Рішення

від 23.07.2013 по справі 922/2905/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 922/2905/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс", 62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вулиця Промислова 21, код ЄДРПОУ 37023311; до товариства з обмеженою відповідальністю "С-Авто Транзит", 64107, Харківська область, м. Первомайський, вулиця Бугайченка, 38, кв. 31-а, код ЄДРПОУ 37706753; про стягнення 172083,60грн. за участю представників:

позивача - Воробйова О.В., довіренність від 04.07.2013р.;

відповідача - не з'явився.

В розпочатому 23.07.2013р. судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Трак-Шина-Сервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "С-Авто Транзит" про стягнення заборгованості у розмірі 132372,00грн. та штрафу в сумі 39711,60грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №220113 від 22.01.2013р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої від позивача продукції, посилаючись при цьому, зокрема, на приписи статей 526, 530, 610, 612, 691, 692 ЦК України та статей 173, 174, 175, 179, 180, 181, 193 ГК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, надав до суду документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач своїми правами не скористався, документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 18.07.2013р., тобто завчасно.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між приватним підприємством «ТРАК-ШИНА-СЕРВІС» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «С-АВТО ТРАНЗИТ» (покупець) 22.01.2013р. укладено договір поставки №220113/1/П, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач по накладних (арк. спр. 13-19): №1076 від 30.04.2013р. на суму 47533,00грн.; №1154 від 30.04.2013р. на суму 50110,00грн.; №1155 від 30.04.2013р. на суму 11380,00грн.; №1178 від 08.05.2013р. на суму 10380,00грн.; №1182 від 08.05.2013р. на суму 5659,00грн.; №1188 від 10.05.2013р. на суму 3705,00грн. та №1793 від 29.06.2013р. на суму 3605,00грн., які підписані представниками сторін та завірені печатками (належним чином засвідчені копії даних накладних знаходяться в матеріалах справи), поставив відповідачу, а відповідач прийняв, товар на загальну суму 132372,00грн.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.

Згідно п.3.1.1. договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту проведення відвантаження.

Виходячи з умов договору та фактичних дат поставки товару, суд приходить до висновку, що строк оплати товару станом на момент звернення до суду за поставлений за накладними товар настав, окрім строку за накладною №1793 від 29.06.2013р. на суму 3605,00грн., оскільки такий закінчився 13.07.2013р. (дата подання позову 11.07.2013р.).

Разом з тим, суд зазначає, що представник позивача в судовому засіданні 23.07.2013р. підтвердив, що вартість товару переданого відповідачу за цією накладною станом на день розгляду справи не оплачена.

Відтак, в порушення п.3.1.1. договору, відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 132372,00грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 132372,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 39711,60грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так згідно п.10.2. договору сторони погодили, що за затримку платежів у відповідності до ст. 3 цього договору на термін більше 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, беручи до уваги, що за накладною №1793 від 29.06.2013р. на суму 3605,00грн. строк оплати, визначений п.3.1. договору, закінчився 13.07.2013р. і відповідно прострочення оплати станом на день судового розгляду справи не перевищує 30 днів, визначених п.10.2. договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 38630,10грн., як обґрунтовані та доведені матеріалами справи, в решті вимог - в сумі 1081,50грн., суд відмовляє як таких, що станом на момент розгляду даного спору заявлені безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "С-Авто Транзит" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вулиця Бугайченка, 38, кв. 31-а, код ЄДРПОУ 37706753) на користь приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вулиця Промислова 21, код ЄДРПОУ 37023311) заборгованість у розмірі 132372,00грн., штраф у сумі 38630,10грн. та 3420,04грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині 1081,50грн. штрафу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.