Постанова

від 22.07.2013 по справі 116/4270/13-п

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/4270/13-п

Провадження № 3/116/1181/13

22.07.2013 року м.. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Кулішов А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні громадянина України ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, працює на посаді директора ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП» (ідентифікаційний код 36862925), -

ВСТАНОВИВ:

За даними протоколу про адміністративне правопорушення від 15.07.2013 року №28/22-0, який складено уповноваженою посадовою особою органу державної податкової служби України, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 163-1 КУпАП за наступних обставин.

При проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП» (ідентифікаційний код 36862925) з питань своєчасності, достовірності і повноти нарахуванні і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з іншими суб’єктами господарювання встановлено ведення податкового обліку із порушенням встановленого законом порядку, виявлено порушення пунктів виявлено порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого за перевірений період занижено податок на прибуток на загальну суму 61244,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 19798,00 грн.

Як слідує з копії акту перевірки №54/22.2/36862925 в основу висновку про порушення платником податку правил оподаткування, покладено такі обставини.

За даними акту перевірки в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що податковий кредит і сума витрат, які враховуються для визначення об’єктом оподаткування податком на прибуток, сформовані у податковому обліку ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП» за рахунок господарських операцій із ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» (травень 2012 року).

Водночас, вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року посадову особу ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено перелік витрат операційної діяльності. Відповідно до пункту 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 185.1 статті 185 передбачено перелік операцій, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Припущення податкового органу про порушення вказаних правил оподаткування пов’язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваним постачальником.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.

Докази наявності такого наміру у сторін господарських операцій або у їх посадових осіб в матеріалах перевірки не зазначені.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами (або вчинення дій, що містять ознаки злочину посадовими особами таких контрагентів) є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів (посадових осіб), і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП» та про порушення правил ведення податкового обліку ОСОБА_1.

Аналогічне розуміння матеріального права та правозастосовна практика містяться у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10 за позовами Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В матеріалах справи відсутні належні докази неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП», докази, які б свідчили про не пов'язаність відповідних операцій із господарською діяльністю ТОВ «ВЕРИТАС ТРАНСГРОУПП». Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість постачальником або не відображення ним отриманих у ціні товарів сум ПДВ у складі податкового зобов'язання (або не відображення отриманих сум у складі валових доходів) не наведено в наданих матеріалах перевірки.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає передчасним висновок про порушення правил ведення податкового обліку ОСОБА_1.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 221, 283, 285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.

Суддя