Рішення

від 26.02.2008 по справі 22ц-4382/07

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4382 2007 р

Справа №22ц-4382 2007 р.                 Головуючий у 1 інстанції Савченко C.I.

Категорія

33                                           Доповідач

Антоненко B.I.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2008 року колегія

судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у

складі:

головуючого - судді Антоненко

В.І.,  суддів: Поліщука М. А.,  Касьяненко Л.І.,  при секретарі Кобець І.С.

розглянула

у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 9 листопада

2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу

недійсним та витребування земельної ділянки.

Заслухавши

доповідь судді апеляційного суду, 

пояснення представника апелянта, 

перевіривши матеріали справи та доводи скарги,    колегія суддів

встановила:

У серпні

2007 року

ОСОБА_2 3вернувся до суду з позовом,  у

якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки,  що знаходиться на території Бучанської

селищної ради Київської області за кадастровим номером 3210945300:01:127:0142 площею

18740 кв.м,  укладений 22 листопада 2005

року між ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 

посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального

округу Білоконь СІ. по реєстру №5380,  та

витребувати у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, 

посилаючись на те,  що ОСОБА_1

вийшов за межі повноважень,  наданих йому

довіреністю позивача.

Рішенням

Ірпінського міського суду від 9

листопада 2007 року

позов задоволено. Визнано недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу спірної

земельної ділянки. Витребувано із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вказану

земельну ділянку.

В

апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове

рішення про відмову у задоволенні позову, 

посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права

та невідповідність висновків суду обставинам справи.

2

Апеляційна

скарга підлягає задоволенню,  а рішення

суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні

позову  з таких підстав.

По

справі встановлено,  що позивачу ОСОБА_2

на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом,  виданого 25 лютого 2005

року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної

контори,  належало право на земельну

частку (пай) у землі,  що перебуває у

колективній власності КСП „Агрофірма „Рубежівська" села

Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області,  розміром 3, 07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї

частки в натурі (на місцевості). 17

березня 2005 року

ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 довіреність, 

посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного

нотаріального округу Апишковою 3.1. по реєстру №1797,  якою уповноважив ОСОБА_1 бути його

представником в усіх відповідних органах та установах з усіх питань

приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки,  що розташована на території села

Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області,  КСП „Агрофірма „Рубежівська",  площею 3,

07 в умовних кадастрових гектарах, 

після чого продати вказану земельну ділянку за ціну та на умовах йому

відомих. Для виконання вказаного доручення ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 право

підписувати будь-які угоди та документи, 

пов"язані з отриманням державного акту на земельну ділянку,  підписати договір купівлі-продажу земельної

ділянки,  отримати належні йому гроші та

інше. На підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 2 листопада 2005

року одержав на ім"я ОСОБА_2 Державний акт на право власності на

земельну ділянку розміром 1,

8740 га на території Бучанської селищної ради для ведення особистого селянського

господарства,  а 22 листопада 2005 року продав

вказану земельну ділянку ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу посвідчений приватним

нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь СІ. по реєстру №5380. 10 жовтня 2006 року ОСОБА_2

скасував довіреність,  видану ОСОБА_1 17 березня 2005 року.

Ухвалюючи

рішення про задоволення позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу

земельної ділянки,  суд виходив з

положень  ст.  ст. 

215,  203,  241 ЦК України та прийшов до висновку про

те,  що відповідач ОСОБА_1 при укладенні

оспорюваного договору перевищив повноваження, 

надані йому довіреністю,  бо уклав

договір купівлі-продажу земельної ділянки, 

розташованої на території іншої адміністративно-територіальної

одиниці,  ніж земельна ділянка,  право на продаж якої надане йому довіреністю.

З таким

висновком суду погодитись не можна, 

оскільки він суперечить нормам матеріального права та обставинам справи.

Відповідно

до положень  ст.  213

ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.  Законним є рішення,  яким суд, 

виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.  Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно

з'ясованих обставин,  на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

За

правилами  ст.  239

ЦК України правочин,  вчинений

представником,  створює,  змінює, 

припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє.

3

З

матеріалів справи вбачається,  що

оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був вчинений від імені

власника земельної ділянки ОСОБА_2 його представником ОСОБА_1, 

необхідний обсяг повноважень якому був наданий позивачем

довіреністю від 17 березня 2005 року,  посвідченою відповідно до вимог  ст.  245 ЦК України.

Колегія

суддів не може погодитись з висновком суду про те,  що ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного

договору перевищив повноваження,  надані

йому довіреністю,  оскільки суд першої

інстанції,  правильно встановивши

фактичні обставини справи,  прийшов до

висновків,  які не відповідають цим

обставинам справи.

Так,  з тексту довіреності від 17 березня 2005 року

вбачається,  що ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 весь

комплекс повноважень,  необхідних для

виділення належного йому земельного паю в натурі (на місцевості),  одержання державного акту на право власності

на земельну ділянку та її продажу. На час видачі довіреності належна позивачу

ОСОБА_2 3емельна частка (пай) не була виділена в натурі і йому не було

відомо,  де саме вона буде розташована.

Проте вказаною довіреністю ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 відповідні повноваження

відносно всього належного йому земельного паю у КСП „Агрофірма

„Рубежівська" розміром 3, 07 умовних кадастрових гектара.

З

матеріалів справи вбачається,  що

землі,  які перебували у колективній

власності КСП „Агрофірма „Рубежівська" і були розпайовані,  знаходились на території кількох

адміністративно-територіальних одиниць: Гореницької та Михайлівсько-Рубежівської

сільських рад Києво-Святошинського району, 

Бучанської та Ворзельської селищних рад та Ірпінської міської ради

Київської області (а.с.  15 - 19),  у зв"язку з чим земельний пай розміром

3, 07 умовних кадастрових гектара, 

належний позивачу ОСОБА_2,  був

виділений йому у вигляді трьох земельних ділянок,  розташованих на території Бучанської селищної

ради,  Гореницької та Михайлівсько-Рубежівської

сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідач

ОСОБА_1 в межах наданих йому позивачем повноважень отримав Державний акт на

право власності на спірну земельну ділянку та уклав оспорюваний договір

купівлі-продажу.

Колегія

суддів не вбачає підстав вважати,  що

відповідач ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної

ділянки діяв з перевищенням наданих йому довіреністю позивача повноважень.

Крім

того,  обставини справи свідчать про

те,  що позивач ОСОБА_2 схвалив

правочин,  вчинений ОСОБА_1,  оскільки протягом року з моменту його

вчинення не скасовував видану відповідачу довіреність,  і протягом майже двох років не

пред"являв відповідачу претензій щодо вчиненого ним правочину.

За таких

обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання

договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

4

Керуючись  ст. 

ст. 309, 316 ЦПК

України,    колегія суддів

вирішила:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення

Ірпінського міського суду від 9

листопада 2007 року

скасувати і ухвалити нове рішення.

У

задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 

ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування

земельної ділянки відмовити.

Рішення

набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у

касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.