Постанова

від 26.02.2009 по справі 2/463-22/128а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/463-22/128а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09                                                                                           Справа№ 2/463-22/128а

за позовом  Приватного підприємства „Компанія Аполлон”,, м.Львів

до відповідача  Управління Пенсійного фонду України  в Залізничному районі м.Львова, м.Львів

про  скасування рішення про застосування фінансових санкцій

           Суддя М.Желік

                       секретар О.Дімітрова

Представники

від позивача:      не з'явився

від відповідача:  Козицька Р.І. ( довіреність №8880/06 від 22.07.2008р.)

         СУТЬ СПОРУ:

         Розглядається адміністративний позов Приватного підприємства „Компанія Аполлон”, м.Львів про  скасування рішень про застосування фінансових санкцій Управлінням Пенсійного фонду України  в Залізничному районі м.Львова  від 15.03.2007р. № 158 про застосування фінансових санкцій за донарахування  органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, згідно якого застосовано фінансові санкції в сумі 17955,08 грн.  та рішення № 159 від 15.03.2007р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені  законодавством - в сумі 197,52 грн.

         Ухвалою суду від 23.03.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі та  призначено  до розгляду на 08.05.2007 року.  В порядку ст.150 КАС України розгляд справи відкладено до 05.06.2007р. В судовому засіданні 05.06.2007р. оголошено перерву до 14.06.2007р. В порядку ст.150 КАС України розгляд справи відкладено на 03.07.2007р.,13.09.2007р. Ухвалою суду від 13.09.2007р. провадження у справі зупинено.  Ухвалою суду  12.01.2009р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 26.02.2009р.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не повинен нараховувати та відповідно сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачував єдиний податок згідно Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва”.

Позивач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у  запереченні  на позовну заяву  № 5625/06-27 від 07.05.2007р., зазначивши,  що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов‘язкових платежів, які складають систему оподаткування, а тому на ці внески не поширюється податкове законодавство, а тому на дані правовідносини не поширюється Указ Президента України від 03.07.1998 року за №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва”. просить в задоволенні позову відмовити з наведених вище підстав.

         Представнику позивача роз”яснено його процесуальні права та обов”язки згідно ст.ст.49, 51 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представниика позивача, дослідивши докази  і оцінивши їх в сукупності, господарський  суд встановив наступне.

        Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова (надалі відповідач) 27.12.2006р. була проведена перевірка правильності обчислення, повноти нарахування сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ПП „Компанія Аполлон” (надалі позивач).

За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування УПФ України в Залізничному районі м.Львова складено акт №165 від 27.05.2006 р

В акті перевірки зазначено, що позивачем не здійснено нарахування страхових  внесків (з  31.03.05р. –32,3%, а з 01.01.06р. –31,8%) на фонд оплати праці протягом  періодів з січня  по грудень 2004 р., з квітня  по грудень 2005 р. та з січня  по листопад 2006 р.  та донараховано позивачу  своєчасно  не обчислені  страхові внески в сумі  19348,14 грн.

Крім того відповідачем не подано до Пенсійного фонду розрахунок суми страхових  внесків на загальнообов”язкове  державне пенсійне  страхування за серпень 2006 р. в установлені терміни, чим порушено  п.п. 4 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” № 1058.  Страхові внески, які підлягали сплаті за вказаний місяць складають 493,79 грн.

На підставі зазначеного акту  Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова були прийняті рішення № 158 та  № 159 від 15.03.2007р. про застосування  фінансових санкцій  відповідно в розмірі  17955,08  грн. та 197,52 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних обставин справи та норм чинного законодавства.

Статтею 5 згаданого Закону, передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 11 згаданого Закону установлено, що Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

У відповідності до вимог п.1 статті 14 цього ж Закону, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15згаданого Закону є платниками страхових внесків та зобов‘язані на підставі п.6 ч.2 ст.17зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 цього ж Закону, зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким разом із вже згаданим Законом не встановленої такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування для суб‘єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

З аналізу наведених вище норм можна прийти до висновку, що страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, обов‘язок сплачувати страхові внески на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб‘єкта підприємницької діяльності.

Що стосується Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” за №727/98 від 03.07.1998 року, з наступними змінами та доповненнями, регулює питання оподаткування суб‘єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень згаданого Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  Положення статті 6 зазначено Указу про звільнення суб‘єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать, а тому застосуванню не підлягають.

Статтею 19 цього ж Закону також передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів суб‘єктом владних повноважень не можуть бути прийняті до уваги.

        ПП „Компанія Аполлон” не проводило нарахувань страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що призвело до заниження страхувальником страхових внесків на суму  19841,93  грн.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

На підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”, управління застосувало до позивача фінансові санкції на суму 18152,60 грн. , про що були винесені  рішення № 158 та № 159 від 15.03.2007 року.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними  рішень за №158 та № 159 від 15.03.2007р. суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 цієї ж статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивачем, у відповідності до п.8 ст.3 КАС України, є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Як вбачається з викладених норм однією з ознак рішень, діянь суб‘єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони породжують певні правові наслідки для суб‘єктів відповідних правовідносин і носять обов‘язковий характер, а тому можуть порушувати права, свободи та інтереси відповідної особи.

В  даному випадку,  позивач  оскаржує  рішення № 158 та № 159  від 15.03.2007 року, які за змістом ч.11 ст.106 Закону України „Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” не тягнуть за собою порушення прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що в позові слід відмовити за безпідставністю.

        Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про визнання незаконним рішеня і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

        У відповідності до вимог ст.94 КАС України,  судові витрати  покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11,  69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

        В задоволенні позову щодо визнання незаконними рішеннь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова за  № 158 та № 159 від 15.03.2007 р.  відмовити.

         Постанова набирає законної сили  у відповідності із ст.254 КАС України.

         Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя