Вирок

від 26.06.2013 по справі 200/7416/13-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

провадження № 1-кп/200/241/2013 справа № 200/7416/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року червня 26 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово,

під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляди В. В.,

з участю: прокурора Чередника А. В.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000032, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, українця за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, постійно проживає без реєстрації у м. Дніпропетровську на жилому масиві «Тополь-2»АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вдень, 11.12.2012, більш точного часу встановити видалося не можливим, у м. Дніпропетровську в приміщенні відділення Дніпропетровської регіональної дирекції № 1 Публічного акціонерного товариства Банку «ТРАСТ» по вулиці Глінки, 20, з метою отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 надав працівнику цього банку ОСОБА_2 завідомо підроблену довідку про доходи № 21 від 06.12.2012, начебто видану ПП «Білайс-Агро», згідно якої він працює в даній організації на посаді начальника відділу збуту та постачання, та за період часу з червня 2012 по листопад 2012 року отримав заробітну платню у загальній сумі 41 758 гривень 20 коп., що не відповідає дійсності, чим усвідомлено використав підроблений офіційний документ.

Під час досудового розслідування прокурором досягнуто угоди з обвинуваченим про визнання винуватості за ч. 4 ст. 358 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді одного року обмеження волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 31 травня 2013 року в приміщенні прокуратури Бабушкінського районну м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з переданих до суду документів, на підставі яких укладена угода, фактичні данні довідки про доходи від 06.12.2012 за № 21, оформленої від імені ПП «Білайс-Агро» (ОКПО 32466300) на ім'я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 45), визнану речовим доказом по справі (т.1 а.с. 43-44), що містить інформацію про працевлаштування та заробітної платні ОСОБА_1 на вказаному підприємстві за період з червня 2012 по листопад 2012 року, яка згідно відповіді УПФУ в Бабушкінському та Ленінського районів м. Дніпропетровська (т.1 а.с. 24, 25) не відповідає дійсності, у зв’язку з чим прямо підтверджує дійсність наявності предмета злочину. В той же час, надані ОСОБА_1 в момент оформлення кредиту копії паспорту та довідки ІПН (т.1 а.с. 46-48) прямо викриває його у вчиненні вказаного злочину, що також узгоджується з його показаннями.

Добуті об’єктивні відомості про предмет і засіб вчинення злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до злочинних посягань, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у використанні завідомо підробленого офіційного документу, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч. 4 ст. 358 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з’ясовано, що ОСОБА_1, який вперше скоїв злочин, своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв’язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст.. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст.. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 31 травня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 4 ст. 358 КК України під страхом скасування цього вироку протягом трьох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину за пред’явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді одного року обмеження волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обов’язки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази:

довідку про доходи № 21 від 06.12.2012, копії паспорта та ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_1, анкети позичальника, - зберігати у кримінальній справі;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - також зберігати у кримінальній справі.

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобов’язання в обсязі покладених на нього обов’язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий