Рішення

від 10.07.2013 по справі 908/1295/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 15/27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 Справа № 908/1295/13

За позовом Малого підприємства "Таврія", юридична адреса - 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Совхозна, 16; поштова адреса - 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Леніна, 48к

до відповідача 1 Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, 70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Космічна, 3

до відповідача 2 Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, 70100, Запорізька область, Новомиколаївський р-н, смт. Новомиколаївка, вул. Леніна, 34

про визнання права власності

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Поставний В.А., керівник, паспорт СЮ № 104364 від 17.09.2008р.

від відповідача 1: не з'явився, в попередньому судовому засіданні Завгородній Є.А., представник довіреність № 01-01-19/0548 від 14.06.2013р.

від відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Малого підприємства "Таврія" за участі відповідачів Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області та Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2013р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 15.05.2013р. Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013р. до участі у справі залучено в якості другого відповідача Новомиколаївську селищну раду Новомиколаївського району Запорізької області.

В судовому засіданні 10.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між Новомиколаївським Райагробудом та Малим підприємством "Таврія" укладено договір купівлі-продажу. Відповідно договору Новомиконаївський Райагробуд передав у власність МП "Таврія" частину адмінбудівлі. Позивач зазначає, що МТ «Таврія» володіє будівлею відкрито і безперервно більше 16 років. Просив визнати право власності на 1/2 адмінбудівлі літ.«А», яка знаходиться за адресою: смт. Новомиколаївка Запорізької області, вул. Леніна, 48к, за набувальною давністю.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, виданою реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області від 30.05.2013, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Леніна, 48 к, смт. Новомиколаївка, Новомиколаївський район, Запорізька область, відомості щодо реєстрації права власності, інших речових прав відсутні. На момент придбання об'єкту технічна документація на будівлю була відсутня, договір купівлі-продажу цього об'єкту нотаріально не посвідчувався, як того вимагало законодавство, що діяло на час укладення договору, відповідно і право власності на об'єкт зареєстроване не було, про що весь час було відомо позивачу, таким чином позивач був добре обізнаний про те, що володіє чужою річчю. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідач-2 в судове засідання не з`явився, надіслав заперечення на позов, зазначив наступне, враховуючи що нерухоме майно за інформацією Новомиколаївського БТІ та Реєстраційної служби Новомиколаївського РУЮ Запорізької області не було зареєстроване, визнати право власності на нього за набувальною давністю вважає не можливим. В зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позова.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.08.1996р. між Новомиколаївським Райагробудом та Малим підприємством "Таврія" в особі директора Поставного Віктора Андрійовича укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до договору Новомиконаївський Райагробуд передав у власність МП "Таврія" 1/2 частину адмінбудівлі літ. "А", яка знаходиться за адресою: смт. Новомиколаївка Запорізької області, вул. Леніна, 48к.

За письмовою інформацією Державного реєстратора Новомиколаївської районної державної адміністрації Ново миколаївське міжгосподарське орендне управління по агропромисловому будівництву «Райагробуд» ліквідовано 01.12.2006р.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.05.2013р. відомості щодо будівлі, яка знаходиться за адресою: смт. Новомиколаївка Запорізької області, вул. Леніна, 48к відсутні.

Згідно із довідкою Новомиколаївського районного бюро технічної інвентаризації від 13.05.2013р. №43 будівля розташована за адресою смт. Ново миколаївка по вул.. Леніна 48 к не зареєстровано.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом. Отже, на випадки, коли володіння майном почалося більше, аніж за три роки до набрання чинності цивільним кодексом України, набувальна давність не застосовується.

При цьому, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Як зазначено в позовній заяві, на момент придбання об'єкту технічна документація на будівлю була відсутня, договір купівлі-продажу цього об'єкту нотаріально не посвідчувався, як того вимагало законодавство, що діяло на час укладення договору, відповідно і право власності на об'єкт зареєстроване не було, про що весь час було відомо позивачу. Отже, позивач був добре обізнаний про те, що володіє чужою річчю.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 42 ЦК України в редакції 1963 р., угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Згідно з ст. 45 Цивільного кодексу України в редакції 1963р., недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно з ст. 47 ЦК 1963р., нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Згідно з ст. 48 ЦК 1963р., недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

На час укладення договору купівлі-продажу від 26.08.1996р. обов'язкової нотаріальної форми договору саме для даного виду договорів не передбачалось.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач заволодів цим майном на підставі договору, що виключає застосування у даному спорі ст. 344 ЦК України, оскільки вона передбачає заволодіння майном та необхідність добросовісного такого заволодіння, коли особа не знала і не могла знати про те, що майно належить іншій особі, що не відповідає обставинам, які встановлені судом у даній справі.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання права власності за набувальною давністю на спірне майно, суд вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 адмінбудівлі літ. «А», однак на які саме приміщення в будівлі необхідно визнати право власності за позивачем не зазначив, що унеможливлює ідентифікувати ці приміщення та вірно визначити 1/2 частину будівлі.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Малого підприємства "Таврія" до відповідачів Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області та Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання права власності відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 15.07.2013р.