної накладної (при перевезеннях на території України) при здійсненні кожного перевезення та надати її копію замовникові/експедиторові (п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 договору).

Пунктом 4.6. договору сторони визначили, що у випадку перенавантаження транспортного засобу додатково здійснюється оплата в розмірі 400 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість перевезення (ставка) погоджується сторонами в замовленні (заявці).

Ціна договору складає сукупність платежів, проведених сторонами за час дії договору (п. 5.2. договору).

Відповідно до п.5.3. договору оплата за виконане перевезення здійснюється замовником/експедитором на підставі цього договору протягом 5 банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів документів: акта виконаних робіт, податкової накладної (у разі потреби). Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника або шляхом внесення готівки в касу перевізника, якщо інше не узгоджено в замовленні (заявці).

Позивач відповідно до умов Договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу у відповідності до заявки замовника №19/10/2 від 18.10.2012. Даний факт підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0028088, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 17).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 13506,00 грн не виконав.

Лист-нагадування №176 від 20.12.2012 та претензія №23 від 14.02.2013 з вимогою про сплату боргу в сумі 13506,00 грн., які направлялись позивачем на адресу відповідача, залишені останнім без задоволення та реагування.

Несплата відповідачем вказаної заборгованості змусила позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

З огляду на предмет і характер зобов'язань, взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 64 "Перевезення", ст.ст. 908, 909 ЦК України (договір перевезення вантажу). Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу стверджуються договором №83/1 від 18.10.2012, заявкою №19/10/2 від 18.10.2012, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0028088, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 13506,00 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 909 Цивільного кодексу України.

Крім цього, судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до п. 6.3. ППВГСУ №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу шостого Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.04.2013 між адвокатом Беліменко В.І. та товариством з обмеженою відповідальністю "Нове Плюс" в особі директора Паращина Ю.М. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат Беліменко В.І. прийняла на себе обов'язки надавати юридичні послуги (правову допомогу) у веденні даної справи та в інших пов'язаних з нею справах. Предметом даного договору є виключно надання юридичних послуг, а не їх результат.

В протоколі узгодження договірної ціни від 04.04.2013, який є додатком №1 до договору №1 від 04.04.2013, визначена договірна ціна за надання юридичних послуг, яка склала 2000,00 грн.

На підставі викладених положень, а також враховуючи, що в обґрунтування оплати послуг адвоката позивачем було надано до суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №714 від 09.04.2011, обопільно підписаний сторонами розгорнутий акт прийомки виконаних робіт по договору №1 про надання правової допомоги від 04.04.2013 та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 04.04.2013 про сплату ТОВ "Нове Плюс" 2000,00 грн. за надання юридичних послуг, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката є правомірною та обґрунтованою, відповідно до положень ст.49 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представником позивача докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст.80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 27,01 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 183,16 грн 3% річних.

2. Провадження у справі в частині стягнення 27,01 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 183,16 грн 3% річних припинити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Гріфон" (вул.600-річчя, буд.17, к.17, м.Вінниця, 21021; ідент. код 36830411) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Плюс" (вул.Зелена, 149, корп.8-А, м.Львів, 79035; ідент. код 23883485) 13506,00 грн. основного боргу; 1969,35 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, 1694,14 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 22 липня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ТОВ "Нове Плюс"(79035 м.Львів, вул.Зелена, 149, корп. 8-А);

3 - відповідачу - ПП ТВФ "Гріфон" (21021 м.Вінниця, вул.600-річчя, буд.17, к.17)