Рішення

від 15.07.2013 по справі 916/1244/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2013 р.Справа № 916/1244/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 22.04.2013р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДВІСТ" ;

про стягнення 105567,7 грн., -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, продавець) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДВІСТ" (далі - відповідач, покупець) про стягнення 105567,7 грн., посилаючись на наступне.

01 серпня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДВІСТ» був укладений договір № 4 (надалі - Договір), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує продукцію на умовах, обумовлених в договорі, а також в додатках, які є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 2.2 договору, його загальна сума з'ясовується сумами, зазначеними в накладних за час дії договору.

Відповідно до п. 11.1 даний договір укладений строком на 5 років та набирає чинності з моменту підписання.

На підставі умов вищевказаного договору, ФОП ОСОБА_2 поставив продукцію TOB «ОДВІСТ» у кількості й за ціною, що відображено у наступних документах:

накладна № 3 від 21.08.2012 р. загальна сума - 15 075 грн.;

накладна № 4 від 28.08.2012 p.; загальна сума - 25 200 грн.;

накладна № 5 від 25.09.2012 р. загальна сума - 76 322 грн.

Загальна сума поставленої продукції становить 116 597 грн. (15 075 грн. + 25 200 грн. + 76 322 грн.).

Як зазначає позивач у позові, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, загальна сума сплачених коштів за поставлений товар складає 11 547 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед ФОП ОСОБА_2 становить 105 050,00 грн. (116 597 грн. - 11 547 грн.)

На думку позивача, суму боргу, так само як й існування самого боргового зобов'язання відповідач не заперечує, про що свідчить печатка товариства з підписом відповідача на бланках накладних, які залишаються неоплатними.

Як зазначає позивач у позові, докази поставки товару підтверджуються довіреностями № 6 від 21 серпня 2012 року, № 7 від 28 серпня 2012 року, № 8 від 25 вересня 2012р.

Позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором поставки виконував належним чином на протязі всього строку дії договору, відповідач на протязі всього часу дії договору не висовував йому будь-яких претензій або незадоволення щодо виконання вказаного договору.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки належним чином та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар.

05 березня 2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 1 з вимогою у добровільному порядку виконати грошові зобов'язання за договором поставки.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується, прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що "якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 9 договору поставки у разі несплати або несвоєчасною сплати за отриману продукцію покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочки платежу.

Як зазначає позивач у позові, пеня за несвоєчасну оплату продукції становить з дати поставки 16.07.2012 р. до дня вимоги за претензією у сумі 431,7 грн.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за 10 днів, яка згідно розрахунку становить 431,7 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних, що складає 86 грн.

Загальна сума штрафних санкцій станом на 01.03.2013 р. за несвоєчасне погашення боргу за договором становить 517,7 грн.

Посилаючись на ст.ст. 173, 193 ГП України, ст.ст. 525, 526, 626, 712 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 105567,17 грн., а саме основного боргу у розмірі 105050 грн., 3% річних у розмірі 86 грн., пені в розмірі 431,7 грн. та витрати по сплаті судового збору.

30.05.2013р. представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, в якій зокрема уточнив адресу відповідача - м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 Б, дату договору -01.08.2012р., та загальну суму заборгованості у розмірі 105567,70 грн. (105050 грн.+517,7грн.).

Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що у претензії, позовній заяві, уточненій позовній заяві внаслідок описки помилково зазначив період нарахування пені з « дати поставки 16.07.2012 р.».

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Поштові повідомлення у справі. Причини неявки до суду відповідач не повідомив. Відповідач відзив на позов не надав. Тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами, а саме: вказаним Договором № 4 від 01.08.2012р., накладними № 3 від 21.08.2012 р., № 4 від 28.08.2012 p.; № 5 від 25.09.2012 р., виписками банку, розрахунками заборгованості.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищеприведені ним норми ЦК України та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК України та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Дотепер відповідач вказану суму боргу не сплатив чим порушив умови Договору та приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми боргу йому правомірно нараховані пеня, 3% річних, згідно приведеного позивачем розрахунку.

Зворотнього Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Підсумовуючи викладене суд вважає вимоги Позивача, законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню в повному обсягу.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДВІСТ" (адреса: 65125,м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 Б, код ЄДРПОУ 34994978) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 67700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у розмірі 105050(сто п'ять тисяч п'ятдесят) грн., 3% річних у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн., пені в розмірі 431 (чотириста тридцять одна) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 2111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 35 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2013 р.

Суддя Никифорчук М.І.