Рішення

від 27.02.2009 по справі 14/214   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/214   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.09                                                                                           Справа№ 14/214

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західмашсервіс», с. Ясенівці, Золочівський район, Львівська обл.

до відповідача: Державного підприємства  «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівський район, Львівська область

про стягнення 440032,82 грн.

Суддя  Кітаєва С.Б.

При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Аксютін Р.В.- представник

            Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам  сторін роз‘яснювався.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західмашсервіс», с.Ясенівці, Золочівськикого району, Львівської області до Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с.Струтин, Золочівського району Львівської області про стягнення  440032,82 грн, в тому числі 436 935,90 грн. основного боргу, 2477,54 грн. пені, 3 % річних за прострочення зобов”язання –619,38 грн, та відшкодування судових витрат по справі, а саме : оплати послуг адвоката у розмірі 22 000,00 грн.

Ухвалою від 23.09.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.10.2008 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі. Так, зокрема, суд  витребовував у позивача додаткові документи, необхідні для розгляду справи, зобов”язував позивача подати  документи, які підтверджують право позивача на пільги зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; докази оплати послуг адвоката, тощо. Відповідача зобов”язував подати відзив на позовну заяву та необхідні для розгляду справи документи.

14.10.2008 року від відповідача в канцелярію господарського суду поступило клопотання за № 884 від 13.10.08 р про відкладення розгляду справи для надання можливості добровільно врегулювати спір і укласти мирову угоду з позивачем щодо предмету спору. З підстав, зазначених в ухвалі від 14.10.2008 року розгляд справи відкладено на 31.10.2008 року та зобов”язано сторони в повному обсязі виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі.

21.10.08 року від позивача в канцелярію господарського суду поступило  Доповнення від 14.10.2008 року до позовної заяви,  яким позивач вніс виправлення у позовну заяву в графі “відповідач” зазначивши правильне найменування відповідача, а саме : “Державне підприємство “Золочівське лісове господарство”; повідомив суд, що договір № 0-000000001 від 26.02.2004 року сторони не можуть надати, оскільки даний договір не існує фактично ,- він автоматично видається бухгалтерським програмним забезпеченням при друці видаткових накладних, податкових накладних і т.д; пояснив, що в даному випадку, під цим договором мається на увазі договір № 05/6 від 05.06.2008 року. Позивач повідомив також, що ціна за одиницю товару, встановлена згідно з тендерною пропозицією постачальника становить : бензин А-95 –6,30 грн/л; бензин А-92-6,10 грн/л; дизпаливо –6,60 грн/л і акцептована іншою стороною, а також те, що усі документи, пов”язані з державною закупівлею, знаходяться у відповідача. Позивач подав в додаток до зазначеного Доповнення  витребовувані ухвалою про порушення провадження у справі документи, в т.ч. витяг з Декрету КМУ від 21.01.1993 р № 7-93 “Про державне мито”; витяг з Постанови КМУ від 21.12.2005 р № 1258 “Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.

28.10.08 р в канцелярію господарського суду від відповідача поступило клопотання за № 947 від 28.10.08 р, з підстав, зазначених у якому відповідач просить суд зменшити розмір  пені, яка підлягає стягненню із відповідача за порушення зобов”язання.

28.10.2008 року в канцелярію суду подано відповідачем також клопотання від 28.10.08 р за № 98, з якого вбачається, що відповідач не заперечує суму основного боргу 436 935,90 грн, однак , просить врахувати зазначені у клопотанні обставини та розстрочити виконання рішення, яке буде винесено по справі за позовом ТзОВ “Західмашсервіс” до ДП “Золочівське лісове господарство”, а саме щодо стягнення основної суми боргу на користь позивача наступним шляхом : листопад 2008 р –березень 2009 р по 82147 грн. в місяць; квітень 2009 р –26200,9 грн.

28.10.2008 року від відповідача поступив в канцелярію суду  лист від 28.10.08 р за № 943, в додаток до якого  подано до справи  документи, згідно зазначеного  у клопотанні переліку.

