Рішення

від 19.07.2013 по справі 914/2602/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2013 р. Справа № 914/2602/13

За позовом: Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства - фірми «Адажіо», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 2 996 грн. 50 коп.

Суддя Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Представники:

від позивача: Грицак Г.І. - юрисконсульт (довіреність б/н від 23.01.2013р., дійсна до 01.09.2013р.);

від відповідача: Найчук Н.В. - директор; Русаненко Л.Я. - представник (довіреність №18/07 від 18.07.2013р., дійсна до 18.08.2013р.).

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось з позовом до Приватного підприємства - фірми «Адажіо» про стягнення заборгованості в сумі 2 996 грн. 50 коп. (в т.ч. 2 935 грн. 29 коп. - основного боргу, 35 грн. 46 коп. - пені та 25 грн. 75 коп. - 3% річних), а також судового збору у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 05.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.07.2013р. У зв'язку із невиконанням сторонами всіх вимог ухвали суду від 05.07.2013р., а також вислухавши думку представників сторін, судом оголошено перерву до 10 год. 20 хв. 19.07.2013р.

В судовому засіданні 19.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача письмово повідомив суд про те, що станом на 17.07.2013р. заборгованість відповідача за період з 01.12.2012р. по 15.05.2013р. в частині основного боргу та пені погашена повністю.

В судовому засіданні 19.07.2013р. представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просять суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні по справі докази, судом встановлено таке:

12.10.2010р. між Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач по справі) та Приватним підприємством - фірми «Адажіо» (споживач, відповідач по справі) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4735/Ф (далі по тексту - договір). Цей договір набув чинності з 01.10.2010р. та діяв до 01.10.2011р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1, 10.4 договору). Доказів того, що договір не був пролонгований відповідач суду не надав, що дає підстави вважати, що договір є чинним.

Відповідно до розділу 1 договору теплопостачальна організації взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води (п.2.1. договору).

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об'єкта відповідача за адресою: м.Львів, вул.Конотопська, 2.

Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2012/2013рр. підтверджується актом від 12.10.2012р.

Згідно п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

З позовної заяви вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 935 грн. 29 коп.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

Відповідно до вимог п.7.2.3 договору, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, позивач за період з 16.01.2013р. по 30.04.2013р. нарахував відповідачу пеню в сумі 35 грн. 46 коп.

Під час розгляду справи відповідач надав суду докази часткової сплати заборгованості у сумі 500 грн. 00 коп., а саме платіжне доручення №202 від 29.05.2013р. Оскільки позивач подав позовну заяву 03.07.2013р., в якій просив суд стягнути з відповідача 2 935 грн. 29 коп. - основного боргу, 35 грн. 46 коп. - пені та 25 грн. 75 коп. - 3% річних, а ним була здійснена часткова оплата 29.05.2013р., тобто до дня подання позову, про що позивач не вказав у позовній заяві та не врахував до розрахунку позовних вимог. Відтак, суд дійшов висновку, що у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 464 грн. 54 коп. та пені у сумі 35 грн. 46 коп. слід відмовити.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 2 470 грн. 75 коп. - основного боргу та 25 грн. 75 коп. - 3% річних.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 25 грн. 75 коп. - 3% річних за період з 16.01.2013р. по 15.05.2013р.

В судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про погашення відповідачем основного боргу та пені і просить суд стягнути з нього лише 3% річних в сумі 25 грн. 75 коп.

Як вбачається з платіжних доручень №236 від 05.07.2013р. на суму 2 350 грн. 00 коп. та №238 від 05.07.2013р. на суму 500 грн. 00 коп., які були подані до відзиву на позовну заяву, відповідач, під час розгляду справи сплатив позивачу заборгованість в сумі 2 850 грн. 00 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 2 470 грн. 75 коп. - основного боргу та 25 грн. 75 коп. - 3% річних, у зв'язку із відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем повністю доведено факт виконання ним своїх договірних зобов'язань по постачанню теплової енергії у повному обсязі. Також відповідачем підтверджено факт повної оплати, станом на час прийняття рішення, за використання теплової енергії.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні позовних вимог. В частині стягнення 464 грн. 54 коп. - основного боргу та 35 грн. 46 коп. - пені слід відмовити, а в частині стягнення 2 470 грн. 75 коп. - основного боргу та 25 грн. 75 коп. - 3% річних - припинити провадження у справі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 173, 175, 193, ч. 2 ст. 218, ст. 275, ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 530, 610, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 33, 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити частково.

2. В частині стягнення 464 грн. 54 коп. - основного боргу та 35 грн. 46 коп. - пені відмовити.

3. В частині стягнення основного боргу у сумі 2 470 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 25 грн. 75 коп. - припинити провадження у справі.

4. Стягнути з Приватного підприємства - фірми «Адажіо» (79044, місто Львів, вулиця Конотопська, будинок №2, МФО 325019, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23271730) на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, місто Львів, вулиця Д.Апостола, будинок №1, МФО 351629, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 07638027) 1 433 грн. 41 коп. - судового збору.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 23.07.2013р.

Суддя Ділай У.І.