Постанова

від 16.07.2013 по справі 801/4049/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

16 липня 2013 р. (16:50 год.) Справа №801/4049/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Залюбовської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Бизнесс Сфера"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Приватне підприємство "Бизнесс Сфера" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003171501 від 18.03.13 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 38858,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 7318,75 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000762301 від 18.03.13р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість основним платежем в розмірі 33132,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 8283,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження податку на прибуток та правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.04.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 16.07.2013 р. представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача 16.07.2013 р. також не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с. 243, том І).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бизнесс Сфера» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за №18821020000013783 від 26.02.2008 року. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35736630. Податкова адреса суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів: АР Крим, 95011, м.Сімферополь, вул. Желябова, б. № 34, яка є адресою фактичного місцезнаходження. Взято на податковий облік у ДПІ у м. Сімферополі 27.02.2008р. за № 31170, станом на час перевірки перебуває на обліку у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

У періоді, що перевірявся, та на час перевірки ПП «Бизнесс Сфера» є платником податок на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.08.2008р. №100134317, виданого ДПІ у м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер -357366301097.

У період з 18.02.2013р. по 22.02.2012р. на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 14.02.13р. № 666 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бизнесс Сфера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За результатом проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС складений акт перевірки від 28.02.2013р. № 1265/15.2/35736630, у висновках якого (а.с. 47, том І), з огляду на безтоварність правочинів укладених між позивачем та контрагентом, були встановлені порушення:

-п.п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 6897 грн. у т.ч. за 1 кв. 2010р. на суму 6867 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38858 грн., у т.ч. 1 кв. 2010р. -6131 грн., 2 кв. 2010р.-1884 грн., З кв. 2010р. - 19010 грн., 4 кв. 2010р. - 2250 грн., З кв. 2011р. - 9583 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість» №1б8/97-ВР від 03.04.97р., а також порушення п. 185.1 ст. 185,

п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10р.

№2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 33132 грн., у т.ч.: січень 2010р. - 4300 грн., лютий 2010р. - 1117 грн., березень 2010р. - 867 грн., квітень

2010р. - 1507 грн., липень 2010 р. - 15208 грн., грудень 2010р. - 1800 грн.. липень 2011р. - 8333 грн.

За період з 01.10.2009 по 30.09.2012 ПП «Бизнесс Сфера» задекларовано скоригований валовий дохід та дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 1590136 грн. Перевіркою не встановлено заниження або завищення скоригованого валового доходу та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за вказаний період по взаємовідносинам з переліченими контрагентами на підставі наданих документів. Таким чином, податковим органом підтверджено отримання доходу від здійснення господарської діяльності позивачем. За період з 01.10.2009 по 31.10.2012р. перевірка повноти визначення податкових зобов'язань не проведена та не визначено їх заниження або завищення.

В пунктах 2.9, 2.11 акту перевірки вказано, що під час документальної перевірки використані податкові декларації з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, в т.ч. - АІС "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та акт №36/22/32468182 від 11.04.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення реальності проведення взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012р.»

На підставі акту перевірки № 1265/15.2/35736630 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення :

- від 18.03.2013р. №0003171501, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.2 п.п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 38858 грн. і за штрафними санкціями в сумі 7318,75 грн.;

- від 18.03.2013 р. № 0005361502, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 76.1 ст. 76, ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 33132

грн. і за штрафними санкціями в сумі 8283 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33132,00 грн. та суми збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38858,00 грн. ПП «Бизнесс Сфера», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на : суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова Накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

П.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких ^розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені "митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку все відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

9 Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня

1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704) (Далі - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків. Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були „ позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Таким чином, судом вбачається, що відповідачем не наведено в акті доказів підтверджуючих те, що КП «Альянс» на момент укладення угод та здійснення операцій був виключений з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим був не наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом в акті не наведено. Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом в акті перевірки не зазначено.

Суд зазначає, що згідно з актом перевірки від 28.02.2013 р. (п. 2.5) відповідачем підтверджено фактичне здійснення позивачем видів діяльності, які він мав право здійснювати згідно Довідки з ЄДРПОУ за КВЕД: основний - 46.89- Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 32.13-Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, З3.20-Установлення та монтаж машин та устаткування, 46.90-Неспеціалізована оптова торгівля.

