Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/11238/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11238/13 09.07.13

За позовом Комунального підприємства «Фармація»

До Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району міста Києва»

про стягнення 47 920, 48 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Сопрунець О.М. - представник за довіреністю №309 від 03.04.2013.

від відповідача - Звягіна С.В. - представник за довіреністю.

В судовому засіданні 09.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 47 920, 48 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 було порушено провадження у справі №910/11238/13 та призначено її до розгляду на 09.07.2013.

В процесі провадження відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, не заперечував проти факту існування заборгованості в розмірі 42 804, 00 грн., пояснюючи тим, що КНП «ЦПМСД №2 Дніпровського району міста Києва» є одержувачем бюджетних коштів і вищезазначена заборгованість виникла внаслідок недофінансування з бюджету, в зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та трьох процентів річних від простроченої суми.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем на виконання умов договору по безоплатному відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів №14 від 02.04.2012, згідно реєстрів за рахунок власних коштів безоплатно на підставі рецептів лікарів відповідача, відпустив споживачам лікарські засоби, які відповідач відшкодував лише частково, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача за відпущенні лікарські засоби за пільговими рецептами відповідача згідно реєстру №14 грошові кошти в сумі 42 804, 00 грн., а також стягнути з відповідача за відпущенні лікарські засоби за пільговими рецептами відповідача згідно реєстру №20 грошові кошти в сумі 11, 10 грн., загалом позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 42 815, 10 грн.

Крім того, позивач, у відповідності до умов договору по безоплатному відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів №14 від 02.04.2012, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 799, 94 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 305, 44 грн.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких не заперечував проти факту укладеного між позивачем та відповідачем договору по безоплатному відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів №14 від 02.04.2012, а також не заперечував проти факту існування заборгованості в розмірі 42 804, 00 грн. Однак, відповідач наголошував на тому, що КНП «ЦПМСД №2 Дніпровського району міста Києва» є одержувачем бюджетних коштів і вищезазначена заборгованість виникла внаслідок недофінансування з бюджету, а тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та трьох процентів річних від простроченої суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між позивачем - Комунальним підприємством «Фармація», як виконавцем, та відповідачем - Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району міста Києва», як замовником, було укладено договір по безоплатному відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів №14 (далі договір №14), предметом якого є взаємовідносини виконавця та споживача по забезпеченню безоплатного відпуску пільговим верствам населення (споживачам) лікарських засобів за рецептами лікаря замовника (п.1.1.).

Умовами договору №14 сторони погодили, що в межах даного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання через свої структурні підрозділи - аптеку №106, розташовану за адресою: вул. Березняківська, 8, за рахунок власних коштів безоплатно на підставі рецептів лікарів замовника відпускати споживачам лікарські засоби (п.1.2.); замовник зобов'язується відшкодувати в повному обсязі витрати виконавця, пов'язані з наданням споживачу послуг, зазначених в п.1.2. за рахунок і в межах бюджетних асигнувань (п.1.3.); загальна сума договору складає 161 500, 00 грн., яка визначається, виходячи з розміру бюджетного фінансування, та може бути змінена протягом терміну дії договору в разі зменшення або збільшення розміру бюджетного фінансування (п.2.1.); виконавець зобов'язується щомісячно до 10 числа надавати замовнику в паперовому варіанті звіт та рахунок на відшкодування понесених витрат, що підтверджують обсяги наданих послуг в попередньому періоді (п.3.1.); замовник зобов'язується здійснювати відшкодування понесених витрат виконавця після надання ним документів, вказаних в п.3.1., по мірі надходження коштів з відповідного бюджету на фінансування цих цілей, але не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним (п.3.2.); розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України (п.4.1.); усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі згідно рахунків і реєстрів (п.4.2.); за порушення умов відшкодування понесених витрат виконавця, замовник, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п.7.2.).

Згідно з додатковою угодою №1 до договору №14, сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до п.2.1. договору та викласти в наступній редакції: загальна сума договору складає 185 037, 00 грн.

Відповідно до реєстрів про відпущення лікарських засобів за пільговими рецептами в аптеці «Інсуліни 2012» за рецептами закладу «КНП «ЦПМСД №2 Дніпровського району м. Києва», а саме: №7 за період 01.04.2012 - 15.04.2012 на суму 6 013, 00 грн.; №9 за період 16.04.2012 - 30.04.2012 на суму 43 321, 74 грн.; №12 за період 01.05.2012 - 15.05.2012 на суму 30 676, 22 грн.; №14 за період 16.05.2012 - 31.05.2012 на суму 43 297, 11 грн.; №16 за період 01.06.2012 - 15.06.2012 на суму 33 713, 53 грн.; №18 за період 16.06.2012 - 30.06.2012 на суму 16 339, 39 грн.; №20 за період 01.07.2012 - 15.07.2012 на суму 11 687, 11 грн., позивачем в період з 01.04.2012 по 15.07.2012 за рахунок власних коштів безоплатно на підставі рецептів лікарів відповідача було відпущено споживачам лікарські засоби на загальну суму 185 048, 10 грн.

Відповідно до платіжних доручень, а саме: №42 від 11.06.2012 на суму 6 013, 00 грн.; №1 від 08.10.2012 на суму 33 620, 00 грн.; №2 від 26.12.2012 на суму 30 676, 22 грн.; №3 від 26.12.2012 на суму 9 701, 74 грн.; №4 від 26.12.2012 на суму 14 206, 64 грн.; №5 від 26.12.2012 на суму 16 339, 39 грн.; №6 від 26.12.2012 на суму 11 676, 01 грн.; №7 від 29.12.2012 на суму 19 506, 89 грн.; №8 від 29.12.2012 на суму 493, 11 грн.; №30 від 25.01.2013 на суму 11, 10 грн., відповідачем в період з 11.06.2012 по 25.01.2013 були перераховані на користь позивача грошові кошти в розмірі 142 244, 10 грн., слід зазначити, що кожне платіжне доручення в призначенні платежу містить посилання на конкретний реєстр.

Згідно з останнім актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2013, проведеного між Комунальним підприємством «Фармація» та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району міста Києва», який підписаний представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14 станом на 01.04.2013 становить 42 815, 10 грн.

Позивач в судовому засіданні наголошував на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором №14, за рахунок власних коштів, безоплатно, на підставі рецептів лікарів відповідача було відпущено споживачам лікарські засоби, за які відповідач відшкодував кошти лише частково, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти - згідно реєстру №14 в сумі 42 804, 00 грн., згідно реєстру №20 в сумі 11, 10 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судовому засіданні, не заперечував проти факту укладеного між позивачем та відповідачем договору №14 від 02.04.2012, а також не заперечував проти факту існування заборгованості в розмірі 42 804, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач, як виконавець, на виконання умов договору №14 від 02.04.2012, в період з 01.04.2012 по 15.07.2012, за рахунок власних коштів безоплатно, на підставі рецептів лікарів замовника відпустив споживачам лікарські засоби, на загальну суму 185 048, 10 грн., що підтверджується реєстрами про відпущення лікарських засобів за пільговими рецептами в аптеці «Інсуліни 2012» за рецептами закладу КНП «ЦПМСД №2 Дніпровського району м. Києва» за цей період, а також не заперечувалось відповідачем.

Відповідач, як замовник, свій обов'язок встановлений п 1.3. договору №14 від 02.04.2012, щодо відшкодування витрат позивача, пов'язаних з наданням споживачу послуг, виконав лише частково, сплатив позивачу 142 244, 10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 11.06.2012 по 25.01.2013, заборгованість в сумі 42 804,00 грн. відповідачем сплачена не була.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №14, щодо відшкодування витрат позивача, пов'язаних з наданням позивачем відповідачу послуг щодо безоплатного відпуску лікарських засобів, а також положення ст. ст. 525, 526 та 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено позивачу заборгованість за договором №14 в сумі 11,10 грн. до порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями №30 від 25.01.2013, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №14 в сумі 11,10 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідач заявлених до нього вимог про стягнення заборгованості за договором №14 в сумі 42 804,00 грн. не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 14 на суму 42 804,00 грн. - не надав, а тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42 804,00 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у відповідності до п.7.2., договору №14 від 02.04.2012, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 799, 94 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 305, 44 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1. статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню витрат виконавця, пов'язаних з наданням споживачу послуг за договором №14, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних у відповідності до умов договору №14 а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак частково, з огляду на нижчевикладене.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено, що при нарахуванні такої позивачем було допущено помилку в методиці розрахунку, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок пені, який має наступний вигляд:

№ реєструСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення №14 за період 16.05.2012 - 31.05.2012 43297.11 01.07.2012 - 28.12.2012 181 7.5000 % 3211.79 42804.00 29.12.2012 - 31.12.2012 1 7.5000 % 17.54 №20 за період 01.07.2012 - 15.07.2012 11687.11 01.09.2012 - 25.12.2012 116 7.5000 % 555.62 11.10 26.12.2012 - 31.12.2012 6 7.5000 % 0.03 Отже, згідно розрахунку суду, загальна сума пені складає 3 784, 98 грн. Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору №14 від 02.04.2012, загальну суму пені в розмірі 3 799, 94 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 3 784, 98 грн. за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.

Також судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку в методиці розрахунку, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок 3% річних , який має наступний вигляд:

№ реєструСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів №14 за період 16.05.2012 - 31.05.2012 43297.11 01.07.2012 - 28.12.2012 181 3 % 644.12 42804.00 29.12.2012 - 04.06.2013 158 3 % 555.87 №20 за період 01.07.2012 - 15.07.2012 11687.11 01.09.2012 - 25.12.2012 116 3 % 111.43 11.10 26.12.2012 - 24.01.2013 30 3 % 0.03 Отже, згідно розрахунку суду, загальна сума 3% річних складає 1 311, 45 грн. Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору №14, загальну суму 3% річних в розмірі 1 305, 44 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення 3% річних в сумі заявленій до стягнення, а саме в розмірі 1 305, 44 грн. в період з 01.07.2012 по 04.06.2013.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково а саме: основний борг - 42 804, 00 грн., пеня - 3 784, 98 грн., 3% річних - 1 305, 44 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Дніпровського району міста Києва» (ЄДРПОУ 26189147, місцезнаходження: 02152, м. Київ, проспект П. Тичини, буд. 22) на користь Комунального підприємства «Фармація» (ЄДРПОУ 05415852, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. І. Франко, буд. 38-Б) основний борг - 42 804 (сорок дві тисячі вісімсот чотири) грн. 00 коп., пеню - 3 784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 98 коп., 3% річних - 1 305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору - 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити .

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 15.07.2013