Рішення

від 27.02.2009 по справі 53/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/82

27.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросувенір»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелаксі Паблішин Хауз»

про стягнення 2 057,00 грн.

                       Суддя                     Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Воробйова Є.В.- представник по довіреності від 19.01.2009р.

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

           Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелаксі Паблішин Хауз»заборгованості за накладними про поставку товару № РН-02156 від 20.06.2007р., № РН-02474 від 20.07.2007р.  в розмірі 2 057,00 грн., в тому числі: 2 000,38 грн. –основний  борг, 28,69 грн. –3% річних, 27,94 грн. –інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/82, розгляд справи призначено на 09.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. у зв'язку з нез'явленням повноважного представника відповідача в судове засідання та ненаданням останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 31.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 27.02.2009р.

 Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

 Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в жодне судове засідання не з'явився.

 Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені наданим позивачем Витягом з  Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданим Головним управлінням статистики у м. Києві від 27.01.2009р. № 13-305/1.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 10 326,38 грн.  

Факт поставки товару підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями рахунку-фактури № СФ-001774 від 16.05.2007р., видаткових накладних: № РН-02156 від 22.06.2007р., № РН-02474 від 20.07.2007р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія ЯМЮ № 732881 від 20.06.2007р., серія ЯМЮ № 732885 від 20.07.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

            Відповідач по справі частково сплатив кошти в сумі 8 326,00 грн. за поставлений йому товар позивачем, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями виписок по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями № 78 від 04.04.2008р., № 77 від 04.04.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 62 від 20.06.2008р. з питань несплати поставленої продукції на суму 2 000,38 грн. На доказ направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви належним чином завірені копії повідомлень про вручення поштових відправлень, фіскального чеку та списків згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах Києва, з відбитком пошти про прийняття до відправлення (оригінали досліджені в судовому засіданні).  

Відповідач відповіді на претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Таким чином на дату прийняття рішення заборгованість відповідача становить 2 000,38 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 0901 від 09.02.2008р. за підписом представника позивача.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 29.06.2008р. оплати позивачу поставлений Товар у сумі 2 000,38 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 29.06.2008р. так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 2 000,38 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 000,38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 000,38 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 28,69 грн. та інфляційних в сумі 27,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелаксі Паблішин Хауз»(03151, м. Київ, вул. Малогвардійська, 11, ідентифікаційний код 33829115 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросувенір» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8, ідентифікаційний код 24595222) основний борг в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 38 коп., 3% річних в сумі 28 (двадцять вісім) грн.. 69 коп., інфляційні втрати в сумі 27 (двадцять сім) грн. 94 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                Грєхова О.А.