Постанова

від 05.07.2013 по справі 802/2216/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

05 липня 2013 р. Справа № 802/2216/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алла Юріївна ,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Сіроштана Р. В.

представника відповідача: Охрімовськиого Я. В., Чайки М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: директора товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС Плюс" Сидоренка О.М.

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ДПС у Вінницькій

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0000562300

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС Плюс» Сидоренка О.М. до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ДПС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 19 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року на підставі направлення від 19 жовтня 2012 року за №2546/22 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВТС Плюс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «КРАМБЕКС» за березень 2011 року, з ТОВ «МАТАДОР» за липень 2011 року та з ТОВ «Укрбудсфера» за травень, вересень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень та квітень 2012 року. Перевіркою встановлено порушення п. 198.1 та 198.6 ст. 198, п. 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 216 753 грн. На підставі даного порушення 19 листопада 2012 року Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення- рішення № 0000562300, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 267 775 грн. Оскільки, зафіксовані порушення не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у відповідності до письмових заперечень, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС Плюс» зареєстровано Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області від 24 жовтня 2006 року за номером 11491020000000608 та здійснює підприємницьку діяльність за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Житлове Містечко, буд.15, кв.15, ідентифікаційний код 34610185 (а.с.28).

У період з 19 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВТС Плюс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «МАТАДОР» за липень 2011 року та з ТОВ «Укрбудсфера» за травень, вересень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень та квітень 2012 року, результат якої оформлений актом від 01 листопада 2012 року № 2730/2202/34610185. Зокрема, перевіркою встановлено порушення п. 198.1 та 198.6 ст. 198, п. 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 216 753 грн (а.с. 156).

19 листопада 2012 року Вінницькою ОДПІ, на підставі вищевикладених обставин, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562300, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 267 775грн., з них основного платежу 216 753 грн. та 51 022 грн. за штрафними санкціями (а.с.12).

Оскільки зафіксовані порушення не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних, суд виходив з наступного.

Положеннями п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положення п.81.1. ст.80 ПК України передбачають, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, та мають право приступити до проведення такої перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови пред'явлення або надіслання направлення на проведення такої перевірки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що до початку перевірки державним податковим ревізором-інспектором було вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 18 жовтня 2012 року №2627/22 та пред'явлено направлення Вінницької ОДПІ від 19 жовтня 2012 року №2546/22.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт від 01 листопада 2012 року за № 2730/2202/34610185.

Керуючись положеннями п. 86.8. ст. 86 ПК України, на основі вище зазначеного акта перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року за №0000562300.

Надаючи правову оцінку питанню порядку проведення перевірки позивача та процедуру винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ не порушено норми щодо процедури оформлення результатів перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом перевірки позивача були своєчасність, достовірність та повнота нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «КРАМБЕКС» за березень 2011 року, з ТОВ «МАТАДОР» за липень 2011 року та з ТОВ «Укрбудсфера» за травень, вересень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень та квітень 2012 року.

Для перевірки було надано договір підряду № 1/05 від 16 травня 2011 року, договір субпідряду на виготовлення проектної документації №06/09 від 20 серпня 2011 року, договір субпідряду на проведення проектних робіт №9/12 від 9 грудня 2011 року, договір субпідряду на проведення проектних робіт №2/02 від 15 лютого 2012 року, договір субпідряду на проведення проектних робіт №5/12 від 5 грудня 2011 року, укладених між ТОВ «ВТС Плюс» та ТОВ «Укрбудсфера», податкові накладні та видаткові накладні за надані послуги за березень 2011 року, липень 2011 року, та за травень, вересень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень та квітень 2012 року.

З матеріалів акту перевірки слідує, що позивачем за травень, вересень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень та квітень 2012 року по господарських операціях з ТОВ «Укрбудсфера» занижено податковий кредит.

Відповідно до договору підряду №1/05 від 16 травня 2011 року (а.с.88-91), який укладений між ТОВ «ВТС Плюс» (Замовник) та ТОВ «Укрбудсервіс» (Підрядник), Підрядник зобов'язується виконати роботу, а саме: власними силами, інструментами та обладнанням виконати комплекс робіт по утепленню та оздобленню стін фасадів житлового будинку з вбудованими приміщеннями по вул. Васильківській, 13/17 в Голосіївському районі м. Києва №1-5, загальною орієнтовною площею 550 квадратних метрів ( п. 1.1. вказаного договору), а Замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положенням ст. 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Так, в матеріалах справи міститься Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с. 92), Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с.93), відповідно до якої вартість будівельних робіт по забудові з урахуванням податку на додану вартість складає 50 052, 23 грн.

Відповідно до ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Так, згідно договору субпідряду на виготовлення проектної документації № 06/09 від 20 серпня 2011 року (а.с. 97-99), який укладений між ТОВ «ВТС Плюс» (Замовник) та ТОВ «Укрбудсервіс» (Підрядник), Підрядник зобов'язується виготовити проектну (або іншу технічну) документацію для проведення робіт з реконструкції (технічного оснащення) приміщень 4 поверху, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Чорновола, 29, а Замовник зобов'язується надати Підряднику необхідні для виконання проектних робіт вихідні дані за 5 днів до початку виконання робіт. Ціна проектної документації становить 65 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт №157 від 15 вересня 2011 року.

Також, відповідно до договору субпідряду на проведення проектних робіт №9/12 від 9 грудня 2011 року (а.с. 112), який укладений між ТОВ «ВТС Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Укрбудсервіс» (Субпідрядник), Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виготовити проектну документацію (проекти) щодо реконструкції (технічного переоснащення) об'єктів згідно діючим нормам на території України, відповідно до вихідних вимог. Договором встановлена ціна робіт у сумі 380 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься Договір №2/02 від 15 лютого 2012 року (а.с. 114), укладений між ТОВ «ВТС Плюс» ( Підрядник) та ТОВ «Украбудсфера» (Субпідрядник), відповідно до якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується розробити проектну документацію для проведення будівельних робіт автономної лінії очистки та зберігання зерна потужністю 33 тис. тон, в с.Маяки, вул. Привокзальна №41, Тульчинського району Вінницької області. Ціна робіт за даним договором становить 139 509, 23 грн.

Судом було досліджено Договір № 5/12 від 05 грудня 2011 року (а.с. 127), укладений між ТОВ «ВТС Плюс» ( Підрядник) та ТОВ «Украбудсфера» (Субпідрядник), відповідно до якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується розробити проектну документацію для проведення робіт з реконструкції цеху №12 інструментальний корпус № 9, інв.№ 14. Відповідно до даного договору ціна робіт визначена сумою 669 509,23 грн.

На виконання умов даних договорів в матеріалах справи наявні первинні документи: податкові накладні за №153 від 15.09.2011р., за №204 від 20.02.2012р., за №214 від 21.02.2012р., за №56 від 05.12.2012р., за №64 від 06.12.2012р., за №266 від 26.12.2011р., за № 203 від 20.02.2012р., за №213 від 21.02.2012р., за № 233 від 23.02.2012р., за № 242 від 24.02.2012р., за № 275 від 27.02.2012р.; прибуткові накладні за № ПН-0000017 від 29.02.2012р., за № ПН-0000015 від 29.02.2012р., за №ПН-0000013 від 29.02.2012р.; акт здачі-приймання робіт №157 від 15.09.2011р.; акти виконаних робіт від 17.02.2012р., від 20.02.2012р., від 21.02.2012р., від 28.03.2012р., від 29.03.2012р., від 30.03.2012р.

Отже, даними доказами підтверджено реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Украбудсфера».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Разом з тим, ч.2 даної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, з аналізу даних норм слідує, що податкова накладна є достатнім документом, на основі якого відбувається облік та шлях переміщення товару та, як наслідок підтверджується реальність проведення господарської операції як такої та одночасно вона є первинним документом бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні відповідач зазначив щодо нарахування суми податку по взаєморозрахунках ТОВ «ВТС Плюс» з ТОВ «КРАМБЕКС» та ТОВ «Марадор», що перевіркою було встановлено розбіжність між сумами задекларованого ТОВ «ВТС Плюс» податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань контрагентів у березні та липні 2011 року.

Судом з'ясовано, що порушення нарахування податкового кредиту з ТОВ «КРАМБЕКС» податковим органом встановлено на підставі Акту від 29 липня 2011 року №533/23-2/37335343 (а.с. 64), предметом якого є дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «КРАМБЕКС» та ТОВ «НВП «Будпромпостач». Так, даним актом встановлено, що в податковій звітності ТОВ «КРАМБЕКС» відображено правові взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Також, обгрунтовуючи свою позицію, відповідач в Акті перевірки від 01 листопада 2012 року посилається на довідку від 22 листопада 2011 року № 399/23-2/37478813 (а.с. 68), відповідно до якої господарські операції між ТОВ «ВТС Плюс» та ТОВ «Марадор» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують здійснення таких господарських операцій: прибуткова накладна за № ПН-0000020 від 21.07.2011р. (а.с. 143), видаткова накладна за №214 від 21.07.2011р. (а.с. 145), податкова накладна №214 від 21.07.2011р. (а.с. 146), рахунок-фактура №214 від 21.07.2011р. Проте, відповідач обгрунтовує свою позицію результатами проведеної зустрічної звірки даного контрагента з ТОВ «Торгобудкомплекс-ЛТД», ТОВ «Науково-виробнича фірма «Робікон», ТОВ «Юніверсал Експорт», ТОВ «Ремоут Мобайл Технолоджи», відповідно до яких ТОВ «Марадор» проводились транзитні фінансові потоки, спрямованих на здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і які не мають реального товарного характеру.

Однак, суд звертає увагу на те, що треті особи, в даному випадку ТОВ «НВП «Будпромпостач», ТОВ «Торгобудкомплекс-ЛТД», ТОВ «Науково-виробнича фірма «Робікон», ТОВ «Юніверсал Експорт», ТОВ «Ремоут Мобайл Технолоджи», не можуть ставити в залежність позивача щодо застосування права на визначення податкового кредиту.

Суд також звертає увагу на положення ст. 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, що передбачає ч.2 вищезазначеної норми.

За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданнямдругої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданнямїї результату замовникові.

Положення п. 198.1. ст. 198 ПК України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином, досліджуючи матеріали, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2013р. № 0000562300 підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, згідно до положень статті 94 КАС України. Отже, наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС Плюс» судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення за № 0000562300 від 19.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ВТС Плюс" (смт. Стрижавка, код 34610185) судові витрати в розмірі 2294 грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції № 3332980 від 07.05.2013 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ДПС у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна