Рішення

від 16.07.2013 по справі 910/10763/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10763/13 16.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастрономторг"

про стягнення 11 024, 47 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Бондаренко Н.І. (дов. б/н від 04.01.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастрономторг" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 11 024, 47 грн. за договором поставки № 001284 від 03.12.2010 року з яких 7 186, 10 грн. основної заборгованості, 1 525, 84 грн. пені, 2 187, 12 грн. штрафу за прострочення платежу, 125, 41 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти витрати по оплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10763/13, розгляд справи призначено на 16.07.2013 року.

16.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано довідку про відсутність аналогічного спору, обґрунтований розрахунок позовних вимог, заяву про зменшення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення № 25407486.

Представником позивача в судовому засіданні надані усні пояснення по суті заяви про зменшення позовних вимог.

Судом заява про зменшення позовних вимог прийнята у відповідності до ст. 22 ГПК України, в подальшому позовні вимоги розглядаються судом з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.07.2013 року.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 07.06.2013 року виконав, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 001284 від 03.12.2010 року в частині оплати поставленого йому позивачем товару. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по оплаті за поставлений товар в розмірі 3 099, 70 грн., пені за прострочення платежу 1 525, 84 грн., штрафу за прострочення платежу 2 187, 12 грн. та 3 % річних з простроченої суми в розмірі 125, 41 грн.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 року між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, укладено договір поставки № 001284 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4. договору, сторони погодили, що всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Відповідно до п. 2.7. договору, покупець оплачує вартість кожної поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або товарно-транспортна накладна № 1-ТН/алког/, або цей договір. Згідно п. 2.9. договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. цього договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (продукцію) на загальну суму 22 022, 04 грн. (що підтверджується матеріалами справи), який був оплачений відповідачем частково на суму 18 922, 34 грн. (при цьому 3500 грн. сплачені відповідачем після подання позову до суду та порушення провадження у справі). Отже, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті поставленого товару виконував не належним чином, оплата здійснювалася ним не в повному обсязі та з порушенням строків встановлених договором.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, викладеного в позовній заяві не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 001284 від 03.12.2010 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 22 022, 04 грн., згідно видатковим накладним, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи, який оплачений відповідачем частково на суму 18 922, 34 грн. Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи, становить 3 099, 70 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 3 099, 70 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 3 099, 70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.9. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 099, 70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 525, 84 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 4.1. договору (за загальний період з 15.12.2012р. по 20.05.2013р. по кожній накладній окремо).

Крім того, у відповідності до п. 4.1. договору позивач просить стягнути з відповідача 2 187, 12 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів, в розмірі 20 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. Визначений договором розмір пені є більшим ніж встановлений законом, і відповідно при розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання, мають застосовуватися положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а не положення п. 4.1. договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за розрахунком суду в розмірі 629, 39 грн. у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.1. договору, за загальний період з 15.12.2012р. по 20.05.2013р. по кожній накладній окремо, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Станом на 15.12.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 10 935, 60 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 546, 78 грн. (10 935, 60 * 5 %).

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 125, 41 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 15.12.2012 року по 20.05.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастрономторг» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 32486086; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; код ЄДРПОУ 36499654) 3099 (три тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 39 коп. пені, 546 (п'ятсот сорок шість) грн. 78 коп. штрафу, 125 (сто двадцять п'ять) грн. 41 коп. 3 % річних та 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко