Постанова

від 12.06.2013 по справі 804/6447/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/6447/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняМаксименко Е. за участю представників сторін: від позивача від відповідача Бутенко А.А. Самсоненко Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Термаш» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та, з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 14.05.2013р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту № 132/224/35164503 від 23.01.2013р. по неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Термаш» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за період грудень 2011 року, січень, березень-вересень 2012 року; ПП «АТМ» за період серпень-жовтень 2012 року, ТОВ «Ліга» за період лютий, квітень-липень 2012 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті №132/224/35164503 від 23.01.2013р. висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» за період грудень 2011 року, січень, березень-вересень 2012 року; ПП «АТМ» за період серпень-жовтень 2012 року; ТОВ «Ліга» за період лютий, квітень-липень 2012 року;

- зобов'язати відповідача відновити в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показники податкової звітності ТОВ «Термаш» у додатку № 5 по податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Ферріт-Д» за період грудень 2011 року, січень, березень-вересень 2012 року; ПП «АТМ» за період серпень-жовтень 2012 року; ТОВ «Ліга» за період лютий, квітень-липень 2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією за результатами проведеної зустрічної звірки було складено акт від 23.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки позивача, при цьому, вказаний акт містить висновки про те, що перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме - встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Термаш» по ланцюгу постачання з постачальниками ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ», ТОВ «Ліга» - контрагенти/покупці. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що перевірку проведено без наявності на те підстав та повноважень, з порушенням встановленого порядку її проведення, а висновки ДПІ не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на те, що органом державної податкової служби порушено п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядок проведення зустрічних звірок, які передбачають співставлення бухгалтерських документів з даними податкової звітності позивача, тоді як перевірка була проведена на підставі даних інформаційних баз АРМ «Аудит», АРМ «РПП», АРМ «Бест звіт» без дослідження і співставлення бухгалтерських документів. Також, позивач вказує на те, що і будь-яких рішень щодо проведення перевірки позивача податковим органом не приймалося, а тому, на думку позивача, викладені висновки у акті перевірки, які містять посилання на нікчемність правочинів є безпідставними та не можуть бути належними доказами щодо нереальності здійснення позивачем господарських операцій. Окрім того, позивач вказує у позові і на те, що податковому органу не надано повноважень будь-яким законом щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України та повноважень щодо визнання угод удаваними чи нікчемними. Також, позивач вважає, що є протиправними дії відповідача щодо зміни показників податкової звітності позивача на підставі вищевказаного акту від 23.01.2013р. в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» без подання самим позивачем уточнюючих декларацій чи розрахунків,оскільки норми Податкового кодексу України не передбачають коригування таких показників на підставі актів перевірок чи зустрічних звірок платників податків без прийняття відповідного рішення суб'єктом владних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі посилаючись на те, що за юридичною адресою ТОВ «Термаш» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити не має можливості, що унеможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки у зв'язку з чим для проведення звірки використано бази даних податкової інспекції: АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»;БД «Бест-звіт; АІС «РПП» та складено акт №132/224/35164503 від 23.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термаш» щодо не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт -Д» за грудень 2011р., з ПП «АТМ» за серпень-жовтень 2012р. та з ТОВ «Ліга» за період лютий, квітень-липень 2012р. Такі висновки податковою інспекцією зроблені також у зв'язку з перевіркою і контрагентів позивача за якими встановлено нереальність здійснення операцій по ланцюгу постачання, оскільки вказані вище контрагенти позивача не мали можливості здійснювати організацію транспортування та продажу товарів у зв'язку з відсутністю виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання необхідних для умов здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій по складанню акту, то відповідач зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, ні актом індивідуальної дії, не створює і не спричиняє прав чи обов'язків у особи, а лише фіксує встановлені певні обставини та висновки даних осіб про наявність порушень податкового законодавства. Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача про коригування показників податкової звітності та зобов'язання ДПІ відновити показники податкової звітності відповідач зазначає, що жодних протиправних дій по відношенню до позивача ДПІ не здійснювала, оскільки не в змозі це робити технічно, законодавчо не передбачена можливість органів ДПС змінювати (коригувати) показники податкової звітності платників податків.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.06.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що Державною податковою інспекцією у Бабушінському районі м. Дніпропетровська 23.01.2013р. на підставі довідки №38-065/10/04-065 від 25.08.11р., згідно п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Термаш», а саме: фахівцями ДПІ з метою вручення листа про проведення зустрічної звірки здійснено виїзд за юридичною адресою позивача - м.Дніпропетровськ, вул.Гладкова, буд.47 кв.183 та перевіркою встановлено не знаходження позивача за вказаною адресою про що складено відповідний акт(а.с.77 том 1).

23.01.2013р. податковою інспекцією було складено акт №132/224/35164503 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Термаш» щодо не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за період грудень 2011 року, за період січень, березень-вересень 2012р., ПП «АТМ» за період серпень-жовтень 2012р., ТОВ «Ліга» за період лютий, квітень-липень 2012р. (а.с.15-33 том 1).

Також, зі змісту вищенаведеного акту вбачається, що незнаходженням суб'єкта господарювання за юридичною адресою унеможливлює отримання первинних документів для проведення перевірки, а тому для перевірки використані бази даних ДПІ - АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», БД «Бест -Звіт, АІС «РПП».

За висновками цього акту встановлено, що перевіркою ТОВ «Термаш» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид,обсяг,якість та розрахунки, а саме - встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Термаш» - по ланцюгу постачання з : постачальниками ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ», ТОВ «Ліга» - ТОВ «Термаш» - контрагенти/покупці (а.с. 17, 33 том 1).

На підставі вказаного вище акту від 23.01.2013р. № 132/224/35164503 податковою інспекцією було здійснено відповідне коригування показників податкової звітності позивача за вказані вище періоди у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що підтверджується копією відповідного витягу з електронної бази даних, наданого відповідачем на вимогу суду (а.с.64-73 том 2).

Аналізуючи норми чинного податкового законодавства та вчинені відповідачем дії у ході проведення зустрічної звірки, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки та коригування податковим органом податкової звітності позивача в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р. лютий, квітень-липень 2012р., які відбулися на підставі акту від 23.01.2013р. №132/224/35164503 є такими, що вчинені не у спосіб визначений чинним податковим законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності до п.1, п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р № 1232 (далі - Порядок № 1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень діючого податкового законодавства можна прийти до висновку про те, що податкове законодавство надає повноваження податковим органам проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання за двох умов, а саме:

- якщо під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій суб'єктом господарювання;

- якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як вбачається з наданих суду документів, податковим органом за результатами проведеної зустрічної звірки було складено акт від 23.01.2013р. за № 132/224/3564503.

Зміст вищенаведеного акту не містить жодної з двох вищенаведених підстав необхідних для проведення зустрічної звірки, а зазначено, що зустрічна звірка проводиться на підставі довідки №38-065/10/04-065 від 25.08.2011р., що не передбачено та суперечить п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та п.2 Порядку № 1232.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості підстав для проведення зустрічної звірки податковим органом ні у акті зустрічної звірки не наведено, ні у ході судового засідання розгляду справи відповідних доказів щодо наявності у податкового органу сумнівів стосовно факту здійснення операцій позивачем або існування розбіжностей, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкового зобов'язання за спірний період не надано.

Пунктом 4 вказаного Порядку № 1232 також визначено, що орган ДПС (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом ДПС (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом ДПС (ініціатором) інформації орган ДПС (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Вимоги щодо направлення запитів органами державної податкової служби до платників податків чітко визначені п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, якими передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З вищенаведених норм вбачається, що проведення зустрічної звірки повинно передувати направленню податковим органом до платника податків відповідного запиту про надання інформації та її документального підтвердження.

Тобто, у даному випадку, податковий орган повинен був направити запит до позивача про надання інформації та її документального підтвердження щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за спірний період та відомостей на підтвердження правильності відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за вказаний період.

Так, як доказ на підтвердження виконання вимог п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України необхідних для проведення зустрічної звірки, відповідачем було надано суду копію запиту від 08.01.2013р. за № 2147/20/22-429 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з посиланнями на п.п.78.1.1, п.78.1 ст. 78, ст. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України в якому зазначалося про необхідність надання протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту запитуваної інформації для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки(а.с.74-75 том 2).

Суд критично оцінює зазначений вище документ, який не може бути прийнятий як належний доказ виконання вимог п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, оскільки як видно із його змісту, вказаний запит направлявся не з метою проведення зустрічної звірки, а з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі ст. 78.1 Податкового кодексу України.

Також не можуть бути прийняті судом і до уваги надана копія акту про не знаходження позивача за юридичною адресою, складений працівниками відповідача 23.01.2013р., з огляду на те, що норми п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України не містять посилань на необхідність вручення позивачеві відповідного запиту, а згідно вказаної норми передбачено саме надсилання такого запиту платнику податків, чого не було зроблено відповідачем в порушення вказаної норми.

Отже, з аналізу наданих відповідачем документів, судом зроблено висновок про те, що відповідний запит, який передує проведенню зустрічної звірки, відповідачем у спосіб, визначений п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України не направлявся.

В той же час, не вчинивши дії щодо направлення запиту у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства України, податковий орган без відома посадових осіб позивача здійснив зустрічну звірку без співставлення первинних бухгалтерських документів, а лише на підставі бази даних ДПІ - АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», БД «Бест-Звіт, АІС «РПП». (а.с.17 том 1).

Зазначене є порушенням норм п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 1 Порядку №1232, оскільки зустрічна звірка передбачає саме співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, чого, в даному випадку, не відбулося, оскільки позивач не отримував запиту податкового органу та не зміг на його вимогу надати первинні бухгалтерські документи для проведення зустрічної звірки за вказаний період.

Окрім того, п.4.6 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. № 236 ( далі - Методичні рекомендації) встановлено, що за результатами проведення зустрічної звірки складається довідка про результати проведення зустрічної звірки у двох примірниках та реєструється в журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій.

В той же час, п.4.4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звіру суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано представником відповідача в судовому засіданні, податковим органом фактично була проведена зустрічна звірка позивача за результатами якої складено акт, а не довідку, що є порушенням норм п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.

Зі змісту вказаного акту № 132/224/35164503 від 23.01.2013р. видно, що відповідачем зустрічна звірка проведена без фактичного співставлення даних первинних бухгалтерських документів, без відома та присутності директора позивача або уповноважених ним осіб представляти інтереси, у зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною адресою. Також зміст вищевказаного акту містить посилання на проведення уже не зустрічної звірки, а проведення перевірки на підставі даних ДПІ: АІС «АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», БД «Бест -Звіт, АІС «РПП», що в даному випадку суперечить як п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, п.1,2 Порядку № 1232, так і п.79.1 п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, якими передбачено, що документальна невиїзна позапланова перевірка здійснюється лише у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про проведення перевірки оформленого наказом та за умови надіслання такого наказу платнику податків(а.с.17 том 1).

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, будь-якого рішення керівником органу державної податкової служби у вигляді наказу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не приймалося.

Отже, дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача є безпідставними та такими, що суперечать ст.79 Податкового кодексу України.

За таких обставин, враховуючи наведені норми Методичних рекомендацій, відповідач з урахуванням обліку позивача у податковому органі за станом «9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) повинен був скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки, однак здійснив фактично зустрічну звірку та склав акт (який складається лише за результатами перевірки) в якому встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства без співставлення первинних бухгалтерських документів, при цьому, зазначивши про неможливість проведення такої звірки за відсутності позивача за місцезнаходженням, що є порушенням вищевказаних норм Податкового кодексу України, Порядку № 1232 та Методичних рекомендацій.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Термаш» за результатами якої складено акт від 23.01.2013р. № 132/224/35164503, є протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог п.73.3 ст. 73, п.79.1., п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, Порядку № 1232, Методичних рекомендацій, а тому слід захистити право позивача в тому числі і шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічної звірки, вийшовши за межі позовних вимог у відповідності до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, судом були і досліджені первинні бухгалтерські документи, які надані на підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ» та ТОВ «Ліга», а саме: копії договорів на виконання робіт, копії договорів поставок, копії специфікацій, копії видаткових та податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії рахунків-фактур, копії виписок банку та копії платіжних доручень, які свідчать про оплату позивачем за надані послуги та поставку товару на користь контрагентів позивача, що свідчить про рух активів позивача, де у складі вартості товару/робіт і послуг позивачем сплачено і суму ПДВ (а.с.76-250 том 1, а.с.88-166 том 2).

Зазначені первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать про реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій.

Так, актом від 23.01.2013р. не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на віднесення сум до складу валових витрат та валового доходу, а також формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, а також у постанові від 14.11.2012р. № К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, слід зазначити, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив, що є порушенням норм ст. 58 Податкового кодексу України.

Також, предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії відповідача вчинені на підставі акту від 23.01.2013р. № 132/224/35164503 по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем у вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р. на підставі акту №132/224/35164503 від 23.01.2013р. підтверджується наданим відповідачем витягом з електронної бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України» по платнику податків - ТОВ «Термаш» за вказаний вище період (а.с. 64-73 том 2).

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретно платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо не підтвердження господарських відносин, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей уз урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо проведення зустрічної звірки та складання акту за результатами зустрічної звірки 23.01.2013р. без співставлення первинних бухгалтерських документів, а також дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту від 23.01.2013р. задекларованих позивачем у спірний період.

Є безпідставними і посилання відповідача на те, що ним не вчинялося жодних протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки такі твердження спростовуються вищенаведеними доказами, в тому числі і наданими на вимогу суду самим представником відповідача.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період - грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп. понесені позивачем згідно квитанції № 34158.977.1 від 25.04.2013р.(а.с.12 том 1) з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» за результатами якої складено акт від 23.01.2013р. №132/224/35164503.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р., яке відбулося на підставі акту від 23.01.2013р. №132/224/35164503, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Термаш» у податкових деклараціях за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Термаш» включило до податкової звітності з податку на додану вартість, у тому числі у додатку № 5 до податкових декларацій за грудень 2011р., січень, березень-вересень 2012р., серпень-жовтень 2012р., лютий, квітень-липень 2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термаш» (49000, м. Дніпропетровськ вул.Гладкова, буд. 47 кв.183 код ЄДРПОУ 35164503) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41коп.(тридцять чотири грн. 41 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.06.2013р.

Суддя С.О. Конєва