Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2013 р. Справа №805/8670/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:20
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,
при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмер», м. Донецьк
про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмер» майна та зобов'язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Мангуською міжрайонною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмер» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмер» майна та зобов'язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 11.06.2013р. відповідач має податковий борг в сумі 47 877,97 грн. по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідачу була направлена податкова вимога. З метою виявлення майна відповідача до органів державної реєстрації направлено запити. Згідно отриманих відповідей за ТОВ «Люмер» не зареєстроване рухоме майно. Однак, з повторної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 4108511від 29.05.2013р. підтверджено, що за підприємством на території Першотравневого району зареєстровані три літніх будинка та їдальня у с. Батах-Тарама, вул. Сєдова, 135. Направлено лист керівнику підприємства від 28.01.2013р. № 524/10/19-113 з пропозицією надати до податкового органу перелік ліквідного майна для складання акту опису майна у податкову заставу, на яке перелік майна не отримано.
Згідно із п.п. 20.1.16 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Під час розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить зупинити видаткові операції на рахунку платника податків шляхом накладення арешту на кошті та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку у межах податкового боргу в сумі 47 877,97 грн. строком на два місяці, заборонити відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмер» майна та зобов'язати допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.
Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмер» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32861996 (арк. справи 51).
Підпунктом 191.1.1 п. 191.1 ст. 19 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., передбачено, що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.
Згідно із пп. 191.1.15, 191.1.33 п. 191.1. ст. 19 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Підпунктом 20.1.16 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.
Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).
Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.
Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно із п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Зазначена позиція вказана й у листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р. № 642/12/13-13.
Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).
Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.
Так, згідно із п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).
Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.
Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є перешкоджання виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом. Вказана норма кореспондується з приписами п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Норма підпункту 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну.
Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках.
При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що звернення податкового органу до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.
Відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.
Податковим органом було винесено податкову вимогу від 03.12.2010р. № 1/95, яку направлено відповідачу поштою, про що свідчить поштова квитанція. Однак, вказана податкова вимога не вручена та розміщена на дошці податкових оголошень згідно статті 58, 59 Податкового кодексу України (арк. справи 15).
Згідно з ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
Наказом податкового органу від 14.03.2012р. № 2 «Про призначення податкових керуючих та закріплення відповідальних» (арк. справи 6 - 9) призначено податкового керуючого відповідачу.
Відповідно до ст. 91 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.
12 березня 2013 року податковим керуючим відповідача - Кунак В.К. складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, яким підтверджено що платник податків ТОВ «Люмер» (ЄДРПОУ 32861996), за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та не надав документи, необхідні для такого опису (арк. справи 11).
Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.
Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.
Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 07.12.2000р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".
Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.
За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктом 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.
Згідно Інформаційних довідок з реєстру прав власності на нерухоме мано, у відповідача у власності є нерухоме майно, а саме: тори літніх будинка, їдальня за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с. Бабах-Тарама, вул.. Сєдова, 135 (арк. справи 13, 17 - 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків шляхом накладення арешту на кошті та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у зв'язку із чим позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмер» про зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків шляхом накладення арешту на кошті та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку у межах податкового боргу в сумі 47 877,97 грн. строком на два місяці, заборону відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмер» майна та зобов'язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу - задовольнити.
Зупинити видаткові операції на рахунку платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмер» (ЄДРПОУ 32861996, адреса: 83008, м. Донецьк, вул.. 60-річчя СРСР, 43), рахунок № 26005114137 у АТ «Райффайзен банк «Аваль» у м. Києві, МФО 380805 шляхом накладення арешту на кошті та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку у межах податкового боргу в сумі 47 877,97 грн. строком на два місяці.
Заборонити відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Люмер» майна.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмер» допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 19 липня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.07.2013 |
Оприлюднено | 23.07.2013 |
Номер документу | 32536229 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Абдукадирова К.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні