Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/8703/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8703/13 15.07.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» простягнення 339 700,79 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Мідляр В.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «АПЕКС-БАНК» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» (надалі - «Товариство») про стягнення 321 512,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №ЮКЛ/090412/1 від 09.04.2012 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 300 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами у розмірі 3 591,78 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 1 972,60 грн. та сплати процентів у розмірі 44,52 грн., та штрафу у розмірі 15 904,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подану заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу, в межах суми стягнення.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013 р. розгляд справи відкладено до 01.07.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

20.06.2013 р. від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 300 000,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами у розмірі 14 178,09 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 917,80 грн. та сплати процентів у розмірі 162,14 грн., та штрафу у розмірі 16 442,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог, розгляд справи відкладено до 15.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 11, кв. 14, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16483912 від 21.05.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2012 р. між Банком та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №ЮКЛ/090412/1 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії, при виконанні умов, визначених в п. 3.1.2 цього договору в межах встановленого ліміту, кредитування, а позичальник зобов'язується повернути у повному обсязі кредит і сплатити проценти та комісії за користування кредитними коштами. Термін кредитування з 09.04.2012 р. по 05.04.2013 р. Термін повного повернення кредиту - 05.04.2013 р. Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 300 000,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, до плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 18,0% річних. Плата за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за кредитом на суму зобов'язань позичальника (під сумою зобов'язань розуміється максимальна сума заборгованості за кредитом протягом операційного дня, до розрахунків приймаються заборгованості після першого рахунку коштів по позичковому рахунку, вказаному в п. 3.1.1, протягом операційного дня).

Додатковим договором №2 від 17.09.2012 р. до Договору сторонами доповнено пункт 1.2 Договору таким абзацом: «Починаючи з 01.09.2012 р. плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 23,00% річних».

На виконання умов Договору позивачем у період з 20.04.2012 р. по 08.04.2013 р. було надано відповідачу кредит на загальну суму 300 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, а також нараховано проценти за користування кредитними коштами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту на загальну суму 300 000,00 грн., існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 300 000,00 грн. та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії Договору у розмірі 14 178,09 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи п.п. 1.1 та 1.2 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 300 000,00 грн. та процентів у розмірі 14 178,09 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства суми заборгованості за кредитом у розмірі 300 000,00 грн. та суми заборгованості по сплаті процентів у розмірі 14 178,09 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 917,80 грн. та сплати процентів у розмірі 162,14 грн. за період з 06.12.2012 р. по 19.06.2013 р., а також штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісій у розмірі 16 442,76 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом періоду прострочення відповідного грошового зобов'язання, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення (з дати виникнення простроченої заборгованості по дату погашення простроченої заборгованості, включаючи дату погашення). Пеня сплачується на рахунок №37399000004, відкритий в ПАТ «АПЕКС-БАК».

Відповідно до п. 4.2 Договору при несвоєчасному поверненні кредиту, процентів за користування кредитом та комісій позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми непогашеного боргу на рахунок №37399000004, відкритий в ПАТ «АПЕКС-БАК».

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 16 442,76 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 917,80 грн. та за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 162,14 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості по кредиту у розмірі 300 000,00 грн., суми заборгованості по сплаті процентів у розмірі 14 178,09 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 917,80 грн. та за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 162,14 грн., а також штрафу у розмірі 16 442,76 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 11, кв. 14; ідентифікаційний код 37479251) на користь Публічного акціонерного товариства «АПЕКС-БАНК» (01014, м. Київ, вул. Печерська, 2/16; ідентифікаційний код 36482677) заборгованість по кредиту у розмірі 300 000 (триста тисяч гривень) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 14 178 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 09 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 8 917 (вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 80 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 162 (сто шістдесят дві) грн. 14 коп., штрафу у розмірі 16 442 (шістнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 6 794 (шість тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 02 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя В.П. Босий