Рішення

від 04.07.2013 по справі 910/8770/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8770/13 04.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект» Простягнення 14 916,31 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Шилов А. К. - за дов.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект» 14 198,50 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 717,81 грн., а всього 14 916,31 грн..

04.07.2013р. Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 08.05.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалами суду від 30.05.2013р. та 20.06.2013р. не подав. Водночас, ухвали суду від 08.05.2013р., від 30.05.2013р. та від 20.06.2013р. направлені на поштову адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект»: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28. Зазначені ухвали суду від 08.05.2013р., від 30.05.2013р. та від 20.06.2013р. були вручені уповноваженому Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект»за довіреністю „Луценко".

Тому примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвал господарського суду від 08.05.2013р., від 30.05.2013р. та від 20.06.2013р.), повернуті органами зв'язку з позначкою „вручено" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (Постачальник, Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект» (Покупець, Відповідач) було укладено Договір на поставку товару № 15095.

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю товар, зазначений у специфікації/накладних (на умовах DDP, ІНКОТЕРМС 2010), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов зазначеного Договору Позивачем було передано Відповідачу товарів на загальну суму 30 198,50 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 6708 від 10.10.11 р. - на суму 21 117,52 грн.;

- № 6724 від 10.10.11 р. - на суму 840,00 грн.;

- № 1051 від 27.02.12 р. - на суму 6 790,19 грн.;

- № 2277 від 12.04.12 р. - на суму 1 450,79 грн.

За твердженням Позивача, з яким суд погоджується, оскільки, відповідно до умов Договору, товар повинен бути оплачений протягом 14 календарних днів з моменту його поставки, то граничні строки оплати закінчились:

- за накладною № 6708 від 10.10.11 р. - 24.10.11 р.;

- за накладною № 6724 від 10.10.11 р. - 24.10.11 р.;

- за накладною № 1051 від 27.02.12 р. - 12.03.12 р.;

- за накладною № 2277 від 12.04.12 р. - 26.04.12 р.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач за поставлені товари розрахувався лише частково - а саме по видатковій накладній № 6708 був здійснений платіж на суму 16 000,00 грн. Будь-яких інших платежів по зазначеному Договору Відповідачем здійснено не було.

Таким чином, за твердженням Позивача, заборгованість Відповідача по Договору № 15095 складає 14 198,50 грн.

Суду доведено, що з метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача були направлені претензії № 02-06/2042 від 17.07.2012 року та № 02-06/2078 від 04.10.2012 року з вимогою оплатити поставлені товари, проте жодної відповіді на зазначені претензії на адресу Позивача не надходило і заходів щодо погашення заборгованості з боку Відповідача вжито не було.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір № 15095 від 15.09.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору, Покупець здійснює оплату кожної поставленої партії Товару згідно рахунку-фактури шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Суду доведено, дати поставки Товару, які зазначені на видаткових накладних, тобто строк оплати за накладними № 6708 та № 6724 закінчився 24.10.11 р., за накладною № 1051 - 12.03.12 р., а за накладною № 2277 - 26.04.12 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт постачання Товарів відповідно до умов Договору Відповідачу, а також факт існування заборгованості у Відповідача перед Позивачем за поставлені товари в розмірі 14 198,50 грн., який Відповідачем не спростований, і тому сума заборгованості в сумі 14 198,50 грн. має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 717,81 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем жодним чином не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «Оптіма-Проект» (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, код ЄДРПОУ 35726561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 3, каб. 3, код ЄДРПОУ 34937637) 14 198 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 717 (сімсот сімнадцять) грн. 81 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 19.07.2013р.