31.10.08 р   в канцелярію суду поступило спільне клопотання від сторін  про продовження терміну розгляду даної справи на два місяці, у зв”язку з тим, що затягується в часі питання погодження графіку погашення коштів та умов укладення мирової угоди відповідачем з вищестоящою організацією –Державним комітетом лісового господарства. ( клопотання зареєстровано за вхідним номером 23869).

31.10.08 р від позивача поступило в канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, пов”язаних з проведенням ДП “Золочівське лісове господарство” тендеру, згідно якого позивачем здійснювались поставки продукції у 2008 році

Розглянувши зазначене клопотання в судовому засіданні, суд вбачав за доцільне на даній стадії  розгляду справи оголосити перерву до 14.11.2008 р , про що сторонам доведено до відома під розписку.

11.11.2008 року від відповідача в канцелярію суду поступив відзив на позовну заяву, з підстав, зазначених у якому  відповідач просить позовні вимоги задоволити частково в сумі 436935,90 грн  ( основний борг); зменшити розмір пені; розстрочити виконання рішення, яке буде винесено по справі, а саме щодо стягнення основної суми боргу  ( порядок розстрочення вказується); обмежити розмір гонорару  адвоката за надання правової допомоги.

В засіданні 14.11.2008 року  представники сторін  повідомили, що  вирішується питання щодо погодження графіку погашення боргу та умов укладення мирової угоди, просять продовжити строки вирішення спору . Ухвалою від 14.11.2008 р продовжено строки вирішення спору , розгляд справи відкладено на 18.12.08 р. З підстав, зазначених в ухвалі від 18.12.2008 року розгляд справи відкладено на 10.02.2009 року. Представником відповідача подано  також до справи  пл.. доручення № 735 від 26.11.08 р. , згідно якого позивачку перераховано 82 147,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу; подано погоджений обома сторонами графік погашення заборгованості ДП “Золочівське лісове господарство” перед ТзОВ “Західмашсервіс” за поставлені паливно-мастильні матеріали по договору № 05/6, однак, станом на 01.10.2008 року і на суму 1150059,93 грн У зазначеному графіку  ( графік  від 13.10.08 р за № 885) вказується, що сторони дійшли згоди про терміни погашення заборгованості у порядку, зазначеному  у графіку.

З підстав, зазначених в ухвалі від 10.02.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.02.2009 року. Позивач отримав зазначену ухвалу 12.02.03 року, що підтверджується повідомленням № 4006293 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції

20.02.09 р в канцелярію суду від відповідача поступило клопотання за № 216 від 20.02.09 р, в якому повідомляється про часткове погашення боргу перед позивачем у сумі 174 294 грн ( платіжні доручення № 735 від 26 листопада 2008 року, 3 908 від 19 грудня 2008 року, № 1089 від 28 січня 20089 року). і про залишок боргу в сумі 262 641,90 грн., який відповідач , з підстав зазначених у даному клопотанні, просить  розстрочити з лютого 2009 року по грудень 2009 року по 23876,50 грн. в місяць та зменшити пеню, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов”язання..

В судове засідання 27.02.2009 року забезпечив явку повноважного представника лише відповідач. З невідомих суду причин позивач явку  повноважного представника не забезпечив. Клопотання, заяви від позивача, станом на 27.02.09 року не надходили до суду.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України, за згодою представника відповідача, що останній підтвердив письмово, в засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

          Розглянувши матеріали справи , суд встановив наступне.

05.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західмашсервіс», в подальшому іменоване “постачальник” в особі директора Джули В.Б., який діє на підставі Статуту з однієї сторони, (позивач по справі) та Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» в особі голови тендерного комітету Повзанюк І.М., що діє на підставі Статуту та рішення тендерного комітету ДП “Золочівське лісове господарство” на закупівлю продуктів  нафтоперероблення рідких ( надалі в договорі товар), в подальшому “покупець”, з іншої сторони (відповідач по справі) було укладено договір закупівлі продуктів нафтоперероблення  № 05/6.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов»язується продати та  передати у власність покупця нафтопродукти в подальшому товар, а покупець зобов»язується прийняти товар від постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах тендеру ДП «Золочівське лісове господарство», затвердженого головою тендерного комітету, та даного договору. Відповідно до п.1.2 зазначеного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця на умовах, викладених в розділі 4 договору.

На виконання умов договору за  № 05/6 від 05.06.08р.,ТзОВ «Західмашсервіс»поставило ДП «Золочівське лісове господарство»товар, загальна вартість якого становила 436 935,90 грн. Поставка товару на вказану суму була здійснена позивачем по видаткових накладних : № РНП-000886 від 30.06.08 р на суму 113556,50 грн; № РНП-000885 від 30.06.08 р на суму 51 432,60 грн; № СвР-000091 від 30.06.08 р на суму 2960,00 грн; № СвР-000090 від 30.06.08 р на суму 3055,00 грн;№ РНП-000934 від 31.07.08 р на суму 269411,80 грн; № СвР-000093 від 31.07.08 р на суму 3020,00 грн; № СвР-000092 від 31.07.08 р на суму 3500,00 грн.

Факт поставки товару на суму 436 935,90 грн. на виконання умов договору № 05/6 від 05.06.08 р відповідач визнає.

Згідно п.3.3. Договору , оплату вартості товару Покупець проводить шляхом післяоплати в термін до двадцяти календарних днів з дати отримання окремої партії товару від Постачальника. Під партією товару в цьому договорі розуміється кількість товару, яка зазначається постачальником в окремій накладній виписаній ним згідно цього договору та отримана покупцем.

Як в позивач у позовній заяві, станом на 25.08.2008 року вартість поставленого товару відповідачем  не оплачена.

Відповідач суму боргу 436 935,90 грн, станом на момент подання позовної заяви до суду, визнає.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що  покупець за даним договором несе наступну відповідальність : -

-за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

         Відповідно до розрахунку суми заборгованості, позивач нарахував відповідачу, згідно п.5.2 договору , пеню за період з 20.07.2008 р по 25.08.2008 р   по поставках за 30.06.08 р в сумі 2052,04 грн., та за період з 21.08.2008 р по 25.08.2008 р в сумі 425,50 грн. по поставках 31.07.2008 р. В загальному позивачем нараховано пеню в сумі 2477,54 грн,  вимога про її стягнення заявлена у позовній заяві.

Відповідач не заперечує правильність проведеного позивачем розрахунку пені, правомірність нарахованої суми не оспорює.

        Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних  за прострочення виконання грошового зобов”язання. Відповідно до  розрахунку, доданого до позовної заяви: по поставках 30.06.08 р 3 % річних за прострочення зобов”язання по оплаті  (за період з 20.07.2008 р по 25.08.2008 року) нараховано 3 % річних в сумі 513,01 грн, а по поставках 31.07.08 р( за період з 21.08.2008 р по 25.08.2008 року) нараховано 3 % річних в сумі106,37 грн. В загальному нараховано та заявлено до стягнення  3 % річних в сумі 619,38 грн.

Відповідач заперечень в цій частині заявлених вимог не висловив.

       Всі розрахунки позивача проведені станом на час виготовлення позовної заяви –25.08.2008 року.

       Як вбачається з  наявних у справі , станом на час прийняття рішення по справі, документів, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив  позивачу 174 294,00 грн ( платіжні доручення № 735 від 26.11.08 р, № 908 від 19.12.08 р, № 1089 від 28.01.09 р на зазначену суму знаходяться в матеріалах справи).    

       При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

       У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

      У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

      Статтею  174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

     Між сторонами по справі 05.06.2008 року був укладений договір  закупівлі нафтопродуктів № 05/6, на виконання   зобов”язань по якому, позивач поставив відповідачу товар ( по перелічених вище видаткових накладних поставки мали місце 30.06.08 р та 31.07.08 р) на загальну суму 436 935,90 грн на умовах оплати його вартості шляхом післяплати в термін до двадцяти календарних днів з дати отримання окремої партії товару від постачальника, згідно п.3.3 договору.

Дані обставини відповідач не заперечує.

      Відповідач визнає , що станом на час подання позовної заяви до суду  він за отриманий товар не розрахувався з позивачем , відтак, що сума боргу становила 436 935,90 грн.

      Відтак, очевидно ( що стверджує і сам відповідач у відзиві та клопотаннях, які подані ним  в ході розгляду справи), що має місце  прострочення виконання відповідачем грошового зобов”язання.  

      Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором або законом інше не передбачено. Відповідно до умов, погоджених сторонами в п.8.3 договору всі доповнення та зміни до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання, будуть дійсними при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими  на це представниками сторін.

     У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

     Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

     В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

    Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.     

    У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень..

    Враховуючи , що під час розгляду даної справи відповідач частково погасив основний борг  в сумі 174 294,00 грн,  то в цій частині заявлених вимог провадження у справі підлягає припиненню, оскільки відсутній предмет спору.

    Щодо  залишку боргу в сумі 262 641,90 грн. , то в цій частині вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, визнаються відповідачем і підлягають до задоволення.

    Однак,  відповідно до  п.3 ч.1 ст.83 ГПК України  суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання, а відповідно до п.6 ч.1  цієї ж статті ГПК -  господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

    Відповідач просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню за порушення ним  зобов”язання по оплаті товару, отриманого згідно договору., що вбачається з відзиву на позову заяву, та численних клопотань , поданих  ним до справи в ході її розгляду . У відзиві на позовну заяву, зокрема,  відповідач просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню за порушення зобов”язання,  до 100 грн.

   Суд , враховуючи в сукупності нижченаведені обставини, зокрема, що відповідач є державним підприємством, яке створено на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 р № 133 “Про організаційну структуру управління лісовим господарством”, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України ( орган управління майном); що майно підприємства відповідно до п.5.2 Статуту  ДП “Золочівське лісове господарство” є державною власністю ; що відповідач  станом на даний час перебуває в поганому фінансовому становищі : станом на 10.02.2009 р у відповідача існує заборгованість по заробітній платі в сумі 697962,45 грн, недоїмка по сплаті внесків у сумі 59652,52 грн до Пенсійного фонду України, недоїмка по сплаті внесків у сумі 5204,84 грн. по сплаті страхових внесків у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, недоїмка в сумі 8875,64 грн по сплаті страхових внесків до відділення Фонду соціального страхування на випадок безробіття України у Золочівському районі Львівської області, заборгованість по сплаті прибуткового податку в сумі 527032,92 грн, що стверджується наявними у справі довідками, листами, вимогами ПФУ, приписами  прокуратури про усунення порушень законодавства про оплату праці  та по сплаті недоїмки по сплаті внесків,  об”єктивно оцінивши зазначені обставини, виходячи разом з тим, із інтересів  обох сторін по справі та правомірності нарахування відповідачу пені, ступеня виконання зобов”язання, причин  неналежного виконання  зобов”язань відповідачем, прийшов до висновку про винятковість випадку і в межах  прав господарського суду, якими його наділено при прийнятті рішення ст..83 ГПК України, - про  необхідність та  доцільність  зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача  на 50 %, та задоволити в  цій частині вимоги позивача в сумі  1238,77 грн, а також про розстрочку  виконання рішення по справі  в частині стягнення основного боргу в сумі 262 641,90 грн з березня місяця 2009 року  по грудень місяць 2009 року рівними частинами , по  26 264,19 грн. щомісячно.

При  цьому судом також враховано, що в ході розгляду справи позивач  неодноразово звертався до суду з клопотаннями  про відкладення розгляду справи, з метою добровільного врегулювання спору, про продовження строків вирішення спору з тих причин, що  відповідач  питання графіку погашення боргу, а відтак,   питання можливих надходжень коштів на виконання цього графіку мав наміри врегулювати,  з Державним комітетом лісового господарства. Окрім того, 13.10.08 р між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про терміни погашення заборгованості за поставлені по  договору № 05/6  (станом на 01.10.2008 року) товари на суму 1150059,93 грн., шляхом  розтермінування погашення  боргу в період з листопада по грудень 2009 року ( сума основного боргу    436 935,90 грн, заявлена до стягнення у даній справі входить в суму 1150059 грн,93 коп, оскільки у графіку йдеться про поставки згідно договору № 05/6 , однак вже станом на 01.10.2008 р).      

       Вимоги позивача про стягнення  нарахованих 3 % річних   в сумі 619,38 грн. обґрунтовані, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України, і підлягають до задоволення.

       Щодо судових витрат.

       Відповідно до ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі  та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ( п.п.3,3-1 ч.1 ст.57 ГПК).

