Рішення

від 16.07.2013 по справі 910/8892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8892/13 16.07.13

За позовом Приватного підприємства "Коростенський завод шляхових машин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Ферома"

про стягнення 14 502,55 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача: Клименко О.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 14 502,55 грн. за договором №7А від 19.11.2010 та відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 було порушено провадження у справі №910/8892/13, розгляд справи було призначено на 04.06.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу №910/8892/13 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 суддя Спичак О.М. прийняв справу № 910/8892/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 02.07.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8892/13 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 910/8892/13 до свого провадження та призначив розгляд справи на 02.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 розгляд справи було відкладено на 16.07.2013.

16.07.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 11 823,62 грн., пеню в сумі 2 163,72 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 11,82 грн. та 3% річних в сумі 503,39 грн. за період з 30.11.2011 по 30.04.2013 та пеню в сумі 1 743,46 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 35,74 грн. та 3% річних в сумі 143,30 грн. за період з 27.09.2011 по 29.11.2011.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в межах заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 7А від 19.11.2010 було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 112 094,55 грн., проте відповідач не здійснив оплату позивачу у строк, встановлений п.3.2. вищенаведеного договору.

Також у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару за договором № 7А від 19.11.2010, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку п.6.2. вищезазначеного договору пеню в сумі 3 907,18 грн., а також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційне збільшення суми боргу в сумі 47,56 грн. та 3% річних в сумі 646,69 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання 16.07.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Також, в судовому засіданні судом було розглянуто заяву Приватного підприємства "Коростенський завод шляхових машин" про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2010 між позивачем - Приватним підприємством "Коростенський завод шляхових машин", в якості виробника, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Ферома", в якості замовника, було укладено договір № 7А (далі - договір), предметом якого є те, що виробник зобов'язується виготовляти та поставляти замовнику у повну його власність чавунні шківи та блоки, в подальшому "продукція", по номенклатурі та в кількості згідно зі Специфікацією які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується приймати вироблену продукцію та своєчасно проводити розрахунки на умовах даного договору.

Умовами договору сторони погодили, що замовник передає виробнику моделі для відливки виробів з чавуну та пресувальні форми для виготовлення моделей виробів з сталі. Моделі та прес-форми передаються по акту прийому-передачі на термін дії цього договору (п.1.2.), ціна продукції, що виготовляється виробником та постачається замовнику вказана у протоколі № 01-1К від 17 листопада 2010 р. "Погодження договірних цін на виготовлення відливок з чавуну та сталі", який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною (додаток № 1) (п.2.1.), загальна вартість продукції по даному договору складає 19 557 576,00 грн. на рік, у тому числі ПДВ - 3 259 596,00 грн. (п.2.2.), після підписання сторонами специфікації, виробник виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату продукції вказаної в специфікації (п.3.1.), замовник сплачує аванс в сумі 40% вартості замовленої продукції. Після фактично виготовленої і прийнятої замовником продукції замовник сплачує решту коштів (3.2.), виробник супроводжує передану замовнику продукцію: товарною накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною та сертифікатом якості на кожну партію відвантаженої продукції (п.3.3.), кожна партія продукції, що передається виробником, супроводжується відповідними документами, що згадані в п.3.3. цього договору (п.4.1.). Також умовами договору встановлено, що сторони за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору несуть майнову відповідальність у відповідності до вимог цього договору (п.6.1.), при невиконанні замовником термінів фінансових розрахунків з виробником останній сплачує виробнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки (п.6.2.)

Відповідно до видаткових накладних № 000000019 від 13.12.2010 на суму 62 352,00 грн., № 000000022 від 05.07.2011 на суму 1 680,00 грн., № 000000041 від 27.10.2011 на суму 1 743,96 грн., № 000000042 від 31.10.2011 на суму 14 000,00 грн., які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, а також відповідно до рахунку-фактури № 000000056 від 26.09.2011 на суму 32 318,59 грн., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 112 094,55 грн.

Відповідно до видаткової накладної на повернення № ВП-0000002 від 29.11.2011 на суму 23 918,65 грн. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 23 918,65 грн.

14.02.2013 Приватне підприємство "Коростенський завод шляхових машин" надіслало на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 2 від 14.02.2013, в якій просило погасити заборгованість у розмірі 11 823,62 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком поштової установи № 0301 від 14.02.2013.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 7А від 19.11.2010 у повному обсязі, а саме поставлено на користь відповідача товар за вищенаведеними накладними та рахунком-фактури на загальну суму 112 094,55 грн., але відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар у строк, встановлений п.3.2. вищезазначеного договору та не оплатив в повному обсязі поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість та у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 11 823,62 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ч.1 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору № 7А від 19.11.2010 встановлено, що при невиконанні замовником термінів фінансових розрахунків з виробником останній сплачує виробнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки.

Відповідно до п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як виробником, на виконання умов договору № 7А від 19.11.2010 було поставлено відповідачу товар відповідно до вищенаведених видаткових накладних та рахунку-фактури на загальну суму 112 094,55 грн., проте відповідач, як замовник, свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар у строк, встановлений п.3.2. договору № 7А від 19.11.2010 - повністю не виконав, оскільки відповідно до видаткової накладної на повернення № ВП-0000002 від 29.11.2011 на суму 23 918,65 грн. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 23 918,65 грн, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 823,62 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором № 7А від 19.11.2010 є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 7А від 19.11.2010, позивач просить стягнути з відповідача в порядку п.6.2. договору № 7А від 19.11.2010 за період з 30.11.2011 по 30.04.2013 пеню в сумі 2 163,72 грн., а також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційне збільшення суми боргу в сумі 11,82 грн. та 3% річних в сумі 503,39 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача в порядку п.6.2. договору № 7А від 19.11.2010 за період з 27.09.2011 по 29.11.2011 пеню в сумі 1 743,46 грн., а також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційне збільшення суми боргу в сумі 35,74 грн. та 3% річних в сумі 143,30 грн.

Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару у строк встановлений п.3.2. договору № 7А від 19.11.2010, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 11 823,62 грн., враховуючи те, що п.6.2. договору № 7А від 19.11.2010 встановлено пеню при порушенні покупцем п.3.2. вищезазначеного договору, тобто прострочення оплати товару, а також враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, з яким суд погоджується, а тому вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за періоди з 27.09.2011 по 29.11.2011 та з 30.11.2011 по 30.04.2013 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в сумі 11 823,62 грн. , пеня в сумі 3 907,18 грн ., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 47,56 грн. та 3% річних в сумі 646,69 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Ферома" (код ЄДРПОУ 31900337, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 8) на користь Приватного підприємства "Коростенський завод шляхових машин" (код ЄДРПОУ 32173375, місцезнаходження: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, буд. 1) 11 823 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 62 коп. основного боргу, 3 907 (три тисячі дев'ятсот сім) грн. 18 коп. - пені, 47 (сорок сім) грн. 56 коп. - інфляційного збільшення суми боргу, 646 (шістсот сорок шість) грн. 69 коп. - 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік Дата складання повного тексту рішення - 22.07.2013