Рішення

від 16.07.2013 по справі 924/577/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р.Справа № 924/577/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська енергосервісна компанія", м. Кам'янець-Подільський

до Подільського державного аграрно - технічного університету, м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 1441512,75 грн., з яких 1361140,12 грн. - основного боргу, 17570,29 грн. - пені, 62802,34 грн. - штрафу

Представники сторін:

від позивача: Тишенко Ю.О. - за довіреністю №19/7 від 29.05.2013р., Мельник І.М. - за довіреністю №20/7 від 20.05.2013р.

від відповідача: Місевич С.В., Громик Т.О. - за дорученням №422 від 01.07.2013р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 16.07.2013р., оскільки у судовому засіданні 01.07.2013р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1441512,75 грн., з яких 1361 140,12 грн. - основного боргу, 17570,29 грн. - пені, 62802,34 грн. - штрафу. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №201216 від 03.03.2012р. стосовно оплати за отриману теплову енергію.

Відповідач у відзиві на позов з позовними вимогами погоджується частково, а саме: погоджується з основною заборгованістю, проте не погоджується зі штрафом та пенею. Обгрунтовуючи заперечення щодо нарахування штрафних санкцій відмічає, що університет підпорядкований і фінансується Міністерством аграрної політики і продовольства України і на даний момент коштів для сплати боргу не вистачає, фінансування з Міністерства проводиться не регулярно. Тому, на переконання відповідача, несвоєчасна сплата коштів не є умисною, а пояснюється об'єктивними чинниками. З огляду на викладене, на думку відповідача, підстав для сплати пені і штрафу за несвоєчасний розрахунок за послуги немає. Стосовно сплати основного боргу просить застосувати розстрочку.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову. Крім того, директором ТОВ „Подільська енергосервісна компанія" подано заяву про відстрочку виконання рішення по даній справі до 01.10.2013р.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали подану раніше позицію з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

03.03.2012р. між Подільським державним аграрно - технічним університетом, м. Кам'янець-Подільський (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Подільська енергосервісна компанія", м. Кам'янець-Подільський (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №201216 на постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (постачання теплової енергії), згідно умов якого учасник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно зхолодоагентами) (постачання теплової енергії) на об'єкти: навчальні корпуси, гуртожитки), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги. Кількість послуг: 4000 гКал. Ціна 1 гКал теплової енергії: для учбових корпусів складає 962,56 грн., в тому числі ПДВ; для гуртожитків складає - 243,37 грн., в тому числі ПДВ (Додаток №1 до договору від 05 березня 2012р.).

Порядок здійснення оплати за постачання теплової енергії передбачений в п. 4.1. договору, а саме шляхом:

- оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату послуг, або після підписання сторонами акта протягом 6 (шести) календарних днів;

- або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку у термін до 30 числа поточного місяця 2012 року, або поетапної оплати замовником наданих послуг.

За несвоєчасну оплату замовником вартості отриманої теплової енергії нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (п. 7.3.).

Додатковою угодою до договору №201216 на постачання теплової енергії від 20.12.2012р. сторони на підставі п. 6 ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель" продовжили термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2013р. в обсягах, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Цією ж додатковою угодою від 20.12.2012р. до договору №201216 з метою приведення у відповідність умов договору до вимог НАК „Нафтогаз України" доповнено його п.п.4.3.,4.4., згідно яких остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки (п. 4.3). У разі невиконання замовником умов пункту 4.3. цього договору замовник у безспірному порядку зобов'язується сплатити учаснику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п.4.4.).

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти-рахунки в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2143987,27 грн. Оплату за теплову енергію відповідач здійснив частково в сумі 782847,15 грн., про що свідчать платіжні доручення.

На час звернення з позовом до суду у відповідача існував борг за оплату теплової енергії в сумі 1361140,12 грн. Під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату боргу на суму 50000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №378 від 04.07.2013р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував пеню в сумі 17570,29 грн. (за період з 15.01.2013р. по 15.04.2013р.) та 62802,34 грн. штрафу (7%).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати поставленої теплової енергії підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачем під час розгляду справи частково сплачено суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу відповідачу нараховано пеню та штраф.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобо'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У додатковій угоді до договору була передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також у вигляді сплати штрафу - 7% - за прострочення понад 30 днів.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені та штрафу, суд погоджується з ними. Однак, при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст. 233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, беручи до уваги об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії, а також з огляду на те, що позивачем нараховано і підлягає стягненню також пеня, розрахунок якої проведено в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 31401,17 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 31401,17 грн. та 17570,29 грн. - пені підлягають задоволенню, а в частині стягнення 31401,17 грн. штрафу відмові.

Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для сплати штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, то суд вважає, що така обставина не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання з огляду на наступне.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини „відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності" (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, „Бакалов проти України" від 30.11.2004).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для звільнення від відповідальності, викладено також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. у справі №11/446.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги та відхиляє заперечення відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та наведених рішень Європейського суду з прав людини відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність юридичної особи і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

З огляду на викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 1311140,12 грн. - основного боргу, 17570,29 грн. - пені, 31401,17 грн. - штрафу. В частині стягнення 31401,17 грн. штрафу необхідно відмовити. В частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. провадження у справі належить припинити.

Судом також приймається до уваги, що позивачем подано заяву про відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2013р. Натомість, відповідачем заявлялось клопотання про застосування розстрочки стосовно сплати основного боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 9.5 Постанови Вищого господарського суду від 23.03.2012 №6 „Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання (пункт 6 статті 83, стаття 121 ГПК), - конкретні терміни їх виконання.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про відстрочку виконання рішення суду та відстрочити виконання рішення суду по даній справі до 01.10.2013р., що не суперечить п. 7.2 Постанови Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому враховується, що незважаючи на зменшення судом розміру штрафу на 50%, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82, п.п. 3, 6 ст. 83, ст.ст. 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська енергосервісна компанія", м. Кам'янець-Подільський до Подільського державного аграрно - технічного університету, м. Кам'янець-Подільський про стягнення 1441512,75 грн., з яких 1361140,12 грн. - основного боргу, 17570,29 грн. - пені, 62802,34 грн. - штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Подільського державного аграрно - технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, вул. Шевченка, 12; код 22769675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська енергосервісна компанія" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 25А; код 35805075) 1311140,12 грн. (один мільйон триста одинадцять тисяч сто сорок гривень 12 коп.) - основного боргу, 17570,29 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят гривень 29 коп.) - пені, 31401,17 грн. (тридцять одну тисячу чотириста одну гривню 17 коп.) - штрафу, 28830,26 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять гривень 26 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2013р.

Видати наказ.

В частині стягнення 31401,17 грн. штрафу відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 50000,00 грн. припинити.

Повне рішення складено 19 липня 2013 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.