Постанова

від 12.03.2009 по справі 7/496-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/496-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.03.09                                                                                       Справа №7/496-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Колодій Н.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі          Акімовій Т.М.,

представники сторін для участі в судовому засіданні не прибули,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС 2004», м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області 16.12.2008р. у справі № 7/496-08

за позовом Малого приватного підприємства «РОН», м. Феодосія, Автономна республіка Крим,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС 2004», м. Херсон,

про стягнення 109 567, 92 грн.

МПП «РОН» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ «АІС 2004» про стягнення 99 567, 92 грн. заборгованості за договором про переробку давальницької сировини та 10 000 грн. попередньо оплати за договором купівлі-продажу (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Задорожна Н.О.) від 16.12.2008р. позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 109 567,92 грн. основного боргу, 1095,68 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с.72).

Господарський суд дійшов висновку, що, з огляду на невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті за переробку сировини в повному обсязі, попередню оплату за одержану нафту та норми ст.ст. 521, 525, 526 ЦК України, позовні вимоги про стягнення 109 567 грн. 92 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «АІС 2004» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 16.12.2008р. в частині стягнення 99 567 грн. 56 коп.

ТОВ «АІС 2004» (відповідач, заявник), з підстав, викладених в апеляційній скарзі вважає, що рішення суду першої інстанції винесене без врахування всіх обставин справи.

Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що згідно з п. 5.2 договору про переробку давальницької сировини від 20.04.2006р. позивач повинен був повідомити відповідача про готовність продукції до здачі, на підставі чого відповідач мав вивезти готову продукцію, але, за твердженнями відповідача, позивач про готовність продукції не повідомив, тому відповідач відпустив позивачу палива на суму 99 567 грн. 56 коп., що підтверджується накладною від 19.04.2008р.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009р. апеляційну скаргу ТОВ «АІС 2004» прийнято до розгляду, слухання справи призначено 11.02.2009р.

Позивач (МПП «РОН») у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки документального підтвердження про існування накладної на відпуск 15747 кг пічного палива заявник не надав.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 239 від 10.02.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.

У зв'язку із нез'явленням в судове засідання 11.02.2009р. повноважних представників сторін, розгляд справи було відкладено на 12.03.2009р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 452 від 11.03.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Колодій Н.А., Хуторной В.М.

Сторони вдруге своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, повноважних представників в судове засідання 12.03.2009р. не направили, про причини неявки не повідомили, заявник не надав будь-яких документальних доказів в підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, не зважаючи на витребування цих доказів ухвалою суду.

За наведених обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

По закінченні судового засідання колегія суддів прийняла постанову.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2006р. між ТОВ «АІС 2004» (замовник, відповідач) та МПП «РОН» (переробник, позивач) укладено договір на переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого відповідач доручив, а відповідач зобов'язався виконати згідно умов договору переробку газового конденсату, нафти сирої (конденсатних покладів), суміш нафтових відходів (СНВ) ( надалі за текстом - сировина) в готову продукцію, а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти готову продукцію та оплатити послуги за переробку сировини (том 1, а.с.9-10).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 замовник (відповідач) оплачує вартість переробки сировини із розрахунку 140 грн. за одну тону, в тому числі ПДВ – 20%. Замовник розраховується з переробником (позивачем) 100% передоплатою. За погодженням сторін оплата вартості переробки можлива сировиною або готовою продукцією.

Додатковими угодами від 17.05.2007р., 01.11.2007р., 11.01.2008р. до договору від 20.04.2006р. змінювалась вартість переробки сировини (210 грн., 240 грн. за одну тону) та пролонгувався договір до 31.12.2008р.(том 1, а.с.11-17).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актом від 29.02.2008р. звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, у відповідача утворилась заборгованість 145 947 грн. 36 коп. за переробку сировини (том 1 а.с.82-191).

Відповідач часткового з боргом розрахувався, сплативши 40 000 грн., про що свідчать документи фінансової звітності (том 1, а.с.53).

Також, позивач виставив відповідачу рахунок від 19.04.2008р. на оплату послуг за переробу сировини за 98, 719 тон на суму 23 620, 56 грн.

Як вбачається з документів фінансової звітності, відповідач сплатив за послуги переробки сировини 20 000 грн. та 10 000 грн. (том 1, а.с.57-58).

Таким чином, після часткового погашення відповідачем заборгованості за переробку сировини, його борг склав 99 567 грн. 92 коп.

Крім того, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу від 08.01.2008р., відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти нафту та нафтопродукти згідно накладних, за які позивач здійснює передоплату відповідно до виставленого рахунку (п.п.1.1., 1.2., 4.2. договору) (том 1, а.с.19).

Відповідач виставив позивачу рахунки № 10/03 від 07.03.2008р. на суму 436 250 грн., № 10/04 від 10.12.2008р. на суму 182 746,09 грн., № 28/05 від 28.05.2008р. на суму 101 790,60 грн., тобто на загальну суму – 720 786,69 грн.

Відповідно до накладних № 14 від 12.03.2008р., № 7 від 11.04.2008р., № 26 від 29.05.2008р. відповідач поставив позивачу продукції на суму 710 786,7 грн.

Позивач здійснив оплату згідно виставлених рахунків на суму 720 786,7 грн., тобто на 10 000 грн. більше ніж фактично було поставлено відповідачем, виходячи з вказаних накладних.

Предметом розгляду даної справи стали вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 567,92 грн. заборгованості за договором про переробку давальницької сировини та 10 000 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами врегульовано договорами про переробку давальницької сировини від 20.04.2006р. та договором купівлі-продажу від 08.01.2008р.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За умовами укладеного між сторонами договору на переробку давальницької сировини, замовник розраховується з переробником (позивачем) 100% передоплатою.

Однак, як вбачається з обставин справи та підтверджується наданими позивачем доказами, в тому числі актом звірки від 29.02.2008р., у відповідача, в результаті не проведення повністю оплати за роботи по переробці давальницької сировини, виникла заборгованість перед позивачем у сумі 99 567,92 грн.

Відповідач, в порушення ст. 33 ГПК України, доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором на переробку давальницької сировини по оплаті за виконану позивачем роботу не надав, а також не надав доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги про те, що позивач про готовність продукції не повідомив, тому відповідач нібито відпустив позивачу палива на суму 99 567 грн. 56 коп., що підтверджується, за твердженням відповідача, накладною від 19.04.2008р. Позивач існування вказаної  господарської операції між сторонами не визнає, а відповідач не надав будь-яких доказів в підтвердження наведеного.

Отже, з огляду на положення ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 567,92 грн. за переробку сировини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 10 000 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 08.01.2008р., то в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець (позивач) здійснює передоплату відповідно до виставленого рахунку.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач поставив позивачу продукції на суму 710 786,7 грн. (накладні № 14 від 12.03.2008р., № 7 від 11.04.2008р., № 26 від 29.05.2008р.) – том 1, а.с.22, 25, 26.

Позивач здійснив передоплату згідно виставлених рахунків № 10/03 від 07.03.2008р., № 10/04 від 10.04.2008р., № 28/05 від 28.05.2008р. (том 1, а.с.20, 23, 26) на суму 720 786,7 грн., тобто на 10 000 грн. більше ніж за фактичною поставкою згідно накладних, що підтверджується платіжними дорученнями № 004 від 07.03.2008р., № 003 від 07.03.2008р., № 023 від 11.04.2008, № 024 від 14.04.2008р., № 054 від 29.05.2008р.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем зобов'язання по поставці за укладеним договором купівлі-продажу від 08.01.2008р. не виконані. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. попередньої оплати за вказаним договором є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Судові витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються, у відповідності до ст. 49 ГПК України, на заявника скарги – відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -   

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС 2004», м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області 16.12.2008р. у справі № 7/496-08 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області 16.12.2008р. у справі № 7/496-08 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Колодій Н.А.  Хуторной В.М.