Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/7074/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7074/13 15.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Візара» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістика Дистриб'юція Сервіс» простягнення 63 080,64 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Візара» (надалі - ТОВ «Візара») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика Дистриб'юція Сервіс» (надалі - ТОВ «Логістика Дистриб'юція Сервіс») про стягнення 63 080,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товару №22/05/13 від 28.05.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 63 080,64 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 9 920,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. розгляд справи відкладено до 19.06.2013 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/343 від 18.06.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/7074/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено її до розгляду на 15.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, на адресу суду направив телеграму, в якій просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.

Судом в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва в судовому засіданні власних інтересів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16432206 від 13.05.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між ТОВ «Візара» (постачальник) та ТОВ «Логістика Дистриб'юція Сервіс» (покупець) було укладено договір поставки товару №22/05/12 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, по цінах, спеціально встановлених для покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Пунктом 2.5 Договору сторонами погоджено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою видаткової (або товарно-транспортної) накладної (п. 2.4).

Згідно з п. 4.1 Договору загальна сума поставленої партії товару за цим договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, що в свою складають невід'ємну складову частину даного договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець розраховується з постачальником за поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 2.5).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 136 406,33 грн., що підтверджується накладними за період з 29.05.2012 р. по 29.08.2012 р.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару на суму 60 177,77 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також було повернуто товар на суму 13 147,92 грн. згідно накладної №74 від 16.10.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 63 080,64 грн. за поставлений товар.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні за період з 29.05.2012 р. по 29.08.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 136 406,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару на суму 60 177,77 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також було повернуто товар на суму 13 147,92 грн. згідно накладної №74 від 16.10.2012 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 63 080,64 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення до суду із даним позовом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 63 080,64 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Логістика Дистриб'юція Сервіс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Візара» про стягнення з ТОВ «Логістика Дистриб'юція Сервіс» заборгованості у розмірі 63 080,64 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 9 920,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

14.01.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем Норик Миколою Володимировичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2713/10 від 25.11.2004 р.) та ТОВ «Візара» (замовник/Товариство) було укладено договір на юридичне обслуговування №05/13, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності товариства з метою захисту законних прав та інтересів товариства.

Відповідно до п. 3.1 такого договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт. Оплата наданих послуг здійснюється за окремою домовленістю сторін.

Позивачем на виконання умов договору на юридичне обслуговування №05/13 від 14.01.2013 р. було сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 9 920,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Проте, у вирішені питання про стягнення з ТОВ «Логістика Дистриб'юція Сервіс» витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В даному випадку, розмір витрат на адвокатські послуги, які просить стягнути позивач, становить 9 920,00 грн., а ціна позову - 63 080,64 грн.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг є завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому обґрунтованим є стягнення з відповідача 3 000,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Візара» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика Дистриб'юція Сервіс» (01133, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ідентифікаційний код 35383133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Візара» (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14; ідентифікаційний код 37923810) заборгованість у розмірі 63 080 (шістдесят три тисячі вісімдесят) грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та витрати оплату послуг адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя В.П. Босий