Постанова

від 02.03.2009 по справі 5/336

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/336

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

02.03.09 р.                                                                                          № 5/336          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Шкурдової  Л. М.

                                                  Мостової Г.І.

секретар судового засідання   Олійник О.Л.,

представники сторін:

від позивача:               Крат А.В. –дов. №01-6/8185 від 06.10.2008р., представник;

від відповідача:              не з'явився;

розглянувши апеляційну відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2008р.

по справі №5/336 (суддя Гетя Н.Г.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії

до          Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна

про          стягнення 33760,58 грн.,

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна заборгованість за електричну енергію в розмірі 33760,58 грн. (а.с.2-4).

Згідно заяви №84-02/823 від 05.09.2008р., позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 32465,32грн. (а.с.57).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2008р. по справі №5/336 позовні вимоги задоволено (а.с.77-78). Ухвалою місцевого суду від 03.10.2008р. в рішенні від 09.09.2008р. по справі №5/336 виправлено описку в резолютивній частині (а.с.82).

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в порушення договору не проводив оплату отриманої електричної енергії.

Не погоджуючись з рішенням, ВАТ ім. Мічуріна звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк подання апеляційної скарги та скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2008р.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2008 року по справі №5/336 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Під час розгляду скарги представник позивача проти її задоволення заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 02.03.2009р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.

ВАТ „Полтаваобленерго” відповідно до п.1.2. «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442, є електропередавальною організацією.

26.05.2003 року між ВАТ „Полтаваобленерго” в особі Лохвицької філії та ВАТ ім. Мічуріна було укладено договір про постачання електричної енергії №63 (а.с.8-11), яким передбачено, що позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно договору та додатків до нього.

Згідно п. 2.2.3. договору №63, відповідач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із додатком №2 «Порядок розрахунків»та додатком №3 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно п. 4.2.1 договору №63, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 9.4 договору №63 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і укладається на термін до 31.12.2003р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або його умов.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період, договір №63 від 26.05.2003р. є продовженим, оскільки жодною із сторін не було письмово заявлено про припинення його дії.

Згідно додатку №2 «Порядок розрахунків»до договору №63 від 26.05.2003 року, розрахунковим вважається період з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться відповідачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача електричної енергії. Споживач до 19 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду (а.с.13).

Позивач заявлений позов з урахуванням уточнень до нього обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань не проводив оплату отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим за період із 20.10.2007 р. по 20.05.2008 р. він має заборгованість перед позивачем у сумі 32456,32 грн. (станом на 01.06.2008р.), а саме: 30457,42 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, що підтверджується розрахунком (а.с.14) та 2007,90 грн. пені за період з листопаду 2007 р. по травень 2008 р., яка нарахована відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за №543-96 від 22.11.1996 року та згідно п.4.2.1 договору №63.

Відповідач вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2008р. по справі №5/336 має бути залишене без змін з наступних підстав.

Частина 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно абз.2 ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст.265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,

якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт обсягів поставленої енергії за  період з 20.10.2007 р. по 20.05.2008 р. підтверджується актами про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії (а.с.15, 18, 20, 22, 24). За результатами спожитої енергії позивачем відповідачу були надіслані рахунки №А063/12 від 24.12.2007р., №А063/01 від 20.01.2008р., №А063/02 від 20.02.2008р., №А063/03 від 20.03.2008р., №А063/04 від 20.04.2008р., №А063/05 від 20.05.2008р., №063 від 27.06.2008р. (а.с.16, 19, 21, 23, 25-27).

За розрахунками позивача, за період з 20.10.2007 р. по 20.05.2008 р. відповідач не повністю розрахувався за поставлену електричну енергію, а його заборгованість становить 30457,42 грн. (а.с.14). Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач зазначений розрахунок заборгованості не спростував, доказів проведення оплати у передбачений договором спосіб не надав.

Відповідач, на якого, відповідно до ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок надати відповідні докази проведення оплати за поставлену електроенергію, вказану обставину не підтвердив. Ні копій платіжних документів, ні будь-яких інших доказів ВАТ ім. Мічуріна надано не було.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції який дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем за використану електричну енергію на суму 30457,42грн.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 4.2.1 договору №63 передбачає, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, відповідач сплачує позивачу електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Обрахунок суми пені здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає. Отже, вимога позивача про стягнення 2007,90 грн. пені, яка є похідною від вимоги про стягнення боргу за використану електричну енергію, також підлягає задоволенню.

Посилання відповідача про те, що місцевим судом оскаржене рішення винесене за відсутності представника відповідача, не може вважатися підставою для скасування ухвали суду, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, з наступних підстав.

Ухвалою від 07.08.2008р. розгляд справи №5/336 відкладений до 09.09.2008р. Копія даної ухвали була відправлена учасникам провадження 13.08.2008р., що підтверджується штемпелем на ухвалі (а.с.50зворот).

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-IV від 15.05.2003р. (далі –Закон №755-IV), якою визначений статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ст.1 Закону №755-IV, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст.17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (ч.2 ст.17 Закону), а також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.5 ст.17 Закону). Зміна місцезнаходження, відповідно до ч. 6 ст. 9, ч. 6 ст. 19 Закону №755-IV, тягне внесення змін до є Єдиного державного реєстру та заміну свідоцтва про державну реєстрацію підприємства.

На виконання ухвали апеляційного суду від 26.01.2009р., Державний реєстратор в Лохвіцькій районній державній адміністрації Полтавської області надіслав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої місцезнаходженням ВАТ ім. Мічуріна є 37205, Полтавська область, Лохвицький район, селище Криниця. Саме зазначена адреса вказана в позовній заяві.

Таким чином, безпідставними є посилання відповідача про те, що місцевим судом не було його повідомлено належним чином.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги відповідач під час перегляду апеляційної скарги не надав.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від -09.09.2008р. у справі №5/336 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2008р. у справі №5/336 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ім. Мічуріна - без задоволення.

2. Справу №5/336 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

                                                                                                    Мостова Г.І.

Дата відправки  18.03.09