Так, в період з 01.01.2009 по 31.03.2012 ПП «Бизнесс Сфера» (замовник) здійснювало господарські операції з КП "Альянс" (виконавець) на підставі наступних господарських договорів:

- договір №152 від 04.01.2010р. та додаткова угода до нього від 01.02.2010р. про надання послуг по технологічному розміщенню обладнання на плані, виготовленню комунікаційних креслень по електропостачанню, водопроводу, розташуванню цехів, експлікації по об'єкту -" розважального комплексу Капитель 2000 їдальня на 250 місць м.Севастополь на загальну суму 32500 грн., на виконання якого виконавцем передано відомість робочих креслень з відповідними додатками за актами здачи-приймання від 29.01.2010р. та 26.02.2010р., видано податкові накладні № 343 від 29.01.2010р. на суму 25800 грн., в т.ч. сума ПДВ - 4300 грн. та №558 від 26.02.2010р. на суму 6700 грн. в т.ч. ПДВ - 1116,67 грн., яка визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 21500 грн. та 5583,33 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг за випискою банку від 11.02.2010р. на суму 5000 грн., а також за касовими чеками № 3300 від 17.02.2010р. на суму 300 грн., № 3274 від 15.02.2010р. на суму 10000 грн., №3285 від 16.02.2010р. на суму 10000 грн., № 3595 від 23.03.2010р. на суму 6700 грн., загалом на суму 32500 грн.

- договір № 467 від 15.03.2010р. про надання послуг на виготовлення технологічної схеми, розташуванню обладнання на плані моїчної столового посуду СЦВКС ім. Пирогова с. Саки на загальну суму 5200 грн., на виконання якого виконавцем передано відомість робочих креслень з відповідними додатками за актом здачи-приймання від 31.03.2010р., видано податкову накладну № 870 від 31.03.2010р. на суму 5200 грн., в т.ч. сума ПДВ - 866,67 грн., яка визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 4333,33 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг касовим чеком № 3526 від 16.04.2010р. на суму 5200 грн.

- за усною угодою на виконання проектних робіт та розробку креслень на суму 9042 грн., які передані за актом здачи-приймання від 30.04.2010р., видано податкову накладну №1146 від 30.04.2010р. на суму 9042 грн., в т.ч. сума ПДВ - 1507 грн., яка визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 7535 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг касовим чеком № 3526 від 11.05.2010р. на суму 9042 грн.

- за усною угодою на виконання проектних робіт та розробку технологічної схеми, розташуванню обладнання на плані, комунікаційних креслень на суму 91247,30 грн., які передані за актом здачи-приймання від 31.07.2010р., видано податкову накладну № 2580 від &31.07.2010р. на суму 91247,30 грн., в т.ч. сума ПДВ - 15207,88 грн., яка визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 76039, 42 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг за випискою банку від 06.08.2010р. на суму 63873,11 грн., а також за касовими чеками № 5179 від 12.08.2010р. на суму 7374,19 грн., № 5156 від 11.08.2010р. на суму 10000 грн., № 5136 від 10.08.2010р. на суму 10000 грн., загалом на суму 91247,30 грн.

- за усною угодою на виконання проектних робіт та розробку технологічної схеми, розташуванню обладнання на плані, комунікаційних креслень на суму 10800 грн., які передані за актом здачи-приймання від 30.12.2010р., видано податкову накладну № 5033 від 30.12.2010р. на суму 10800 грн., в т.ч. сума ПДВ - 1800 грн., яка визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 9000 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг касовими чеками № 7283 від 14.01.2011р. на суму 10000 грн. та № 0000000007 від 17.01.2011р. на суму 800 грн.

- за усною угодою на виконання проектних робіт по технологічному розташуванню обладнання на плані, комунікаційних креслень на суму 50000 грн., які передані за актом здачи-приймання від 31.07.2011р., видано податкову накладну № 257 від 29.07.2011р. на суму 25000 грн., в т.ч. сума ПДВ - 4166,67 грн. та № 315 від 31.07.2011р. на суму 25000 грн., в т.ч. сума ПДВ - 4166,67 грн., загальна суму ПДВ 8333 грн. визначена перевіркою на арк. 17 акту. Валові витрати за даною операцією складають 41666,67 грн., а замовником оплачена вартість наданих послуг за випискою банку від 29.07.2011р. на суму 25000 грн., а також за касовими чеками № 1729 від 03.08.2011р. на суму 5000 грн., № 1705 від 02.08.2011р. на суму 10000 грн., № 1700 від 01.08.2011р. на суму 10000 грн.

