Рішення

від 22.07.2013 по справі 907/611/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2013р. Справа № 907/611/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд-2000", с. Тисаашвань, Ужгородський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВУДПРО", м. Ужгород

про стягнення суми 62 000 грн. попередньої оплати.

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Вагера О.М. - представник за дов. від 03.06.2013р.

від відповідача : явка не визнавалась обов"язковою ( на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю„Технобуд-2000", с. Тисаашвань, Ужгородський район (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВУДПРО", м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення суми 62 000 грн. попередньої оплати.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві (а. с. 3-4) та з посиланням на підтвердження таких позовних вимог долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Зокрема, зазначено обставину щодо перерахування на користь відповідача суми 62 000 грн., як проведеної попередньої оплати на підставі рахунку відповідача за № ВП - 0000018 від 31.05.2011р..

Оскільки відповідачем не було виконано взяте на себе зобов"язання щодо відпуску на користь позивача товару ( двері дерев"яні) на вищевказану суму, тому позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія з вимогою про повернення суми 62 000 грн., яка (дана претензія) була залишена відповідачем без задоволення, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача суми 62 000 грн. заборгованості, як попередньої оплати.

Представник позивача у дане судове засідання додатково подала до матеріалів справи листа від 22.07.2013р. (а.с.26) в якому зазначено обставину щодо отримання позивачем від відповідача рахунку за № ВП - 0000018 від 31.05.2011р., шляхом його передачі факсограмою, оригінал якого ( у вигляді факсограми) надано суду для огляду та додатково зазначено щодо відсутності, станом на день розгляду судом у даному судовому засіданні по суті спору по даній справі, доказів у підтвердження повернення відповідачем у добровільному порядку на користь позивача отриманої суми 62 000 грн. проведеної попередньої оплати.

Відповідач повторно письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника у засідання суду не направив, хоча судом належним чином був повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи на підставі ухвали суду від 04.07.2013р. про відкладення розгляду справи №907/611/13 на 22.07.2013р., яка надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: м. Ужгород, вул.Собранецька,32 та яка ( дана адреса) є ідентичною адресі, зазначеній у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отриманим позивачем від Державного реєстратора станом на 07.06.2013р. (а.с.17), та яка (дана ухвала) на адресу суду не поверталася, що свідчить про її отримання даним адресатом.

Дана обставина свідчить про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі. Про причини неподання до матеріалів справи, при наявності, письмового відзиву на позов з доказами в його обгрунтування та незабезпечення явки уповноваженого представника для участі в судовому засіданні, при наявності бажання, суду не повідомлено.

Отже, відповідач мав можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 ГПК України, що ним зроблено не було.

Суд додатково зазначає, що ухвала суду від 14.06.2013р. про порушення провадження у справі №907/611/13, відповідно до вимог чинного законодавства, була надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: м. Ужгород, вул.Собранецька,32 та яка ( дана адреса) є ідентичною адресі, зазначеній у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отриманим позивачем від Державного реєстратора станом на 07.06.2013р. та яка (дана ухвала суду) повернута установою пошти на адресу господарського суду з поміткою „за закінченням терміну зберігання" (а.с.19-21), що в свою чергу свідчить про небажання відповідача в особі його керівних органів та/або уповноважених на це осіб відповідача, отримати, у відповідній поштовій установі по місцю реєстрації відповідача, вищезазначену кореспонденцію суду.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За вищенаведених обставин, судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення учасників судового процесу (в тому числі і відповідача) про вчинення вищезазначених процесуальних дій по даній справі, а тому спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1) та в п.4 зазначено, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до вимог п.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом та в п.2 зазначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до вимог п.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до вимог п.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю „Технобуд-2000", с. Тисаашвань, Ужгородський район (далі - позивач), відповідно до отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю „ВУДПРО", м. Ужгород (далі - відповідач) факсограмою - рахунку № ВП - 0000018 від 31.05.2011р., в рахунок забезпечення виконання зобов"язання по отриманню від відповідача товару ( двері дерев"яні) в кількості 30 штук на загальну суму 72 900,00грн. з ПДВ., засвідчена копія якого ( даного рахунку) знаходиться в матеріалах справи (а.с.8), було здійснено позивачем попередню оплату у загальній сумі 62 000,00 грн. на користь відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями: №56 від 31.05.2011р. на суму 12 000,00грн., №79 від 16.06.2011р. на суму 15 000,00грн., №161 від 03.06.2011р. на суму 20 000,00грн. та №174 від 09.08.2011р. на суму 15 000,00грн., засвідчені копії яких знаходиться в матеріалах справи (а.с.9-12).

Після отримання від позивача попередньої оплати у загальній сумі 62 000,00грн., відповідачем так і не було виконано зобов"язання перед позивачем щодо передачі даного товару на адресу позивача.

Пунктом 2 статті 693 ЦК України передбачено, зокрема право покупця, який провів попередню оплату, вимагати від продавця або передання оплаченого товару (в тому числі в повному обсязі) або повернення суми попередньої оплати (в тому числі в повному розмірі або в тому розмірі, в якому не передано продавцем товар).

Позивачем вживались заходи щодо виконання відповідачем у добровільному порядку вищезазначеного зобов"язання, шляхом надсилання на адресу відповідача претензії від 04.06.2013р. №04-06/01 про повернення коштів у розмірі 62 000,00грн., засвідчена копія якої (претензії) наявна у матеріалах справи (а.с.13), що підтверджується наявною у матеріалах справи засвідченою копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення відповідачеві 10.06.2013р. даного поштового відправлення за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька,32 (а.с.14).

Разом з тим, відповідачем було проігноровано такі дії позивача та відповідачем не було передано позивачеві у власність товар ( двері дерев"яні) в повному обсязі та/або на суму проведеної попередньої оплати та такі докази у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов"язок щодо повернення позивачеві суми 62 000,00грн., у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем претензії від 04.06.2013р. №04-06/01 та її отримання відповідачем.

Докази, які б засвідчували факт виконання відповідачем перед позивачем зобов"язання щодо повернення відповідачем в добровільному порядку позивачеві суми 62 000,00грн., як проведеної попередньої оплати, у матеріалах справи відсутні.

Отже, наявна у відповідача перед позивачем сума 62 000,00грн. заборгованості з отриманої попередньої оплати, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є належним чином позивачем підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та не спростована відповідачем, а тому позовні вимоги позивача у заявленому позові підлягають до задоволення та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку сума 62 000,00грн. заборгованості проведеної позивачем попередньої оплати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача у повному обсязі відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 202, 205, 206, 207, 525, 526, 530 та 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВУДПРО" /м. Ужгород, вул. Собранецька,32, ідентифікаційний код 36357958/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд-2000" /Ужгородський район, с. Тисаашвань, вул. Шандора Петефі,40, ідентифікаційний код 25435035/ суму 62 000,00 грн. в рахунок повернення проведеної попередньої оплати та суму 1 720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаченому судовому збору.

Видати наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець