Рішення

від 10.03.2009 по справі 05/287-08 (н.р. 21/482-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/287-08 (н.р. 21/482-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р.                                                            Справа № 05/287-08 (н.р. 21/482-07)

вх. № 9145/6-05 (н.р. 10780/5-21)

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - голови правління Шевченка Н.А. (наказ від 14.03.05 р.),  відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" (м. Харків)  

до  Корпорації "Харківпаливо" (м. Харків)  

про стягнення 85259,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За уточненою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 72450,02 грн., 3% річних в сумі 2127,89 грн. та інфляційні в сумі 10131,68 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №19/08/06 від 19.08.06 р.

Відповідач, в поясненні (запереченні) на позовну заяву, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що сторонами не узгоджена ціна товару, який постачається, а якість поставленого товару не відповідає договірним умовам, що підтверджено відповідною експертною установою - "СЕПР УХІН".

Позивач, в запереченні на відзив відповідача на позовну заяву вказує, що з твердженнями відповідача не згоден, оскільки точна ціна була узгоджена шляхом надіслання на адресу відповідача накладних з вартістю товару і вимог про оплату виставлених відповідачу, листи позивача від 12.09.06 р. і 22.09.06 р. є недійсними та відкликані позивачем одразу після того, як керівництву ЗАТ "Харківспецмонтаж" стало відомо про направлення їх відповідачу в результаті неправомірних дій комерційного директора позивача, а факт зняття з посади зазначеної особи і факт направлення фальсифікованих, недійсних документів був відомий відповідачу, про що свідчать листи позивача №25 від 18.10.06 р. та №30 від 24.10.06 р.

Відповідач, в запереченнях на уточнені позовні вимоги вказує, що спірний договір не містить істотних умов щодо ціни товару та строків поставки, накладні, які є в матеріалів справи не можуть вважатися належними доказами, оскільки в них немає підпису особи отримувача товару.

Відповідач в письмових поясненнях вказує, що всупереч вимогам норм ГПК України не отримав жодних копій уточнень позовних вимог від позивача і на всі їх неодноразові письмові пропозиції підписати акт звірки взаєморозрахунків від позивача ніякої відповіді не надійшло, у зв'язку з вищевказаним проти позову заперечує в повному обсязі. Також відповідач зазначає, що договір поставки № 19/08/06 від 19.08.06 р. є неукладеним, оскільки не містить істотних умов, а саме дати поставки, кількості та ціни товару, в зв'язку з чим неможливо правильно визначити суму заборгованості та штрафних санкцій.

Позивач надав уточнену позовну заяві, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 72450,02 грн., 3% річних за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 2127,89 грн. та інфляційні за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 10131,68 грн., а всього 84709,59 грн. Також позивач надав розрахунки сум штрафних санкцій та заборгованості.

Розглянувши цю уточнену позовну заяву, суд вважає за можливе прийняти її.

В судовому засіданні 02.03.09 р. оголошувалася перерва до 10.03.09 р. о 12-00 год.

Після перерви позивач надав заяву з поясненнями по суті спору.

Відповідач не надав витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове зсідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.08.06 р. сторонами підписаний договір поставки № 19/08/06 (надалі – спірний договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити вугілля марки АМ в асортименті, по цінам, вказаним в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Розділом 4 спірного договору сторони визначили орієнтовну суму поставки вугілля в розмірі 120000,00 грн. та передбачили порядок розрахунків, а саме оплату вугілля протягом десяти календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до пункту 2.3 спірного договору датою виконання позивачем зобов'язань по поставці вугілля є дата, зазначена в залізничній накладній при прийманні вугілля відповідачем від перевізника на станції призначення.

Специфікація до спірного договору №19/08/06 від 19.08.2006р. не передбачає ціну на вугілля та обсяг поставки, але зазначає, що вартість залізничного тарифу у вартість вугілля не входить, а обсяг поставки визначається згідно заявок покупця.

Відповідач надав позивачу заявку на поставку вугілля марки АМ (13-25) в кількості 2 напіввагонів до станцій призначення Бурлук та Богодухів Південної залізниці.

12.09.06 р. залізницею був доставлений у м. Богодухів вагон № 66940503 з вугіллям марки АМ в кількості 68,9 т., що підтверджується копією дорожньої відомості № 48336645.

22.09.06 р. залізницею був доставлений у Великий Бурлук вагон № 669555913 з вугіллям марки АМ в кількості 65 т., що підтверджується копією дорожньої відомості № 48336707.

22.09.06 р. залізницею був доставлений у м. Богодухів вагон № 66690376 з вугіллям марки АМ в кількості 69 т., що підтверджується копією дорожньої відомості № 48339673.

