Постанова

від 17.07.2013 по справі 819/1631/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 819/1631/13-a "17" липня 2013 р.                                                                                           м. Тернопіль          Тернопільський окружний адміністративний суд в складі: головуючого- судді          Білоус І.О. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Спецтехбуд – Т»  про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ: Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного підприємства «Спецтехбуд – Т» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені в розмірі 21858,82 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством. Позивач в судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача адміністративно – господарські санкції та пеню в розмірі 20142,87 грн., зважаючи на часткове погашення відповідачем суми боргу. Також просить розглядати справу без його участі. Відповідач в судове засідання також не прибув. Подав до суду клопотання вих. № 7 від 18.07.2013 року, в якому позовні вимоги визнає, а також просить суд розстрочити суму заборгованості на 6 місяців, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства.   Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Як передбачено ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами. Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав. Приватне підприємство "Спецтехбуд – Т" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 29.10.2008 року. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів Форми № 10 – ПІ за 2012 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2012 рік у відповідача складає 17 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача за 2012 рік становила 21858,82 грн. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до ст.19 Закону № 875-XII становить - 1 особа. Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч.3 ст.18-1 Закону № 875-XII). З аналізу положень ст.ст. 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок). Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування  інвалідів роботодавці подають  (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою, затвердженою Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.        Судом встановлено, що ПП «Спецтехбуд – Т» не інформувало Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (форма № 3 – ПН «Звіт про наявність вакансій»), про що свідчить довідка № 04/50/2034 від 15.04.2013 року. Такожпідприємством направлення на працевлаштування не видавались та прийом інвалідів не здійснювався, що підтверджується тою ж довідкою ( а.с. 6). При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Так, адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування. Відповідно до абз. 1 Інструкції  щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 за № 1534/11814, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII, який діяв на момент виникнення правовідносин, підприємства,  установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну  інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування  інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію. Натомість, ПП «Спецтехбуд – Т» жодного разу не інформувало Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (форма № 3 – ПН «Звіт про наявність вакансій»). Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був до 15.04.2013 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 21858,82 грн. та 284,05 грн. пені за порушення терміну сплати санкцій на 65 днів. Як випливає з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено суму адміністративно – господарських санкцій в розмірі 2000 грн., після відкриття провадження в данній адміністративній справі, що підтверджується платіжним дорученням  № 79 від 05.07.2013 року. Таким чином, станом на дату розгляду справи судом за відповідачем залишається не сплачена сума адміністративно – господарських санкцій та пені за 2012 рік в розмірі 20142,87 грн. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII. Щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. За своєю сутністю порядок виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Аналіз змісту статті 263 КАС України дає підстави для висновку про те, що розстрочення та відстрочення виконання рішення суду можуть бути застосовані лише на стадії виконавчого провадження. Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі віл 19.01.2012 року по справі № К/9991/4393/11 (номер у ЄДРСР 21107472) та в ухвалі 13.07.2011 року по справі № К-29610/10 (номер у ЄДРСР 17313098). За таких обставин підстави для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду - відсутні. Однак, суд звертає увагу відповідача на можливість звернення  із заявою про відстрочення  або розстрочення виконання судового рішення після відкриття виконавчого провадження. Враховуючи  наведені вище обставини, та то, що відповідачем не забезпечено встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформовано у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення. Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.   Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з приватного підприємства "Спецтехбуд – Т" (вул. Бродівська, буд. 60,     оф. 302, м. Тернопіль, код ЄДРПУО 36212297) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в розмірі 19858 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 82 коп. та 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 05 коп. пені. на р/р 31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37977726. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.      Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.           Головуючий суддя                                                                                   Білоус І.О.   копія вірна  Суддя                                                                                                    Білоус І.О.