Рішення

від 23.07.2013 по справі 926/680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 926/680/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс", с.Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецька область

про стягнення 423 081,18 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники :

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки товару №50 від 26.06.2012 р. в сумі 423081,18 грн., в тому числі: 410184,90 грн. - основний борг, 10746,87 грн. - пеня, 2149,41 грн. - 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.06.2013 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 09.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.07.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 23.07.2013 р.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, відповідач своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3 , 22 , 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію. Крім того, ухвалою від 09.07.2013 р. відповідач попереджався, що у випадку неприбуття без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи буде вирішено без його участі та на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

26.06.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" (далі - покупець) укладено договір поставки Д-2/1 на умовах відстрочення платежу №50КП у відповідності до умов якого, Постачальник продає, а Покупець купує на умовах даного договору Товар в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки («ІНКОТЕРМС 2010»), що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору оплата вартості Товару (партії Товару) проводиться Покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору. Вартість Товару в розмірі 100 %, Покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 10 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу Постачальника, (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок Постачальника в банківській установі.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору та поставив товар згідно умов договору, а уповноважена особа відповідача Коваль Олег Анатолійович, згідно довіреностей №2 від 25.01.2013 р., №6 від 12.02.2013 р., №8 від 20.02.2013 р., №10 від 26.02.2013 р., №11 від 12.03.2013 р., №14 від 25.03.2013 р., №18 від 09.04.2013 р. прийняла товар по видаткових накладних №ФИД00000453 від 25.01.2013 р. на суму 30 600,00 грн., № ФИД00000817 від 13.02.2013 р. на суму 80643,90 грн., №ФИД00000973 від 20.02.2013 р. на суму 57397,20 грн., №ФИД00001244 від 01.03.2013 р. на суму 92262,00 грн., №ФИД00001290 від 01.03.2013 р. на суму 40674,90 грн., №ФИД00001511 від 12.03.2013 р. на суму 2625,30 грн., №ФИД00001779 від 25.03.2013 р. на суму 65 805,00 грн., №ФИД00002229 від 09.04.2013 р. на суму 70 718,10 грн.

Всього було поставлено товару на суму 440 726,40 грн.

Однак, відповідач, в порушення умов договору товар прийняв, але оплатив його вартість тільки частково, а саме на суму 30 541,50 грн. Це призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 410 184,90 грн.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов договору за товар розрахувався частково, а відтак суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 410 184,90 грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 149,41 грн. трьох процентів річних та 10 746,87 грн. пені, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п. 9.2. Договору передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

За прострочення строків оплати вартості поставленого товару, позивачем нарахована пеня у відповідності до пункту 9.2. Договору у сумі 10 746,87 грн. за періоди які значаться на сторінці 2 позовної заяви, яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних з простроченої суми по договору за період з 24.02.2013 р. по 20.05.2013 р. у розмірі 2 149,41 грн., суд вважає дану вимогу правомірною у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідач не спростував позовних вимог, натомість позов обґрунтований належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" (с.Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 36430262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" ( вул.Лінійна, 17, Солом'янський район, м.Київ, код ЄДРПОУ 36426518) заборгованість 410 184,90 грн., 10 746,87 грн. пені, 2 149,41 грн. 3% річних та 8 461,62 грн. судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2013 р.

Суддя М.О. Гурин