Згідно вищевказаних документів бухгалтерського та податкового обліку валові витрати та витрати що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за

вищевказаними операціями з КП «Альянс» загалом складають 165657,75 грн., сума ПДВ - 33132 грн.

Придбані у КП «Альянс» послуги в подальшому використано позивачем в господарській діяльності підприємства шляхом реалізації їх замовникам за ціною вищою за ціни придбання, тобто, з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними документами - договорами (з додатками), актами та податковими накладними на виконання договорів з Державним підприємством Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий кліничний санаторій ім. Н.І. Пирогова», ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», ТОВ «Альба».

Усі зазначені господарські операції з придбання послуг у КП «Альянс» та їх реалізації знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, податковому обліку та звітності за перевірений період, що не заперечувалося при перевірці відповідачем. В акті перевірки відсутність фактичного виконання послуг контрагентом позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами питання фактичної відсутності надання послуг позивачу.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Вказані норми за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права навіднесення таких сум до витрат, наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, свідчить про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Суд зазначає, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних.

Крім того, згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрати таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що надані позивачем до перевірки, мають усі реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню та ведення бухгалтерського обліку, та належним чином оформлені податкові накладні, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми. Первинні документи позивач і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Акт перевірки не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку КП "Альянс" відповідач в акті перевірки не наводить .

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань '''Альянс" у період його господарської діяльності, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість КП "Альянс" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання в акті перевірки не наведено.

При цьому, як свідчить витяг з сайту податкової служби, свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» було анульоване 11.04.2012р. (у зв'язку з наявністю у ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням), тобто, зазначений суб'єкт господарювання на час здійснення господарських операцій з позивачем протягом 2009-2011 р. був платником ПДВ та мав право виписувати податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог законодавства. Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших документах, підтверджуючих факт постачання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, надані суду копії первинних документів бухгалтерського і податкового обліку та інших документів є належними доказами реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу закону, для виникнення у позивача права на формування матеріальних витрат на загальну суму 165657,75 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 33132 грн.

Отже є необґрунтованими та неправомірними висновки відповідача про донарахування податку на прибуток на загальну суму 38858 грн., у т.ч. 1 кв. 2010р. - 6131 грн., 2 кв. 2010р.-1884 грн., З кв. 2010р. - 19010 грн., 4 кв. 2010р. - 2250 грн., З кв. 2011р. - 9583 грн., а також донарахування податкового кредиту з ПДВ на суму 33132 грн., в т.ч. за: січень 2010р. -4300 грн., лютий 2010р. - 1117 грн., березень 2010р. - 867 грн., квітень 2010р. -1507 грн., липень 2010 р. - 15208 грн., грудень 2010р. - 1800 грн., липень 2011р. - 8333 грн.

Щодо висновків акту перевірки позивача від 28.02.2013р. про встановлення ознак фіктивності КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), яке на думку ревізорів було зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність чи провадити таку діяльність з метою ухилення від сплати податків , то слід зазначити наступне.

В даному випадку преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи чи якісь аналітичні висновки, в даному випадку - висновки УПМ ДПС в АР Крим стосовно фіктивності підприємств.

Факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства, тому належним доказом таких обставин має бути рішення суду про встановлення ознак фіктивного підприємництва за статтею 205 Кримінального кодексу України, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що підтверджується, зокрема, і рішеннями Верховного суду України з ЄДРСР - 2362425, ЄДРСР - 3384445,ЄДРСР - 4970766.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. ? Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з акту перевірки позивача, в ньому відсутнє посилання на наявність вироку суду в кримінальній справі, порушеної відносно посадових осіб контрагента позивача про встановлення ознак фіктивного підприємництва за статтею 205 Кримінального кодексу України, тобто створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Перевіркою не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів з контрагентом не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання цього договору. Зазначені договори не містить ознак, передбачених статті 228, 230, 234 ЦК України, які визначають нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, а також недійсність правочину, вчиненого під впливом обману або без наміру створення правових наслідків. Також договори не містять ознак, передбачених частини 1 статті 207, статті 208 ГК України.

Отже, в процесі перевірки відповідачем були використані документи, які ніяким чином не стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Бизнесс Сфера» та не доводять факт порушення законодавства позивачем, а також не можуть бути розцінені як первинні документи в розумінні Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки №1265/15.2/35736630 від 28.02.2013 р. не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33132,)0 грн. та з податку на прибуток 38858,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.03.2013 р. № 0003171501 та № 0005361502.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бизнес Сфера" (ЄДРПОУ 35736630) судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 875,91 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.