Загальна вартість поставленого відповідачу вугілля в трьох вагонах складає 93623,02 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.06 р. до договору №19/08/2006 р. від 19.08.06 р. сторони визначили ціну на раніше поставлене вугілля марки АМ в кількості 69 тон по залізничній квитанції № 48339673 у вагоні № 66690376 рахунок № 5 від 26.09.06 р. в сумі 400,00 грн. за тону.

Таким чином відповідач отримав від позивача вугілля по додатковій угоді № 1 від 01.12.06 р. в кількості 69 т. на загальну суму 27600,00 грн.

Відповідач оплату вартості вугілля здійснив лише частково - на загальну суму 21173,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 462 від 18.09.06 р. на суму 2000,00 грн., № 468 від 20.09.06 р. на суму 1000,00 грн., № 180 від 27.12.06 р. на суму 17000,00 грн., № 346 від 22.06.07 р. на суму 573,00 грн., № 367 від 27.06.07 р. на суму 600,00 грн.

Відповідно до пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Під ціною відповідно до контексту ст. 189 ГК України розуміється ціна товару (продукції, робіт, послуг).

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Із ч. 1 ст. 638 ЦК України випливає, що договір слід вважати укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Вищий господарський суд України в постанові від 06.11.08 р. по справі № 21/482-07 встановив, що рахунки-фактури, накладні, акти приймання-передачі, які містять ціну продукції, і яку заперечує відповідач, надіслані позивачем після поставки продукції, а тому прийняття її відповідачем не може підтверджувати згоди останнього з запропонованою ціною. Відкликання позивачем власних листів, що містять запропоновану ціну продукції, після прийняття відповідної поставленої продукції, за відсутності доказів підписання їх неуповноваженою особою, може оцінюватися лише як пропозиція про зміну умов договору.

Отже спірний договір є неукладеним в частині поставок позивачем відповідачу вугілля вагонами № 66940503 та № 669555913, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов, зокрема ціни цього вугілля.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 181 ГК України, здійснення позивачем дій на його виконання приводить до виникнення правовідносин, передбачених ст. 1212 ЦК України.

Посилання позивача на те, що відповідач здійснив часткову оплату отриманого вугілля в вагонах № 66940503 та № 669555913, суд вважає безпідставними, оскільки як убачається з платіжних доручень, відповідач посилався в призначенні платежу на спірний договір.

За таких обставин, здійснені відповідачем платежі в загальній сумі 21173,00 грн. слід віднести до сплати заборгованості за отримане вугілля по додатковій угоді № 1 від 01.12.06 р. в кількості 69 тон по залізничній квитанції № 48339673 у вагоні № 66690376. До того ж ,сплачені відповідачем 3000,00 грн. платіжними дорученнями: № 462 від 18.09.06 р. на суму 2000,00 грн., № 468 від 20.09.06 р. на суму 1000,00 грн., до поставки відповідачу вугілля у вагоні № 66690376 (22.09.06 р.), позивач вважає попередньою оплатою за спірним договором.

Включення позивачем залізничного тарифу до суми заборгованості відповідача за спірним договором суд вважає безпідставним та не підлягаючим задоволенню, оскільки згідно специфікації до спірного договору вартість залізничного тарифу у вартість вугілля не входить.

Отже несплачена відповідачем заборгованість за спірним договором становить 6427,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за спірним договором.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 72450,02 грн. підлягаючими задоволенню частково – в сумі 6427,00 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми та з огляду на невиконання у повному обсязі відповідачем своїх обов'язків по оплаті вартості отриманої продукції по залізничній квитанції № 48339673 у вагоні № 66690376 у встановлений спірним договором строк (п. 4.2.), суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних підлягаючими частковому задоволенню – інфляційні за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 1754,25 грн. та 3% річних за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 290,69 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 181, 189, 193 ГК України, ст.ст. 625, 638 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 82-85 ГПК України,   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Корпорації "Харківпаливо" (61052 м. Харків, вул.1-ї Маївки, 27. Код ЄДРПОУ 23763404, П/р № 26009001626001 у філії „Харківська дирекція” ВАТ "Індекс -банк", МФО 350619) на користь Закритого  акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" (61105 м. Харків, вул. Воєнна, 35. Код ЄДРПОУ 00238842. П/р № 26001009630000 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк" ХРУ, МФО 351641) заборгованість за договором поставки №19/08/06 від 19.08.06 р. в сумі 6427,00 грн., інфляційні за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 1754,25 грн., 3% річних за період з 02.10.06 р. по 30.09.07 р. в сумі 290,69 грн. державне мито в сумі 84,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 11,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя