Рішення

від 18.02.2009 по справі 19/446-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/446-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" лютого 2009 р.                                                                          Справа № 19/446-08

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аляска ЛД», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ЛД», с. Зазим'є                                                                                                                  

про стягнення 501017,44 грн.

                                                                                                             суддя Т.П. Карпечкін

від позивача – Вакал О. І. (дов. № 49 від 25.11.2008 року);

від відповідача – Садова А. В (дов. від 06.02.2007 року).  

          обставини справи:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Аляска ЛД»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ЛД» (далі-відповідач) про стягнення  501017,44 грн.

Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 14 листопада 2008 року та призначено справу до розгляду на 1 грудня   2008 року.

         Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва.

         На підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено за спільним клопотанням сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання  відповідачем зобов'язань   за    договором    поставки № 148/П укладеним   між   сторонами  3 травня     2007 року, а саме відповідач не розрахувався за отриманий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 392392,97 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 37957,87 грн. яка розраховувалась за окремими накладними за період, що не перевищує півроку відповідно до розрахунку, штраф в розмірі 10% в сумі 39239,30 грн. відповідно до п. 7.2 договору,             3% річних в розмірі 6183,04 грн. за період з 9 березня 2008 року по 24 жовтня 2008 року та інфляційні в розмірі 25244,26 грн. за період з 9 березня 2008 року по 23 травня 2008 року.

В ході розгляду справи представником позивача неодноразово подавались до суду заяви про зменшення позовних вимог в зв'язку із частковою сплатою заборгованості відповідачем в останній заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 303010,97 грн. основного боргу, пеню в розмірі 37957,87 грн., штраф в розмірі 10% в сумі 39239,30 грн., 3% річних в розмірі 6183,04 грн. та інфляційні в розмірі       25244,26 грн.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві № 99 від 3 грудня 2008 року на позовну заяву, доповненнях до відзиву № 3 від 13 січня 2008 року, доповнення до відзиву № 14 від 29 січня 2009 року проти позову заперечує частково та зазначає. що основний борг відповідача перед позивачем складає 284392,97 грн. з врахуванням невірно проведеного позивачем розрахунку та часткової сплати відповідачем заборгованості. Також представник відповідача заперечує проти стягнення пені в розмірі 37957,87 грн. яка розраховувалась за окремими накладними за період, що не перевищує півроку відповідно до розрахунку та  штрафу в розмірі 10% в сумі 39239,30 грн. відповідно до п. 7.2 договору одночасно, оскільки вважає, що за одне і те ж правопорушення ніхто не може бути притягнутий до відповідальності двічі у відповідності до ст. 61 Конституції України.  

           18 лютого 2009 року відповідно до ч. 2 ст. 85  Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Липова Долина», яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю „Аляска ЛД» (за договором-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат ЛД» (за договором-покупець) 3 травня 2007 року укладено договір поставки № 148/П (далі-договір). За умов договору постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку встановлених договором (п. 1.1 договору). Під товаром слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних або рахунках, або специфікаціях, котрі являються невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). Загальна сума договору визначається сторонами при підписанні видаткових накладних на поставку товару шляхом її збільшення на суму наступної, погодженої сторонами партії товару. Партією вважається кількість товару, що поставлена за однією накладною (п. 1.3 договору). Ціна. Асортимент, номенклатура, найменування, кількість товару вважається остаточно погодженими сторонами після підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.1 договору). Ціна за одиницю товару вказується у накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору). Покупець приймає та оплачує товар у відповідності з цінами вказаними у накладній (п. 6.1 договору).  Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару від постачальника та підписання накладної (п. 6.3 договору). Сторони домовились, що днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, фактично надійшла на поточний рахунок постачальника (п. 6.4 договору). Покупець, у разі порушення строків оплати товару передбачених п. 6.2 договору сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від суми боргу, також у разі якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання перевищатиме тридцять календарних днів з моменту отримання товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому порушені зобов'язання покупця (п. 7.2 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2007 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

12 березня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору поставки № 148/П від 3 травня 2007 року, за умов якої змінено найменування постачальника у зв'язку із зміною назви підприємства.

Позивач зобов'язання за договором виконав належно, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 1555946,28 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 16-26).

Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежно, а саме частково розрахувався за товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі   280881,87 грн., що підтверджується банківськими виписками з особистого рахунку.

За прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу  пеню в розмірі 37957,87 грн. яка розраховувалась за окремими накладними за період, що не перевищує півроку відповідно до розрахунку, штраф в розмірі 10% в сумі 39239,30 грн. відповідно до п. 7.2 договору, 3% річних в розмірі 6183,04 грн. за період з 9 березня 2008 року по 24 жовтня 2008 року та інфляційні в розмірі 25244,26 грн. за період з 9 березня 2008 року по 23 травня 2008 року.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача позов визнав частково.    

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

  При вирішенні спору враховано, що відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позовні   вимоги   в   частині   стягнення   основного  боргу в сумі 303010,97 грн.   підлягають задоволенню частково в сумі 280881,87 грн. в іншій частині судом відмовлено, оскільки позивачем не доведено документально суду, що заборгованість відповідача складає 303010,97 грн. Матеріалами справи документально підтверджено про, що зазначено вище, що заборгованість відповідача перед позивачем в частині стягнення основного боргу складає 280881,87 грн.

 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу        (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування               (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає 25244,26 грн. - інфляційних  та 6183,04 грн. - 3% річних, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 37957,87 грн., яка розраховувалась за окремими накладними за період, що не перевищує півроку відповідно до розрахунку та штрафу в розмірі 10% в сумі 39239,30 грн. відповідно до п. 7.2 договору, підлягають задоволенню частково в розмірі 10% штрафу в сумі 39239,30 грн. виходячи з наступного.

Зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як штраф, пеня і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання (ст. 546 та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штраф у відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України –це неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та підлягає стягненню однократно за окремо здійснене правопорушення та носить характер тривалої санкції, натомість позивачем розраховано неустойку як підсумок штрафу в процентному відношенні за прострочення понад тридцяти календарних днів та пені в залежності від кількості днів прострочення окремо по кожній накладній.

Тобто позивач просить суд притягнути до відповідальності відповідача за одне й те саме порушення двічі.

Пунктом 7. 2 договору встановлено, що покупець, у разі порушення строків оплати товару передбачених п. 6.2 договору сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від суми боргу, також у разі якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання перевищатиме тридцять календарних днів з моменту отримання товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому порушені зобов'язання покупця.

Відповідач прострочив зобов'язання по оплаті вартості товару терміном понад тридцяти календарних днів.

Але не може бути стягнуто одночасно неустойку у вигляді пені та штрафу, оскільки згідно ст. 61 Конституції України, неможливо двічі бути притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.  

Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України про, що зазначено в постанові від 13 грудня 2007 року у справі № 20/157.

Враховуючи викладене  позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

  Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.   

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат ЛД»(07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Лісова, 45Б, код 34719855) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Аляска ЛД»(03680, м. Київ, б-р. І. Лепсе, 8, корп. 59, код 30056246) – 280881  (двісті вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят одна)   грн.     87  коп. основного боргу, 39239 (тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 30 коп. штрафу, 6183 (шість тисяч сто вісімдесят три) грн. 04 коп. 3% річних, 25244 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 26 коп. інфляційних та судові витрати: 3515 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 48 коп. державного мита та 82 (сто вісімнадцять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 13.03.2009 року