      Якщо позивач має пільги зі сплати державного мита, він повинен додати до позовної заяви документи, які підтверджують це право. Перелік пільг зі сплати державного мита встановлений ст..4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”. Якщо ці пільги пов”язані зі спеціальним статусом позивача, він зобов”язаний додати до позову документи, що підтверджують цей статус.

      Доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , чи документу, який підтверджує наявність у позивача пільг зі сплати державного мита,  в додатку до позовної  заяви, позивач не подав. Натомість, зазначив  в примітці  у позовній заяві про те, що  ТзОВ “Західмашсервіс”  звільнений від сплати державного мита на підставі п.38 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито”., а також, що він звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі постанови КМУ від 21.12.2005 року № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.

      Відповідно до п.38 ст.4  Декрету КМ України “Про державне мито” від сплати державного мита звільняються : державні замовники та виконавці державного замовлення – за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.

     Загальні правові та економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку ( закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг ( далі –продукція) для задоволення державних потреб суб”єктами господарської діяльності України всіх форм власності встановлює Закон України “Про поставки продукції для державних потреб” з відповідними змінами, внесеними до зазначеного Закону Законом України “Про внесення змін до ЗУ “Про поставки продукції для державних потреб”..

      Відповідно до ст.1 зазначеного Закону , державні потреби –це потреби України в продукції необхідній для розв”язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

     Державне замовлення –це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній ) основі складу та обсягів продукції, необхідних для державних потреб; розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб”єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

    Державні замовники –Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України, а також  державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

     Виконавці державного замовлення –це суб”єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для  державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

     Державний контракт –це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов”язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

     Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього.

     Обсяги коштів для закупівлі зазначеної продукції передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

     Потреба в продукції, необхідній для забезпечення виконання регіональних цільових програм ( поставки продукції для регіональних потреб), визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до положень цього Закону.

     Поставки продукції для виконання регіональних програм забезпечується за рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також позабюджетних  джерел, що залучаються для цієї мети.

    Особливості відносин, що виникають у зв”язку з  формуванням і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються окремими  актами законодавства України.

     З метою організації робіт, пов”язаних з формуванням державного замовлення, розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок продукції для державних потреб, доводять до державних замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладення державних контрактів з виконавцями державного замовлення, якщо інше не встановлено законом.

    Державні замовники забезпечуються Кабінетом Міністрів України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення, якщо інше не передбачено законом, і є відповідальними за задоволення державних потреб у відповідній продукції.

    Як вбачається з матеріалів справи, укладенню договору  № 05/6 від 05.06.2008 р закупівлі продуктів нафтоперероблення перебувала  процедура закупівлі, передбачена Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

     Відповідно до положень зазначеного закону замовник –розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається суб”єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем торгів договір про закупівлю, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації.

    Учасник процедури закупівлі –фізична чи юридична особа ( резидент або нерезидент), що підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі та подає чи подала тендерну пропозицію.

   Договір про закупівлю –письмова угода між замовником та учасником –переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

    Закупівля може здійснюватись шляхом, зокрема, такої процедури як відкриті торги, що мало місце в даному випадку.

    Умови здійснення процедур закупівлі товарів, робіт  і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватись або змінюватись виключно цим Законом та виключно у випадках, перебачених цим Законом.

    Таким чином, виходячи з наведеного, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність у нього пільги щодо сплати державного мита в доход державного бюджету України за подання даного позову до господарського суду, яка передбачена п.38 ст.4  Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, є безпідставною.

    Якщо передбачені у пунктах, зокрема 4,10 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можливо стягнути за результатами розгляду справи. Зазначене вказано, зокрема , і в роз”ясненні президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.97 р № 02-5/289 із наступними внесеними змінами.

     Відповідно до ст..44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат адвоката, тощо.

     Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських спорів”  ( господарські спори)  встановлено за нульовою ставкою; для  всіх інших позивачів –за ставкою 118 гривень.

    В даному випадку, позивач, у встановленому порядку не звільнений від сплати державного мита,  відтак, повинен був оплатити витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при поданні даної позовної заяви до суду.

    Виходячи із ціни позову 440032,82 грн за позовною заявою від 25.08.2008 р, стягненню з позивача в дохід державного бюджету України підлягає державне мито в сумі 4 400,33 грн. , а також -  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Відповідно до ст.49 ГПК України,  якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне митоо незалежно від результатів вирішення спору.

    У разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов”язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок  відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

    Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову  - на відповідача.  

    Відповідно,  з відповідача підлягає стягненню  на користь позивача за результатами даної справи 4 400,33 грн  державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    У ст.59 Конституції України  гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов”язується з вільним вибором “захисника своїх прав”. Оплата послуг адвоката згідно з ст.44 ГПК входить до складу судових витрат. На підставі ст.49 ГПК оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Таким чином, відповідно до зазначених норм, що складу вказаних судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст..2 Закону “Про адвокатуру”, зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Що стосується можливості включення  витрат на оплату правової допомоги до складу судових витрат, передбачених ст.44 ГПК, то ця норма розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають оплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

У позові позивач просить відшкодувати 22000.00 грн,  що складають оплату послуг адвоката. До матеріалів справи позивачем додано Договір від 03.08.2008 року про надання правової допомоги., який укладений між ТзОВ “Західмашсервіс”   (замовник) з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем Лев Романом Олександровичем ( виконавець), що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, з другої сторони. Предметом зазначеного договору є надання юридичних послуг замовнику. Відповідно до цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов”язання по представництву та захисту інтересів замовника у господарському суді Львівської області по справі за позовом замовника до ДП “Золочівський лісгосп” про стягнення заборгованості. Виконавець ( п.2.1 зазначеного договору) зобов”язується надати послуги по забезпеченню інтересів замовника по предмету договору та в терміни необхідні для їх виконання. Відповідно до п.3.1 зазначеного договору, за надання виконавцем правових послуг, передбачених п.1.2 даного договору, встановлюється плата у розмірі 22000,00 грн. Вказану суму коштів позивач перерахував  17.09.2008 р по платіжному дорученню № 1320 приватному підприємцю Лев Р.О. Таким чином, що вбачається зі змісту договору від 03.08.2008 р про надання правової допомоги,  не обґрунтовується, що плата у розмірі 22000,00 грн є пов”язана з розглядом даної справи.

      У п.1 роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального кодексу України” зазначається, що відповідно до розділу У1 ГПК судовими витратами є пов”язані з розглядом  справи в господарському суді витрати.

       На підставі наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з  відповідача, Державного підприємства  Золочівське лісове господарство”, на користь позивача , Товариства з обмеженою відповідальністю “Західмашсервіс” 22 000,00 грн витрат, які є платою фізичній особі-підприємцю за надання правової допомоги.

Позивач не довів, що витрати, понесені ним у зв”язку із реалізацією процесуальних прав у розгляді даної справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, а відтак, що є підстави для відшкодування цих витрат згідно зі ст..49 ГПК України.

Витрати в сумі 22000,00 грн. не підлягають відшкодуванню позивачу.

       На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 32,33,34,36, 43,44,45,46,47,54, 55,57,75, п.1.1 ст.80,  ст.82, п.п.3,6 ч.1 ст.83, ст.ст.84,85 ГПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Західмашсервіс”  ( Львівська область, Золочівський район, с.Ясенівці, код ЄДРПОУ 32837591) в доход державного бюджету України 4 400,33 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, несплачені ним при поданні позовної заяви до суду.

2.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Державного підприємства “Золочівське лісове господарство” ( Львівська область, Золочівський район, с.Струтин, код ЄДРПОУ 00992467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Західмашсервіс” ( Львівська область, Золочівський район, с.Ясенівці, код ЄДРПОУ 32837591) :

           а)  262 641,90 грн. основного боргу;

           б) 1238,77 грн. пені, 3 % річних в сумі  619,38 грн. , 4 400,33 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Виконання п.п. “ а” п. 3 резолютивної частини даного  рішення  розстрочити   з березня місяця 2009 року по грудень місяць включно 2009 року і стягувати  щомісячно з відповідача на користь позивача  по 26 264,19 грн.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. Припинити провадження в частині  вимоги про стягнення 174 294,00 грн. основного боргу.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.