Рішення

від 22.07.2013 по справі 904/4384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.13р. Справа № 904/4384/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Тома", м. Підгородне, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 3 072 грн. 16 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавит" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ТОМА" про стягнення заборгованості у розмірі 2554 грн. 24 коп., пені у розмірі 384 грн. 21 коп. та 3% річних у розмірі 133 грн. 50 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 613-ДНЕ від 30.06.2010 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.06.2013.

Ухвалою суду від 17.06.2013 розгляд справи відкладено на 15.07.2013.

Від позивача 15.07.2013 надійшло клопотання, в яком він просить залучити до матеріалів справи накладні на повернення товару та банківські виписки про часткову сплату відповідачем вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 15.07.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки поштові конверти (арк. с. 26. 28) з ухвалами суду, які направлялися на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, повернувся з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання» та «за даною адресою не існує».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавит" (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "ТОМА" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 6/13-ДНЕ (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків (п. 4.1. договору).

Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 (тридцять) днів з дати її поставки (п. 4.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 007 грн. 16 коп., що підтверджується видатковими накладними № 331190511 від 19.05.2011 на суму 2990 грн. 16 коп., № 61 від 01.07.2011 на суму 464 грн. 26 коп., № 5169 від 29.07.2011 на суму 1097 грн. 85 коп. та № 1270 від 08.11.2011 на суму 454 грн. 89 коп. (арк. с. 14-16) та довіреностями на отримання товару, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 17).

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, а саме у розмірі 700 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.06.2013 та 31.07.2013 (арк. с. 33-41) та здійснив часткове повернення товару на загальну суму 1 752 грн. 74 коп., що підтверджується видатковими накладними на повернення товарів (арк. с. 30-32).

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача за поставлений товар складає 2 554 грн. 42 коп.

Станом на 30.06.2012 сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2 954 грн. 42 коп., підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2012 (арк. с. 20).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 2554 грн. 42 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 2554 грн. 42 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 384 грн. 21 коп. за період з 24.05.2012 по 24.05.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.6. договору у випадку порушення покупцем строків, визначених у п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п. 4.2. договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки сторони при укладанні договору домовились, що пеня нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар, то відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її у сумі 384 грн. 21 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 133 грн. 50 коп. за період з 21.06.2011 по 24.05.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Оскільки, сторони при укладанні договору домовились, що пеня нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 133 грн. 50 коп.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ТОМА" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Залізнична, буд. 57, код ЄДРПОУ 30425744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіт" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 36841030) суму основного боргу у розмірі 2 554 грн. 42 коп. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 42 коп.), пеню у розмірі 384 грн. 21 коп. (триста вісімдесят чотири грн. 21 коп.), 3% річних у розмірі 133 грн. 50 коп. (сто тридцять три грн. 50 коп.) та 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 23.07.13р.