Рішення

від 19.07.2013 по справі 905/3406/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.2013р. Справа № 905/3406/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтремонт», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 80 560грн.

за участю представників:

від позивача: Гришин В.Є. - директор

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 03.07.2013р. до 09.07.2013р., з 09.07.2013р. до 18.07.2013р. та з 18.07.2013р. до 19.07.2013р.

У судовому засіданні 19.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрліфтремонт», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №32 на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації від 30.07.2010р. у сумі 80 560грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт за період з червня 2012р. по квітень 2013р.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 4, 6, 22, 208, 212, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 198, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаюсь на те, що строк виконання грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором на час звернення позивача до суду не настав, оскільки сторонами був підписаний гарантійний лист від 19.11.2012р., відповідно до якого строк оплати вартості виконаних робіт за договором підряду №32 від 30.07.2010р. було розстрочено до серпня 2015р.

Позивач з вказаним твердженням відповідача не погоджується, зазначаючи, що підписання сторонами гарантійного листа від 19.11.2012р. не змінює умови договору та не звільняє відповідача від виконання прийнятих за вказаним договором зобов'язань з оплати вартості робіт.

Під час розгляду справи відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості у сумі 16 480грн., в решті позовних вимог просив відмовити. Також звертався до суду з клопотаннями про повернення позовної заяви без розгляду та про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 19.07.2013р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений про судове засідання належним чином, про що свідчить підпис представника на повідомленні про оголошення перерви з 18.07.2013р. до 19.07.2013р.; просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрліфтремонт» (далі - підрядник) був укладений договір підряду №32 на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації від 30.07.2010р. (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і систем диспетчеризації на об'єктах замовника, а замовник зобов'язався оплачувати вартість виконаних позивачем робіт.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт за місяць визначається відповідно до договірної ціни, яка розраховується за усередненими витратами з урахуванням строку експлуатації, кількості зупинок ліфту та складу робіт з урахуванням витрат, що включені рішенням виконкому в розрахунок тарифу на послуги з утримання житла.

Як пояснено сторонами, обсяги робіт, первісно визначені сторонами в додатку №1 до договору «Відомість обсягів та строків робіт», в подальшому змінювались додатковими угодами №2 від 04.03.2013р., №3 від 10.06.2013р.

Порядок оплати замовником робіт згідно п. 6.3 договору наступний: на підставі підписаних актів не пізніше десятого числа наступного місяця.

Строк дії договору за умовами п.п. 8.1, 8.2 встановлений з 01.08.2010р. до 31.12.2010р.; при цьому, договір вважається пролонгованим на наступний і кожний черговий рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила відмови від його пролонгації за два місяці до закінчення до строку договору.

Як свідчать матеріали справи, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №32 від 30.07.2010р. підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів: актом №143 за серпень 2010р. на суму 6 159грн. 75коп.; актом №176 за вересень 2010р. на суму 6 159грн. 75коп.; актом №211 за жовтень 2010р. на суму 6 720грн.; актом №245 за листопад 2010р. на суму 6 720грн.; актом №279 за грудень 2010р. на суму 6 720грн.; актом №4 за січень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №39 за лютий 2011р. на суму 6 720грн.; актом №73 за березень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №108 за квітень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №141 за травень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №177 за червень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №211 приймання виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за липень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №245 за серпень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №277 за вересень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №311 за жовтень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №345 за листопад 2011р. на суму 6 720грн.; актом №379 за грудень 2011р. на суму 6 720грн.; актом №4 за січень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №67 за лютий 2012р. на суму 6 720грн.; актом №72 за березень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №109 за квітень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №144 за травень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №178 за червень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №217 за липень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №252 за серпень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №290 за вересень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №325 за жовтень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №360 за листопад 2012р. на суму 6 720грн.; актом №395 за грудень 2012р. на суму 6 720грн.; актом №7 за січень 2013р. на суму 6 720грн.; актом №42 за лютий 2013р. на суму 6 720грн.; актом №77 за березень 2013р. на суму 11 200грн.; актом №115 за квітень 2013р. на суму 11 200грн.

Дані акти приймання виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що роботи за договором у період з серпня 2010р. по квітень 2013р. на загальну суму 229 599грн. 50коп. позивачем були виконані належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Відповідачем, в свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором на час звернення позивача до суду, що відбулось 13.05.2013р. (як свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, доданому до позовної заяви), на користь позивача в якості оплати виконаних робіт були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 149 039грн. 50коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 27.09.2010р. на суму 7 000грн., від 26.10.2010р. на суму 5 000грн., від 29.10.2010р. на суму 2 000грн., від 23.11.2010р. на суму 5 039грн. 50коп., від 30.11.2010р. на суму 2 000грн., від 29.12.2010р. на суму 5 000грн., від 30.12.2010р. на суму 2 000грн., від 01.02.2011р. на суму 5 000грн., від 23.02.2011р. на суму 10 000грн., від 20.04.2011р. на суму 5 000грн., від 26.07.2011р. на суму 7 000грн., від 31.08.2011р. на суму 5 000грн., від 22.09.2011р. на суму 5 000грн., від 28.04.2012р. на суму 1 000грн., від 08.05.2012р. на суму 2 000грн., від 21.05.2012р. на суму 2 000грн., від 22.06.2012р. на суму 2 000грн., від 25.06.2012р. на суму 2 000грн., від 27.06.2012р. на суму 1 000грн., від 23.07.2012р. на суму 5 000грн., від 01.08.2012р. на суму 3 000грн., від 29.08.2012р. на суму 3 000грн., від 30.08.2012р. на суму 2 000грн., від 31.08.2012р. на суму 1 000грн., від 05.09.2012р. на суму 1 000грн., від 26.09.2012р. на суму 5 000грн., від 27.09.2012р. на суму 3 000грн., від 28.09.2012р. на суму 2 000грн., від 18.10.2012р. на суму 3 000грн., від 31.10.2012р. на суму 4 000грн., від 19.11.2012р. на суму 2 000грн., від 23.11.2012р. на суму 6 820грн., від 13.12.2012р. на суму 2 100грн., від 26.12.2012р. на суму 6 720грн., від 15.01.2013р. на суму 2 100грн., від 31.01.2013р. на суму 6 720грн., від 28.02.2013р. на суму 1 000грн.,від 05.03.2013р. на суму 7 820грн., від 09.04.2013р. на суму 2 600грн., від 11.04.2013р. на суму 4 120грн.

Крім того, після звернення позивача до суду платіжними дорученнями №938 від 31.05.2013р. на суму 4 000грн., №949 від 04.06.2013р. на суму 5 000грн., №952 від 05.06.2013р. на суму 2 200грн., №956 від 06.06.2013р. на суму 2 100грн., №1004 від 01.07.2013р. на суму 9 000грн., №1008 від 02.07.2013р. на суму 4 300грн. відповідачем в рахунок сплати вартості виконаних робіт за договором були перераховані грошові кошти у загальній сумі 26 600грн.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості робіт за договором №32 від 30.07.2010р. станом на час вирішення спору виконані відповідачем на суму 175 639грн. 50коп.; решта вартості робіт на суму 53 960грн. не сплачена.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір №32 на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації від 30.07.2010р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку за підписаними сторонами за період з червня 2012р. по квітень 2013р. актами №178, №217, №252, №290, №325, №360, №395, №7, №42, №77, №115 в строк до десятого числа наступного місяця, тобто, враховуючи приписи ст.254 Цивільного кодексу України, до 10.07.2012р., 10.08.2012р., 10.09.2012р., 10.10.2012р., 13.11.2012р., 10.12.2012р., 10.01.2013р., 12.02.2013р., 12.03.2013р., 10.04.2013р., 10.05.2013р. відповідно.

Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Дійшовши висновку про настання граничних строків оплати вартості робіт за актами з червня 2012р. по квітень 2013р. саме у вказані терміни, судом не приймається до уваги посилання відповідача на ненастання строків оплати повної вартості робіт за договором підряду №32 від 30.07.2010р. у зв'язку з підписанням сторонами гарантійного листа від 19.11.2012р, з огляду на наступне.

Як визначено нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання також може припинитись за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новими зобов'язаннями між тими ж сторонами (новація).

За приписами ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Отже, заміна боргу позиковим зобов'язанням допускається виключно за домовленістю сторін, коли воля сторін спрямована саме на заміну одного зобов'язання іншим. Разом з тим, докази, які б свідчили про домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання за договором підряду №32 від 30.07.2010р. на позикове зобов'язання з новими строками виконання такого зобов'язання замовником, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні ст.ст. 604, 1053 Цивільного кодексу України гарантійний лист від 19.11.2012р. не є договором позики (новацією), за яким були припинені зобов'язання з оплати вартості робіт за договором №32 від 30.07.2010р.

Таким чином, як встановлено судом, за результатом підписання гарантійного листа від 19.11.2012р, сторони не припинили зобов'язань за договором №32 від 30.07.2010р., що підтверджується, зокрема, тим, що сторони продовжували виконувати свої зобов'язання за договором, а оплати вартості робіт після підписання гарантійного листа здійснювалась відповідачем з призначенням платежів: «за технічне обслуговування ліфтів згідно договору №32 від 30.07.2010р.»

На підставі викладеного, враховуючи, що згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, та з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем робіт за договором №32 від 30.07.2010р. у сумі 53 960грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, з урахуванням добровільного погашення відповідачем існуючої на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за договором в розмірі 26 600грн. під час вирішення спору, судом встановлено, що предмет спору між сторонами в цій частині є відсутнім, на підставі чого провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 26 600грн. за приписами п.1№ ст.80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Розглянувши спір по суті, суд зазначає про відмову в задоволенні клопотання відповідача стосовно повернення позовної заяви без розгляду за вимогами ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю повноважень в суду щодо повернення позовної заяви без розгляду після вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду. Суд також вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду через відсутність в суду обґрунтованих підстав на вчинення такої дії, передбачених ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 254, 525, 526, 530, 599, 604, 610, 612, 629, 837, 1053 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 15, 33, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 169, ідентифікаційний код 32035762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтремонт» (87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 167, ідентифікаційний код 36319210) заборгованість за договором підряду №32 на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації від 30.07.2010р. у сумі 53 960грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 720грн. 50коп.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліфтремонт», м. Маріуполь, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №32 на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації від 30.07.2010р. у сумі 26 600грн. припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 19.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко