Ухвала

від 22.07.2013 по справі 367/1391/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1391/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/3192/13 Доповідач у 2 інстанції Олійник В.І. Категорія 44 22.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.О.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 4 квітня 2013 року в справі за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року прокурор міста Ірпеня Київської області звернувся до суду з вказаним позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано Державний акт серії ЯЗ №449577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0086), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Також Позивач зазначає, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними. Зауважує, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське й даний факт підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 5 березня 2012 року проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика».

Також зазначав, що спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство». Крім того, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР №673 від 20 червня 1956 року дана земельна ділянка надана у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України. Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» від 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельні ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства.

Згідно з інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів №9946/26/4-11 від 1 липня 2011 року Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП «Святошинське лісове господарство» та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв. Крім того, за даними КП «Святошинське лісопаркове господарство» зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало. Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції.

Також вказував, що Коцюбинською селищною радою не дотримано вимог щодо порядку зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів.

Крім того, позивач зазначав, що у порушення вимог ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_5 державну експертизу не проходив. Позивач вказував, що при проведенні додаткової перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1218 від 24 квітня 2009 року земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_3. На Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449577, виданому на ім'я ОСОБА_4, зроблено відмітку від 24 квітня 2009 року про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3

Виходячи з вищенаведеного, просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним Державний акт серії ЯЗ №449577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0086), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4, з відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію, а також визнати право власності держави на земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 4 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1». Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ №449577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0086), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 з відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на земельну ділянку та скасувано його державну реєстрацію.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав,

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10 та 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу свої вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_4 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано Державний акт серії ЯЗ №449577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0086), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №1218 від 24 квітня 2009 року земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_3 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449577, виданому на ім'я ОСОБА_4, зроблено відмітку від 24 квітня 2009 року про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3 Також судом встановлено, що згідно листа Відділу Держкомзему у м. Ірпінь від 18.01.2013 року №01-02/44-1, наявного в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми 6-зем) по смт. Коцюбинське в період від 01.01.2008 року до 31.12.2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період від 01.01.2008 року до 31.12.2008 року не обліковувалися. Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні. Зазначені обставини також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему у місті Ірпінь ОСОБА_6 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 року. Відповідно до висновку №9544/427 від 15.12.2008 року Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача було надано позитивний висновок за умови здійснення переведення земельної ділянки в категорію - землі житлової та громадської забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану смт. Коцюбинське та розробки містобудівного обґрунтування. Однак, як вбачається з проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечувався той факт, що будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, тобто від 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся й не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в місті Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року, яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. імені Коцюбинського і включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 року, яким селище Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 року, яким смт. імені Коцюбинського перейменовано в селище Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. імені Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11.02.1941 року не збереглась; проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України по даний час проект встановлення меж селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу, Київською обласною радою не затверджувався.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське, затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25 вересня 2008 року № 689/22-5.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_4 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року, в ній зазначається, що Коцюбинська селищна рада, приймаючи оскаржувані рішення діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку. Тобто, всі зазначені рішення приймалися за результатами отримання позитивних висновків органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Коцюбинська селищна рада не мала правових підстав для відмови у наданні земельних ділянок у власність, оскільки при прийнятті рішень керувалася діючим законодавством на момент винесення таких рішень. Тому суд дійшов висновку, що спірні рішення Коцюбинської селищної ради були прийняті в межах компетенції, у відповідності до передбаченої вимогами статей 116 та 118 ЗК України процедури безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, але при цьому не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірних земель в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятих рішень до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини судом також вірно встановлено, що довідка №5263 від 27 листопада 2008 року відділу земельних ресурсів у місті Ірпені Київської області про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься у проекті відводу земельної ділянки відповідача ОСОБА_4, не є належним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах смт. Коцюбинське, оскільки зазначена в ній інформація спростовується іншими матеріалами справи.

На думку колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 06.11.2009 року №170, від 29.04.2010 року №75 та від 15.09.2010 року №153, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент його прийняття.

А тому виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є правові підстави для визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Також судом першої інстанції вірно не брав до уваги посилання позивача на обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведено процедури вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також те, що не була проведена експертиза по проекту землеустрою, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 грудня 2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року, було встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, зокрема, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством та у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування актуа, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На підставі встановлених судом обставин та норм Закону, оскільки судом визнається недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2229/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, то суд дійшов вірного висновку, що державний акт серії ЯЗ №449577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0086), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 з відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним. Так як державний акт серії ЯЗ №449577 судом визнається недійсним, то суд першої дійшов правильного вірного висновку, що є правові підстави для скасування його державної реєстрації.

Суд першої інстанції також вірно не взяв до уваги посилання позивача на ст.228 ЦК України, а саме, що договір купівлі-продажу земельної ділянки №1218 від 24.04.2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки ч.1 та ч.2 вказаної статті передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, так як суду не було надано доказів того, що вказаний договір порушує публічний порядок, а тому відсутні підстави для визнання такого правочину нікчемним.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 року №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012 року, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, враховуючи положення ст.155 ЗК України, вимоги позивача в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оскаржуваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 4 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Сліпченко О.О.